КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-271/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Кащук А.М.  

Суддя-доповідач:  Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

    Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого                                                                          Желтобрюх І.Л.

суддів                                                                                   Мамчура Я.С., Шостака О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про стягнення підвищення до пенсії дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

4 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області про визнання відмови відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, з вимогою зобов'язати нарахувати та виплатити недоплачену суму доплати за період з 01.04.2009р. і платити довічно при зміні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.11.2010 позов в частині вимог за період з 01.04.2010 по 03.05.2010 залишено без розгляду.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.11.2010 року позов задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність відповідача та зобов’язано визначити та виплачувати підвищення до пенсії позивачу передбачене ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 4 травня 2010 року по 16 листопада 2010 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та закрити провадження у справі..  

Справа розглядається колегією суддів відповідно до ч. 3 п. 1 ст.197 КАС України в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 195 КАСУ суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегією суддів апеляційного суду, як і районним судом, встановлено, що позивачка є пенсіонером за віком, перебуває на обліку відповідача та має статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

З урахуванням абз. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України за № 530 від 28.05.2008 (який вимагав проводити підвищення пенсій у розмірі 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних), у 2010 році позивачу виплачувалася щомісячно соціальна допомога в розмірі 49,80 грн., що менше встановлених законодавством на відповідний період 30% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при призначені позивачу надбавки до пенсії як дитині війни слід виходити з саме положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З огляду на вимоги ст. 8 ч. 4 та ст. 9 ч. 7 КАСУ, керуючись принципом верховенства права, колегія суддів вважає правомірним при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком виходити з загальних засад законодавства, що регулюють це питання, - ст. 3 Конституції України, ст. 17 Закону  України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», абз. 3 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999р., ст. 19 ч. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», абз. 8 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тому вказівка, що міститься у частині третій статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV, - про непоширення встановленого частиною першою цієї ж статті розміру мінімальної пенсії за віком на правовідносини, що не регулюються цим законом, - не може бути легітимною підставою для застосування мінімальної пенсії за віком у меншому розмірі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що районним судом зроблений правомірний висновок про необхідність задоволення позову і зобов'язання відповідача донарахувати позивачу різницю між виплаченою та належною до виплати (з урахуванням встановленої мінімальної пенсії за віком) сумами соціальної допомоги за заявлений позивачем та визначений рішенням районного суду період та провести виплату цієї заборгованості.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв’яку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст.  160, 195, 197, 198, 200, 205, 206  КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню  не підлягає.

Головуючий:                                                                                     І.Л. Желтобрюх

Судді:                                                                                                Я.С. Мамчур

                                                                                                          О.О. Шостак