Головуючий у 1 інстанції - Секірська А.Г.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року справа №2а-1263/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
при секретарі: Барбаш Л.О.,
за участю: представника відповідача – Кучерова І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року в адміністративній справі за позовом прокурора Кам'янобрідського району м. Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську до відкритого акціонерного товариства «Луганський ремонтно - механічний завод» про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Кам'янобрідського району м. Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську до суду першої інстанції з позовом, який уточнювався в ході слухання справи, до відкритого акціонерного товариства «Луганський ремонтно - механічний завод», в якому просив стягнути з
ВАТ «Луганський ремонтно - механічний завод» суму податкового боргу по податку на
додану вартість у розмірі 87 550,00 грн. в доход Державного бюджету України, послався на те, що сплачені відповідачем платіжними дорученнями суми в розмірі 76219,00 грн.
зараховувалися у порядку календарної черговості погашення податкового боргу відповідно до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року позовні вимоги прокурора Кам'янобрідського району м. Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську задоволено частково: стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Луганський ремонтно – механічний завод» суму податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 12 795, 00 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 00 коп.) грн. за серпень 2010 року в доход Державного бюджету України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Суд першої інстанції виходив з того, що за податковими деклараціями з податку на додану вартість відповідач самостійно визначив податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 42795грн., але згідно платіжних доручень сплачено в загальному розмірі 30000грн., тому заборгованість складає 12795грн. Крім того, суд першої інстанції, приймаючи до уваги вимоги Закону України № 2181, яким визначений вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового органу, зазначив, що зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, не відноситься до компетенції відповідача.
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій податковий орган просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий кредит погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача в судове засідання за викликом не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13.08.2010 року відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 10000,00 грн., та подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 85518 (а.с.13). Платіжним дорученням № 862 від 30.07.2010 позивач сплатив 10000,00 грн. з призначенням платежу «сплата ПДВ за липень 2010 року без ПДВ»(а.с.31).
20.09.2010 відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 42795,00 грн., та подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 96872 (а.с.12). Платіжним дорученням № 943 від 21.08.2010 позивач сплатив 10000,00 грн. з призначенням платежу «сплата ПДВ за серпень 2010 року без ПДВ» (а.с.32), платіжним дорученням № 1058 від 20.09.2010 позивач сплатив 10000,00 грн. з призначенням платежу «сплата ПДВ за серпень 2010 року без ПДВ» (а.с. 33), платіжним дорученням № 1099 від 29.09.2010 позивач сплатив 10000,00 грн. з призначенням платежу «сплата ПДВ за серпень 2010 року без ПДВ» (а.с.34), тобто несплаченим залишилось податкове зобов'язання в розмірі 12 795,00 грн.
19.10.2010 відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 11107,00 грн., та подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 110383 (а.с. 11). Платіжним дорученням № 1237 від 29.10.2010 позивач сплатив 12500,00 грн. з призначенням платежу «сплата ПДВ за вересень 2010 року без ПДВ» (а.с.35).
18.11.2010 відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 12219,00 грн., та подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 129144 (а.с.10). Платіжним дорученням № 1414, від 30.11.2010 позивач сплатив 12219,00 грн. з призначенням платежу «сплата ПДВ за жовтень 2010 року без ПДВ» (а.с.36).
17.12.2010 відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2010 року в сумі 11429,00 грн., та подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 137158 (а.с.8-9). Платіжним дорученням № 1546 від 28.12.2010 позивач сплатив 11500,00 грн. з призначенням платежу «сплата ПДВ за листопад 2010 року без ПДВ» (а.с.37).
Отже, як встановлено судом першої інстанції, станом на дату судового розгляду та вирішення адміністративної справи у відповідача не має податкового боргу зі сплати податкових зобов'язань за податковими деклараціями з ПДВ № 85518 від 13.08.2.010 за липень 2010 року в сумі 10 000,00 грн., № 96872 від 20.09.2010 за серпень 2010 року в сумі 30 000,00 грн. № 110383 від 19.10.2010 за вересень 2010 року у сумі 11107,00 грн., № 129144 від 18.11.2010 за жовтень 2010 року у сумі 12219,00 грн., № 137158 від 17.12.2010 за листопад 2010 року у сумі 11 429,00 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення податкового боргу з ПДВ в загальному розмірі 74 755,00 грн.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що доводи позивача про зарахування сплачених відповідачем сум у порядку календарної черговості погашення податкового боргу відповідно до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), є необґрунтованими, оскільки зазначеною нормою взагалі не визначено коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123 (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
З огляду на вищезазначене, відповідач мав право самостійно розпоряджатися своїми грошовими коштами, самостійно визначати призначення платежів.
Судом першої інстанції також, встановлено, що податковою декларацією з податку на додану вартість № 96872 від 20.09.2010 року відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 42 795,00 грн. але платіжними дорученнями № 943 від 21.08.2010, №1058 від 20.09.2010, № 1099 від 29.09.2010 сплачено в загальному розмірі 30 000,00 грн., тобто у відповідача виник податковий борг з ПДВ за серпень 2010 року в сумі 12 795,00 грн., тому в цій частині судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено позовні вимоги.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.
Повний текст ухвали виготовлено 22 квітня 2011 року.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року в адміністративній справі за позовом прокурора Кам'янобрідського району м. Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську до відкритого акціонерного товариства «Луганський ремонтно - механічний завод» про стягнення податкового боргу залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон