ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" квітня 2011 р.Справа № 7/178-ПН-10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді Жекова В.І.,
Суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,
секретар судового засідання Чеголя Є.О..
за участю представників сторін 20 квітня 2011р.:
від Фізичної особи ОСОБА_1 –не з’явився
від ТОВ „Науково-виробниче об об’єднання „Екофільтр” м. Херсон –ПротасоваЛ.І
від Фізичної особи ОСОБА_3 –ОСОБА_4
від Відділу державної реєстрації Херсонського міськвиконкому, м. Херсон –не з’явився
від ОСОБА_5- ОСОБА_6
розглянувши апеляційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об’єднання „Екофільтр” м. Херсон, Фізичної особи ОСОБА_3, ОСОБА_5
на рішення Господарського суду Херсонської області
від 18.01.2011р.
по справі № 7/178-ПН-10
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1, м. Херсон
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об’єднання „Екофільтр” м. Херсон
2. Фізичної особи ОСОБА_3, м. Вишгород
третя особа без самостійних вимог: Відділ державної реєстрації Херсонського міськвиконкому, м. Херсон
про визнання права на частку в статутному фонді
Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 09.02.2011р., яка надіслана учасникам процесу 10.02.2011р., розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об’єднання „Екофільтр” призначено на 02.03.2011р.
Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 17.02.2011р. яка надіслана учасникам процесу 17.02.2011р. розгляд апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_3 призначено на 02.03.2011р.
Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 22.03.2011р. яка надіслана учасникам процесу 22.03.2011р. розгляд апеляційної скарги ОСОБА_5 призначено на 23.03.2011р.
Наведені скарги були призначені для сумісного розгляду на 23.03.2011р.
Учасники судового процесу відповідно до Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 20.04.2011 р.
Відповідно до вимог частини третьої ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною сьомою ст. 81 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 20.04.2011р. за погодженням сторін, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
26.10.2010 р. Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_3, в якому просила визнати право власності ОСОБА_1 на частку ОСОБА_3 в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об’єднання „ЕКОФІЛЬТР”.
Позов мотивовано тим, що 30.10.2006 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як учасниками ТОВ НВО „ЕКОФІЛЬТР” було укладено договір позики (далі Договір), за умовами якого, зокрема, ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 як позику грошові кошти у сумі 1 262 500, 00 грн., яка на день укладення цього правочину становила еквівалент суми 250 000.00 доларів США, з кінцевим поверненням цих коштів до 01.01.2008 р.
На думку заявника умови договору виконані не були, що і стало підставою для його звернення із відповіднім позовом.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.01.2011 р. (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено повністю, визнано за ОСОБА_1 право власності на частку ОСОБА_3, яка становить 50 % частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ „Науково-виробниче об’єднання „ЕКОФІЛЬТР”.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ТОВ НВО „ЕКОФІЛЬТР” звернулось до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Херсонської області від 18.01.2011 р. по справі № 7/178-ПН-10 скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт також зазначає, що суд першої інстанції вийшов поза межі вимог, визначених в позовній заяві та самостійно визначив розмір частки в статутному фонді господарського товариства.
Також не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Херсонської області від 18.01.2011 р. у справі № 7/178-ПН-10-скасувати, та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт також зазначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме не було взято до уваги розписки написані ОСОБА_1 на загальну суму 240 839 грн. 50 коп. про отримання коштів за договором позики.
З аналогічними вимогами звернувся ОСОБА_5 та просив в апеляційній скарзі рішення суду скасувати.
Скаржники підтримують доводи наведені в апеляційних скаргах та просять їх задовольнити.
Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, з наявних у справі матеріалів вбачається, що 30.10.2010 р. між ОСОБА_1 (Сторона 1) та ОСОБА_3 (Сторона 2) було укладено договір позики, за умовами якого Сторона 1 передає у позику грошові кошти у сумі 1 262 500, 00 грн., а Сторона 2 приймає кошти у позику та зобов’язується повернути позику до 01.01.2008 р.
Відповідно до п. 2.4.1. Договору сторони узгодили, що Сторона 2 зобов’язана прийняти як позику у Стороні 1 грошові кошти у відповідності до умов у межах та строки встановлених п. 1.1. цього Договору.
Згідно п. 2.4.3 Договору Сторона 2 зобов’язана повернути Стороні 1 запозичені грошові кошти не пізніше 01.01.2008 р.
Згідно п. 2.4.5 Договору сторони узгодили, що у випадку неможливості повернення запозичених коштів, Сторона 2 повинна передати Стороні 1 свої корпоративні права на частку у Статутному капіталі та майні Товариства терміном до 01 березня 2008 року і відшкодувати Стороні 1 всі спричинені у зв’язку з цим збитки у повному обсязі.
Відповідно до протоколу № 51 від 30.10.2006 р., загальними зборами ТОВ НВО „Екофільтр” були вирішенні наступні питання: приведення у відповідність до вимог діючого законодавства назви Товариства; відчуження часток в Статутному фонді товариства його учасниками: ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3; збільшення статутного фонду Товариства; ствердження нової редакції статуту товариства та подання його на державну реєстрацію; призначення Генерального директора та голови ревізійної комісії товариства.
Досліджуючи наявні у справі обставини судова колегія зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою, якою просив суд визнати право власності ОСОБА_1 на частку ОСОБА_3 в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання „Екофільтр”.
