КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-5414/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
У Х В А Л А
Іменем України
"05" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Гром Л.М.;
суддів – Безименнної Н.В.,
Кучми А.Ю.
при секретарі судового засідання : Губі О.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Трейд ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгбудсервіс-М» про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва звернулась до Окружного адмістративного суду м. Києва з позов до Товариства з обмежено відповідальністю «Мега-Трейд ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгбудсервіс-М»про стягнення заборгованості в розмірі 367652,08 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 р. в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з Постановою Окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким постанову скасувати та прийняти нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з’явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Трейд ЛТД" (далі –відповідач - 1) засноване ОСОБА_3 та зареєстроване Дарницькою у місті Києві державною адміністрацією 18.10.2007 р. (код ЄДРПОУ 35510692).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгбудсервіс-М" (далі –відповідач -2) засноване ОСОБА_4 та зареєстроване виконкомом Дніпропетровської міської ради 24.01.2007 р. (код ЄДРПОУ 34884601).
Між вказаними товариствами був укладений договір про надання посередницьких послуг від 01.04.2008 р. № 151.
ТОВ"Мега-Трейд ЛТД", згідно договору, як продавцем послуг, було видано податкові накладні. В розрахунок за надані послуги, ТОВ "Торгбудсервіс-М" перерахував грошові кошти на ТОВ"Мега-Трейд ЛТД".
Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва, на підставі службової ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 15.04.2009 р. № 2829/7/26-2/3, була проведена невиїзна документальна перевірка щодо питань проведення взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Трейд ЛТД" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгбудсервіс-М" за періоди за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2008 року.
У результаті перевірки було виявлено порушення норм законодавства з податку на додану вартість, а саме: п.п. 7.3.1 п.п. 7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 367 335, 00 грн. за період з квітня по вересень 2008 року (квітень –200 131,52 грн., травень –107 515,72 грн., червень –29 431,09 грн., серпень –8 450,00 грн., вересень –21 806, 67 грн.), про що складено відповідний висновок від 24.04.2009 р.
За висновком зазначається, що договір, яким врегульовані взаємовідносини між відповідачами, є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, у зв’язку з його нікчемністю. Підставою для нікчемності правочину позивач зазначив норми, які регулюють недійсність оспорюваного правочину, так і нікчемність правочину (визнання якого недійсним у судовому порядку не вимагається).
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).
Відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем доказів, щодо порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання відповідачами у даній справі договору № 151 від 01.04.08 не надавалось та не надано доказів щодо підтвердження мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідачів, як обов’язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Крім посилання на існуючи в інших матеріалах кримінальної справи пояснень та документів по проведенню окремих процесуальних дій відповідними органами, позивачем на підтвердження позивних вимог не надано.
Також відсутні в матеріалах справи підтвердження щодо визнання недійсним у судовому порядку договору № 151 від 01.04.08, укладеного між відповідачами 1 та 2.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів по справі щодо визначення спірного правочину як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Крім того, за встановленими позивачем під час перевірки порушеннями норм законодавства, що регулюють порядок сплати обов’язкових платежів, які допущені відповідачами, позивач в межах своїх повноважень не позбавлений права прийняття рішення застосування штрафних санкцій, як цього вимагають норми податкового законодавства.
Судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205 КАС України, суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий: Гром Л.М.
Суддя: Безименна Н.В.
Суддя: Кучма Ю.А.