КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1865/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
У Х В А Л А
Іменем України
"12" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.06.10р. у справі №2-а-1865/10/0270 за позовом Барського комбінату комунальних підприємств до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення
В С Т А Н О В И В:
Барський комбінат комунальних підприємств звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №ІЦ-02-12/91 від 11.11.09р.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.06.10р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу.
Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.11р. №3 здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної справи між cуддями. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справа призначена судді Шелест С.Б.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що правомірність рішення про застосування економічних санкцій підтверджується актом перевірки, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог Закону України «Про житлово –комунальні послуги»та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.06р. №1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів». Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що послуги з вивезення рідких нечистот не входять до переліку послуг з організації благоустрою населених пунктів зроблено без урахування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.08р. №1070 «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів».
Крім того, апелянт у скарзі зазначив, що висновок суду про порушення відповідачем ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою передбачено обов’язок інспекцією скласти припис про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, є неправомірним, оскільки припис було складено інспекцією, та вручено його головному бухгалтеру комбінату, про що свідчить підпис останнього на приписі; копію припису апелянт долучив до апеляційної скарги.
14.03.11р. канцелярією суду зареєстровано клопотання від апелянта про розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності представника Інспекції.
В судове засідання учасники процесу не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, у зв’язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області (надалі –Інспекцією) здійснено перевірку позивача за період з 01.01.2008 року по 01.11.2009 року на предмет дотримання дисципліни цін при встановленні, формуванні та застосуванні тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів та послуги з організації благоустрою населених пунктів, за результатами якої складено Акт від 06 листопада 2009 року.
На підставі вказаного акту, інспекцією винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 11.11.09р. №ІЦ-02-12/91, з якого вбачається, що за порушення ст. 31 Закону України «Про житлово –комунальні послуги» та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.07р. «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів»інспекцією вирішено вилучити у позивача в дохід Державного бюджету 75 220 грн. та стягнути штраф в сумі 150 440 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, зокрема, що при оформленні акту перевірки та винесенні оспорюваного рішення інспекцією вчинені процедурні порушення, які призвели до прийняття протиправного та необґрунтованого рішення про застосування економічних санкцій.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Так, відповідно до вимог Закону України «Про ціни і ціноутворення», Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року N 1819 та інших законодавчих актів, які визначають порядок формування, установлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його порушення, спільним Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. N 298/519 затверджено Інструкцію про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (надалі - Інструкція).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду (ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).
Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами. В актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються (п.3.3 Інструкції).
Як вбачається із акту від 06.11.09р., в ньому відсутнє посилання на нормативно –правові акти, які порушені позивачем з відповідним обґрунтуванням, не визначена сума необґрунтовано одержаної виручки, відсутні розрахунки суми виручки. Крім того, резолютивна частина акту містить не висновок щодо необґрунтовано одержаної виручки, а пропозиції щодо здійснення позивачем розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на послуги та подання їх Барській міській раді для затвердження тарифів на дані послуги.
Згідно п. 2.1. Інструкції, необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється, зокрема, при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до п.2 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 16.12.2004 р. N 01-8/3273 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про ціни і ціноутворення», у вирішенні спору про стягнення економічних санкцій потрібно враховувати, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому, ВГСУ посилається на єдиний нормативний акт, який дає поняття терміну «виручки» - статтю 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 N 727/98, відповідно до якої виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, перевіркою не встановлювався розмір фактично отриманої позивачем виручки, документи щодо надходження коштів позивачу відповідачем не перевірялися, первинні бухгалтерські документи до висновку не додавались.
Враховуючи викладене, визначена відповідачем сума, яка відповідно до рішення підлягає вилученню до бюджету, не підтверджена як сума необґрунтовано одержаної виручки внаслідок порушення позивачем порядку встановлення і застосування цін.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішення про застосування економічних санкцій не містить посилання на те, що вилучається саме необґрунтовано одержана виручка, а також інспекцією зазначено, що виявлено порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.07р. «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», однак такого нормативно –правового акту не існує.
Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами (п. 3.1 Інструкції).
Отже, враховуючи те, що акт перевірки складений інспекцією з порушенням вимог закону, такий акт не може слугувати носієм доказів правопорушення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інспекцією не доведено факт отримання позивачем необґрунтованої виручки внаслідок порушення порядку встановлення і застосування цін, а відтак рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 11.11.09р. №ІЦ-02-12/91 - неправомірне.
Окрім того, як вбачається із акту перевірки, предметом перевірки було дотримання позивачем державної дисципліни цін при встановленні, формуванні та застосуванні тарифів з вивезення твердих побутових відходів та послуги з організації благоустрою населених пунктів.
В акті перевірки встановлено, що Барський КПП займається вивезенням твердих побутових відходів, рідких нечистот від населення, бюджетних організації тощо, крім того, надає послуги зі зберігання та утилізації твердих побутових відходів.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що послуги з вивезення рідких нечистот, які надає позивач, не входять до переліку послуг з організації благоустрою населених пунктів, як і не відносяться до послуг з вивезення твердих побутових відходів (сміття), в зв’язку з чим перевірка цін на вказану діяльність позивача була проведена інспекцією поза межами визначеного предмету перевірки.
В апеляційній скарзі апелянтом не спростовані вказані доводи суду першої інстанції.
Надання апелянтом припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін від 10.11.09р., який не досліджувався судом першої інстанції при розгляді справи, не спростовує встановлений судом факт неправомірності рішення про застосування економічних санкцій.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л И В:
апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.06.10р. у справі №2-а-1865/10/0270 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.06.10р. у справі №2-а-1865/10/0270 - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Глущенко Я.Б.
Пилипенко О.Є.