Приймаючи рішення у справі господарським судом не враховані приписи п.2 ст. 83 ГПК України за якими суд може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це с клопотання заінтересованої сторони. Однак в порушення приписів процесуального закону суд вийшов за межі вимог, визначених в позовній заяві та самостійно визначив розмір частки в статутному фонді господарського товариства, зазначивши про визнання права власності на частку ОСОБА_3, яка становить 50% частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ НВО „Екофільтр”.
Наявні у справі матеріали свідчать, що підставою заявленого позову ОСОБА_1 зазначає договір від 30.10.2006р., укладений між позивачем та ОСОБА_3, предмет якого визначено в розділі 1 договору, а саме: позивач, як сторона-1 договору, передає відповідачу-2. як стороні-2 договору, а останній приймає як позику грошові кошти в сумі 1262500 грн. після настання обставин, передбачених в Протоколі загальних зборів учасників Товариства №51 від 30 жовтня 2006р. До предмету договору віднесено в пункті 1.2. здійснення позивачем, як стороною-1 договору, оперативне управління мисливським господарством та передача майна ТОВ НВО „Екофільтр” вартістю 669 821 грн., а стороні-2, яка є відповідачем-2 по даній справі, внести до статутного фонду цього товариства 330179 грн. та здійснювати будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 і забезпечувати загальну фінансово-господарську діяльність товариства.
З наявного у справі Протоколу загальних зборів учасників ТОВ НВО „Екофільтр” №51 від 30 жовтня 2006р. вбачається, що цими зборами було вирішено змінити назву юридичної особи, перерозподілити частки у статутному фонді між учасниками, в результаті чого ОСОБА_3 набув статусу учасника товариства з часткою у 50%, а ОСОБА_1 в результаті поступки частини своєї частки ОСОБА_11 також став власником 50% статутного фонду цього Товариства. Державна реєстрація змін до Статуту, пов'язаних зі зміною назви товариства та зміною складу його учасників відбулась 4 грудня 2006р., що підтверджується Статутом товариства.
Таким чином, корпоративних прав у ТОВ НВО „Екофільтр” ОСОБА_11 набув з моменту державної реєстрації Статуту цього товариства, тобто з 04.12.2006р.
Відповідно до вимог ст.84 Господарського Кодексу України угоди, укладені засновниками до дня реєстрації товариства і в подальшому не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди.
Наявні у справі матеріали не містять доказів схвалення товариством договору від 30.10.2006 р. В подальшому сторони угоди від 30.10.2006р. додатковою угодою від 10.05.2007р. змінили умови зобов'язань договору, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав грошову компенсацію від продажу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 669 821 грн., що відповідає 100% внеску ОСОБА_1 до статутного фонду ТОВ НВО „Екофільтр”, зафіксованого в договорі від 30.10.2006р.
На думку судової колегії господарським судом помилково не застосовані до спірних правовідносин вимоги ст. 100 Цивільного Кодексу України, яка передбачає, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.
Інших підстав позбавлення власника корпоративних прав права бути учасником (засновником) господарського товариства чинне законодавство не передбачає.
Позовні вимоги про визнання права ОСОБА_1 на частку ОСОБА_3 позбавляють останнього статусу учасника господарського товариства, що не передбачено ні договором, на законом. Більш того у позовній заяві відсутні посилання на правову підставу таких вимог, норму права, яка б давала суду можливість примусового позбавлення ОСОБА_3 частки у статутному фонді.
Також, позовна заява не містить посилань на заставу корпоративних прав, як підставу для визнання права власності на частку ОСОБА_3 у статутному фонді, між тим господарський суд дійшов необґрунтованого висновку, що пункт 2.4.5. договору від 30.10.2006р. є заставою корпоративних прав в забезпечення зобов'язань з позики. Такі висновки не відповідають як фактичним обставинам, так і не узгоджуються з приписами матеріального права, якими врегульовано правовідносини з забезпечення зобов'язання, до яких віднесено і заставу. Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання передбачені ст.548 ЦК України, за якою виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
На думку судової колегії апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення прийнято також із порушенням приписів статі 589 ЦК України , за якою лише у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Однак позивачем не доведено право вимоги щодо звернення на предмет застави у зв'язку з невиконанням забезпеченого заставою зобов'язання.
Крім того, слід зазначити, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. В даному випадку договір від 30.10.2006р. не є договором застави. Так, відповідно до статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Відповідно до частини 5 цієї норми предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.
Відповідно до частини другої статті 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Станом на 30.10.2006р. ОСОБА_3 не був власником ні частки у статутному фонді ТОВ НВО «Екофільтр», ні особистих немайнових прав, зокрема корпоративних прав, як специфічного особистого немайнового права.
Статтею 147 ЦК України встановлено, можливість переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи. Саме учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Однак такого волевиявлення ОСОБА_11 на поступку своєю часткою судом не встановлено, позивачем не доведено, і відповідно господарський суд помилково дійшов висновку про наявність такої можливості.
Крім того, досліджені судовою колегією апеляційної інстанції обставини виникнення спірних правовідносин і в подальшому надання судом правильної юридичної оцінки, колегія зазначає, що судове рішення суперечить приписам статті 149 ЦК України, відповідно до якої звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.
При розгляді справи в апеляційному порядку апелянти спростували наявні у рішенні суду обставини, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Крім того, відповідно до вимог ст. 38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак остане підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.77, 85, 99, 101-105 ГПК України,
колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення Господарського суду Херсонської області від 18.01.2011 року у справі № 7/178-ПН-10- скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_1- відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя
Жеков В.І.
Судді Картере В.І.
Пироговський В.Т.
Повний текст постанови підписано 22.04.2011р.