Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року справа №2а-805/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
при секретарі: Барбаш Л.О.,
за участю: представника позивача – Жилнова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Первомайський електромеханічний завод імені К. Маркса» до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Первомайський електромеханічний завод імені К. Маркса» (далі – ВАТ «Первомайський електромеханічний завод імені К. Маркса») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області (ДПІ в м. Первомайську Луганської області), в якому позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 20 грудня 2010 року № 0000462301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 261182,00 грн., посилаючись в позові на неправомірне зменшення податковим органом суму бюджетного відшкодування.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року позов ВАТ «Первомайський електромеханічний завод імені К. Маркса» задоволено: визнано протиправним податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 20 грудня 2010 року № 0000462301/0, яким ВАТ «Первомайський електромеханічний завод імені К. Маркса» (ідентифікаційний код 05758925), яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 261182,00 грн. (двісті шістдесят одна тисяча сто вісімдесят дві гривні нуль копійок).
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій податковий орган просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що в ході перевірки виявлено порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у зв’язку з тим, що по контрагентам позивача, за ланцюгами постачання перевірити фактичну сплату податку даними підприємствами (товариством з обмеженою відповідальністю «Трансагентствометал», товариством з обмеженою відповідальністю «Святогір-2007», товариством з обмеженою відповідальністю АПФ «Слобода-92», товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Сталь», товариством з обмеженою відповідальністю ТКФ «Альфа ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтинг») не є можливим (підприємства ліквідовані, припинені, не знаходяться за місцезнаходженням тощо), внаслідок чого неможливо і підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування у розмірі 261182,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача за викликом в судове засідання не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Поняття платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин, визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:
- податкове зобов’язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);
- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);
- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин):
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області 20 грудня 2010 року проведено невиїзну документальну перевірку відкритого акціонерного товариства «Первомайський електромеханічний завод імені К. Маркса» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків – товариством з обмеженою відповідальністю «Трансагентствометал», товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Сталь», товариством з обмеженою відповідальністю «Святогір-2007», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтинг», товариством з обмеженою відповідальністю АПФ «Слобода-92», товариством з обмеженою відповідальністю ТКФ «Альфа ЛТД» за період з 01 травня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складений акт від 19 грудня 2010 року № 977/23/05758925 (том 1, арк. справи 9-19).
Фактично акт невиїзної документальної перевірки за № 977/23/05758925 складено 20 грудня 2010 року, що узгоджується з періодом проведення перевірки, а у вступній частині акта невірно зазначена дата складення акта перевірки – 19 грудня 2010 року.
За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області зроблено висновок про порушення відкритим акціонерним товариством «Первомайський електромеханічний завод імені К. Маркса» пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством завищено заявлено суму бюджетного відшкодування з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року на суму 261182,00 грн. (том 1, арк. справи 19).
В акті невиїзної документальної перевірки від 20 грудня 2010 року № 977/23/05758925 зазначено, що на порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у зв’язку з тим, що по контрагентам товариства з обмеженою відповідальністю «Трансагентствометал», товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Інтерком-2007», товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар-Люкс», товариства з обмеженою відповідальністю «Металтехзбут», які є безпосередніми постачальниками товариства з обмеженою відповідальністю «Святогір-2007», товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ «Слобода-92», товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Сталь», товариства з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Альфа ЛТД», задіяні в ланцюгах постачання та товариства з обмеженою відповідальністю «Трансагентствометал», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг», які є постачальниками по першій ланці ланцюга постачання відкритого акціонерного товариства «Первомайський електромеханічний завод імені К. Маркса», перевірити фактичну сплату податку даними підприємствами не є можливим, внаслідок чого неможливо і підтвердити заявлену відкритим акціонерним товариством «Первомайський електромеханічний завод імені К. Маркса» суму бюджетного відшкодування у розмірі 261182,00 грн. (том 1, арк. справи 18).
На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 20 грудня 2010 року № 977/23/05758925 згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області винесено податкове повідомлення – рішення від 20 грудня 2010 року № 0000462301/0, яким відкритому акціонерному товариству «Первомайський електромеханічний завод імені К. Маркса» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 261182,00 грн. (том 1, арк. справи 20).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що за приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» право на отримання суми бюджетного відшкодування пов’язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).
Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг).
Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.
Матеріалами справи (договорами, податковими накладними, видатковими накладними та прибутковими ордерами до них, рахунками-фактурами, рахунками, картками складського обліку матеріалів, платіжними дорученнями (за період 2008-2010 роки) підтверджено отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та фактичну сплату позивачем – отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01 травня 2008 року по 30 червня 2010 року (том 1, арк. справи 21-52, 80-250; том 2, арк. справи 1-250; том 3, арк. справи 1-253).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що знаходження контрагентів позивача та контрагентів позивача у незадовільному стані (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства-банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням) не є підставою, передбаченою чинним законодавством з питань оподаткування, яка тягне за собою як наслідок зменшення і ненадання позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Порушення Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача та контрагентами контрагентів позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача та контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Постанова про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 24 червня 2010 року УД № 02/10/9071-02 і протокол допиту ОСОБА_4 від 16 серпня 2010 року (том 4, арк. справи 34 зворотній бік-35, 36) не є належними доказами факту фіктивного підприємництва, оскільки приписами статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Із змісту статті 65 Господарського кодексу України випливає, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства, який діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами тощо, у межах та порядку, визначених установчими документами.
В матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок за вказаним вище злочином, що набрав законної сили, щодо громадянина ОСОБА_4, засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» або щодо інших осіб, які здійснювали управління підприємством, в тому числі і у фінансово-господарській діяльності.
Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано доказів щодо недійсності правочинів вчинених позивачем з контрагентами за перевіряємий податковим органом період.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо визнання протиправним податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 20 грудня 2010 року № 0000462301/0.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування постанови відсутні.
Повний текст ухвали виготовлено 19 квітня 2011 року.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Первомайський електромеханічний завод імені К. Маркса» до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон