КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2959/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
У Х В А Л А
Іменем України
"12" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.10р. у справі №2а-2959/10/0670 за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до ДПІ у м. Житомирі про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.02.10р. № 0002012302 та № 0002022302.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.10р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.11р. №3 здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної справи між cуддями. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справа призначена судді Шелест С.Б.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції невірно ототожнені поняття місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів та місця торгівлі. Апелянт зазначає, що діюче законодавство передбачає обов’язок внесення до Єдиного державного реєстру місць зберігання відомості про місцезнаходження зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. З покликанням на те, що позивач здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, остання вважає, що магазин використовується нею як місце торгівлі, а не як місце зберігання, у зв’язку з чим таке місце не потребує внесення до реєстру.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, апелянт зазначила, що облік розрахункових операцій здійснюється нею у Книзі обліку доходів і витрат, яка також вважається книгою обліку розрахункових операцій. Отже, відображення готівкових операцій у Книзі обліку доходів і витрат, на думку апелянта, є достатнім для висновку про належне та своєчасне оприбуткування позивачем готівки.
Крім того, апелянт посилався на процедурні порушення при проведенні перевірки, які на його думку безпідставно не враховані судом першої інстанції.
В судове засідання учасники процесу не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, у зв’язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, перевіркою контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 встановлені порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04р. №637.
За результатами проведеної перевірки, що відображені у акті перевірки від 28.01.10р. ДПІ у м. Житомирі 10.02.2010 року були винесені рішення:
- № 0002012302 про застосування фінансових санкцій в загальній сумі 7637 грн., а саме: за зберігання алкогольних напоїв у місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру - 4937 грн.; за зберігання тютюнових виробів у місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру - 1700 грн.; за реалізацію алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої - 1000 грн.;
- № 0002022302 від 10.02.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 731, 25 грн. за неоприбуткування готівки.
Як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом не заперечуються встановлені судом факти реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово –відпускні, або роздрібні ціни на такі напої та визнання судом правомірним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року481/95-BP (надалі - Закону N 481/95-BP), місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;
Відповідно до ст.15 Закону N 481/95-BP, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання.
Згідно п.2.1, п.2.3. Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом ДПА України від 28.05.2002 року № 251, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 року за № 670/6958 (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), до Єдиного реєстру вносяться, зокрема, місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів суб'єкти підприємницької діяльності подають заяву до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту за місцезнаходженням місця зберігання. Про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається довідка.
Довідка повинна перебувати у місці зберігання та пред'являтися працівникам контролюючих органів, які мають відповідні повноваження на здійснення перевірки (п. 2.5 вищезазначеного Порядку).
Отже, враховуючи викладене, позивач, здійснюючи роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, зобов’язаний був подати заяву до Департаменту для внесення місця зберігання роздрібних партій алкоголю та тютюну до Єдиного реєстру та отримати відповідну довідку.
Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, на момент проведення перевірки, позивач не мав таких довідок. Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в господарській одиниці позивача, яка не внесена до Єдиного реєстру на момент проведення перевірки підтверджується матеріалами перевірки, описом (а.с. 57), складеним перевіряючими під час перевірки; вказаний опис підписаний позивачем без зауважень. Факт відсутності такої довідки не заперечувався позивачем при розгляді справи.
Абзацом 9 ч.2 ст.17 Закону N 481/95-BP передбачено відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру у вигляді застосування фінансові санкції (штрафу) у розмірі - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо правомірного застосування фінансової санкції відповідно до рішення ДПІ № 0002012302 від 10.02.10р - обґрунтований.
Покликання апелянта на те, що до Єдиного реєстру не вносяться місця зберігання алкогольних напоїв, що розташовані за однією адресою із місцем роздрібної торгівлі алкогольними напоями не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 2.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання чітко визначено, що місця зберігання роздрібних партій товарів підлягають внесенню до Єдиного реєстру.
Колегія суддів звертає увагу, що така редакція пункту 2.1 Порядку діяла на момент зафіксованого порушення, в зв’язку з чим посилання апелянта на вказаний Порядок у редакції до внесення змін наказом ДПА України від 07.09.2009 р. N 489 не заслуговують на увагу.
Отримання позивачкою довідок про місця зберігання тютюнових та алкогольних виробів після перевірки не спростовують факт порушення.
Доводи апеляційної скарги щодо решти вимог позову, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено, колегія суддів також вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.04 №637, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.05р. за № 40/10320 (надалі –Положення).
Так, відповідно до його п. 1.2 п. 1, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України; книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Відповідно до п. 2.6 п. 2 Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Як вбачається із акту перевірки, позивач здійснювала свою діяльність з використанням РРО (п.8,9 акту перевірки) та вела КОРО, яка була зареєстрована в органах ДПС.
Враховуючи, що позивач проводила готівкові розрахунки з використанням РРО, то оприбуткуванням готівки є здійснення обліку коштів саме у КОРО, а не у Книзі обліку доходів і витрат.
Відповідно до абзацу 3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норма з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року N 436/95, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що готівка у розмірі 1346,25 не відображена у КОРО за 26,27,28 січня 2010р., а тому висновок суду першої інстанції щодо правомірності застосування штрафу в сумі 6 731, 25 грн. згідно з оспорюваним рішенням № 0002022302 від 10.02.2010 року – обґрунтований.
Доводи позивача про те, що перевірка проведена за відсутності передбачених законом правових підстав для проведення такої перевірки, з порушеннями порядку її проведення, визначеному ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент проведення перевірки) не заслуговують на увагу.
Право податкових органів здійснювати контроль за дотриманням вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»регламентоване ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Частина 9 ст. 11-1 цього Закону, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»відносить до позапланових.
Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Як свідчать обставини справи, направлення на перевірку були пред’явлені позивачу до проведення перевірки та надані під розписку (а.с. 58-59). Позапланова перевірка була проведена на підставі Плану –графіку, затвердженого заступником голови ДПІ у м. Житомирі 04.01.10р. (а.с 62-64) відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток №1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 N 355).
За умови допуску до перевірки, що мав місце у даному випадку, самі по собі процедурні порушення при здійсненні перевірки, якщо такі і мали місце, не є підставою для визнання недійсним рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, оскільки факт порушення доведений податковим органом належними доказами та не спростований СГД.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л И В:
апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.10р. у справі №2а-2959/10/0670 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.10р. у справі №2а-2959/10/0670 - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Глущенко Я.Б.
Пилипенко О.Є.