УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" березня 2011 р. справа № 2а-230/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Васильківському районі Дніпропетровської області на постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року у справі № 2-а-230/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Васильківському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Васильківському районі Дніпропетровської області (далі по тексту відповідач), в якому просила визнати дії відповідача щодо нарахування та виплаті позивачу в неналежному розмірі підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рок, з 22.05.2008 року по 15.10.2010 року, неправомірними; зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії, згідно т. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 15.10.2010 року з урахуванням раніше сплачених сум за вказаний період; поновити пропущений строк позовної давності.
Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року у справі № 2-а-230/10 (суддя Порох К.Г.) адміністративний позов в частині визнання неправомірним дій відповідача та зобов’язання виплати щомісячної державної допомоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 14.09.2009 року залишено без розгляду. Позов про визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання виплати щомісячної державної допомоги за період з 15 вересня 2009 року по 25 листопада 2010 року – задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 15 вересня 2009 року по 25 листопада 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити відповідачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 15 вересня 2009 року по 25 листопада 2010 року, розрахованої відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком у відповідні періоди з урахуванням сум, які були виплачені у цей період.
Відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позову.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Колегія суддів переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006р., набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Васильківському районі Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2006р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась та зміни до неї не вносилися.
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р., в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, зроблений правильний висновок, що в період з 15.09.2009р. по по 25.10.2010р. позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З вищезазначених підстав, колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у нього коштів, оскільки він не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення подальшого виконання своїх зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Васильківському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року у справі № 2-а-230/10 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня отримання шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна