КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-3046/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
"06" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Грибан І.О.,
Губській О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про зобов’язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі (ОСОБА_3) звернулися до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 24.03.2009 року №528 о/с «Про недоліки в організації оперативно –службової діяльності спецпідрозділів БОЗ в м. Києві, Вінницькій, Сумській, Хмельницькій областях та покарання винних»в частині п.1 щодо визнання оперативно –службової діяльності УБОЗ УМВС України у Вінницькій області у боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, протидії зловживанням у бюджетній сфері та сфері земельних відносин незадовільною; п.2 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності першого заступника начальника управління –начальника УБОЗ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_3 В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з послужного списку ОСОБА_3 (а.с. 114 –123) відповідно до наказу МВС України від 29 серпня 2005 року №665 о/с його призначено на посаду начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України у Вінницькій області; з 16 липня 2007 року –перший заступник начальника Управління МВС України у Вінницькій області - начальник УБОЗ (наказ МВС України №909 о/с від 16.07.2007 року). На підставі наказу МВС України від 19.07.2008р. №244 дск ОСОБА_3 звільнений з посади та зарахований в розпорядження Управління МВС України у Вінницькій області, з 23.10.2007 року –заступник начальника Управління МВС України у Вінницькій області –начальник УБОЗ.
Відповідно до пункту 2 наказу МВС України від 24.03.2009 року (а.с. 24) за суттєві недоліки в протидії організованій злочинності та корупції, відмиванню коштів, одержаних злочинним шляхом, ОГ і ЗО з корупційними та міжнародними зв’язками, злочинам у сфері земельних відносин, неналежне виконання вимог директиви Міністра внутрішніх справ України №1, затвердженого рішенням колегії МВС України від 18 лютого 2008 року №1км/1 та вказівки МВС України від 06.05.2008р. №479, керуючись статтями 2, 12, 13 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», полковника міліції ОСОБА_3, першого заступника начальника управління – начальника УБОЗ УМВС України у Вінницькій області, попереджено про неповну посадову відповідність.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу підставою для його прийняття стало наступне.
Результати оперативно-службової діяльності спецпідрозділів БОЗ ГУМВС, УМВС України в місті Києві, Вінницькій, Сумській та Хмельницькій областях у 2008 і цьому роках та заслуховування їх керівників на кущовій оперативній нараді 27.02.2009 року під керівництвом Міністра висвітили низку проблем в організації протидії організованій злочинності та корупції, документуванні організованих груп з корумпованими та міжнародними зв’язками, викритті зловживань, пов’язаних з бюджетними коштами, фактів хабарництва, злочинів у сфері земельних відносин та пов’язаних з контрабандою.
Що стосується недоліків у роботі очолюваного ОСОБА_3 сецпідрозділу БОЗ УМВС України у Вінницькій області, що призвели до притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, то в згаданому наказі зазначені наступні недоліки:
- викриття лише 1 факту хабарництва на суму понад 30 тис. грн.;
- не притягнення до відповідальності за одержання хабарів працівників підрозділів ДПА та Держмитслужби у Вінницькій, Сумській та Хмельницькій областях.
- задокументовано тільки 1 посадовця органів Держкомзему;
- на недостатньому рівні виконання вимоги Міністерства у Вінницькій, Сумській та Хмельницькій областях щодо виявлення та розслідування тяжких і особливо тяжких економічних злочинів, учинених учасниками груп з ознаками організованості та пов’язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. А ОГ і ЗО зазначеними підрозділами в цьому році не виявлялися взагалі.
- незадовільна організація виконання вимог вказівки МВС від 9 лютого № 139. Так, упродовж тривалого часу не забезпечено документування суспільно небезпечних організованих злочинних угруповань, що діють на території міста Києва, Вінницької, Сумської, Хмельницької областей, та суттєво впливають на стан криміногенної ситуації в регіонах. Документування груп «Татарина»(м. Київ), «Льори»(Сумська) та «Самоси»(Хмельницька) перебуває на контролі Главку не один рік, а найближчі перспективи щодо припинення їх існування відсутні.
З огляду на вищевикладене та на підставі рішення наради МВС від 27.02.2009р. №4665/Лц відповідачем було прийнято наказ про визнання оперативно –службової діяльності УБОЗ УМВС України у Вінницькій області у боротьбі з організованою злочинністю й корупцією, протидії зловживанням у бюджетній сфері та сфері земельних відносин незадовільною та про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оцінка роботи спецпідрозділу БОЗ в цілому та ОСОБА_3 як його керівника проводилась за кількістю виявлених, задокументованих, викритих злочинів та не проводився порівняльний аналіз кількісних показників роботи спецпідрозділів БОЗ в інших областях за даними напрямками. При формулюванні переліку недоліків, судом першої інстанції встановлено, що викрито лише 1 факт хабарництва, задокументовано тільки 1 посадовець і т.д. Разом з тим, в наказі не наведено нормативної кількості злочинів, які повинні бути виявлені чи задокументовані спецпідрозділом.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що оцінка роботи спецпідрозділу у вигляді «не на достатньому рівні виконуються вимоги Міністерства» чи «незадовільна організація виконання вимог вказівки МВС №139»є суб’єктивною, оскільки ні у висновку за результатами службового розслідування, ні у оскаржуваному наказі не наведено конкретних даних, які стали підставою для такої оцінки та відсутнє посилання на будь - який інший документ, в якому ці дані наведено.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що недоліки в діяльності спецпідрозділу БОЗ у вигляді не притягнення до відповідальності за одержання хабарів працівників підрозділів ДПА та Держмитслужби не можна оцінювати як недоліки у роботі позивача, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією», ст. 3 Кримінального кодексу України рішення про притягнення до відповідальності за корупційні дії приймається судом, а не спецпідрозділом УБОЗ.
Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем також порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України.
Так, в мотивувальній частині оскаржуваного наказу (а.с. 92-95) відсутні будь-які посилання на норми законодавчих актів, відповідно до яких приймалось дане рішення.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі –Закон № 3460-IV) перед прийняттям рішення про накладення дисциплінарного стягнення, з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, призначається службове розслідування.
Як встановлено судом першої інстанції, позивача про прийняте рішення щодо початку проведення службового розслідування проінформовано не було.
Крім того висновок за результатами службового розслідування від 13.03.2009 року (а.с. 87-90) містить фактично ідентичні з рішенням оперативної наради при Міністрові внутрішніх справ України від 27.02.2009 року недоліки в роботі з організації оперативно –службової діяльності сецпідрозділів БОЗ.
Відповідно до п.7 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджені наказом МВС України від 06 грудня 1991 року №552 визначено вичерпний перелік підстав для проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3460-IV перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Суд першої інстанції встановив, що дана вимога Закону № 3460-IV не була виконана, також дійшов висновку, що посилання відповідача на те, що пояснення у позивача витребовувались та що такими поясненнями є пояснення позивача від 10.03.2009 року (а.с. 80-86) є необгрунтованими.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що за результати службового розслідування від 13.03.2009 року не відповідають вимогам пункту 17 вищезазначеної Інструкції виходячи з наступного.
З положень статті 14 Закону та Інструкції вбачається, що службове розслідування призначається та проводиться щодо конкретних осіб, які скоїли дисциплінарний проступок. Підпунктом 17.2. Інструкції визначено, що висновок повинен містити посаду, звання, прізвище, ім’я та по батькові, рік народження, освіту, час служби в органах внутрішніх справ і в займаній посаді особи, у відношенні якої проводилось службове розслідування.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема висновку за результатами службового розслідування, воно проводилось за фактами допущених недоліків в організації оперативно –службової діяльності спецпідрозділів БОЗ МВС України за фактами допущених прорахунків в організації оперативно –службової діяльності спецпідрозділів БОЗ ГУМВС, УМВС України в місті Києві, Вінницькій, Сумській та Хмільницькій областях за результатами оперативно - службової діяльності у 2008 і 2009 роках.
Згідно пункту 17.4 Інструкції висновок повинен містити пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення. Пункт 3 висновку від 13.03.2009 року містить не пропозицію щодо застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, а фактично містить ознаки рішення про накладення на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення порядку проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, встановленого Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»та Інструкцією, затвердженою наказом МВС України №552 від 06.12.1991 року.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.
Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 17.10.2000 року №1138/200, Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України визначає сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Частино 1 статті 14 Закону № 3460-IV з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджені наказом МВС України від 06 грудня 1991 року №552, визначений порядок проведення службових розслідувань, що здійснюють інспекції з особового складу, інші підрозділи і посадові особи органів внутрішніх справ у випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій (далі –порушень), скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Завданням службового розслідування є повне, об’єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі –працівники органів внутрішніх справ), виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожних винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав.
Пунктом 15 Інструкції визначено, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази стосовно обставин, що досліджувалися; заявляти відводи щодо працівника, який проводить службове розслідування, подавати скарги на його дії та рішення (заяви і скарги подаються керівнику, який призначив розслідування, або вищому за чином керівнику, який щодо цього приймає рішення, про що інформується заявник); знайомитися після закінчення службового розслідування із затвердженим висновком, а з дозволу керівника, який призначив службове розслідування, з матеріалами перевірки в частині, що його стосуються, якщо це не суперечить вимогам про збереження державної і службової таємниці.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття ним наказу від 24.03.2009 року. №528-о/с в частині, що стосується позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року –без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: І.О. Грибан
О.А. Губська