УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" березня 2011 р. справа № 2а-634/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області та ОСОБА_1 на постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року у справі № 2-а-634/2010 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області (далі по тексту відповідач), в якому просив поновити строк звернення з адміністративним позовом з 09 липня 2007 року, визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу надбавки згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.10.2010р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов'язали відповідача провести перерахунок згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.10.2010р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 25 листопада 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, як «дитині війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 19.04.2010 року включно залишено без розгляду.
Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року у справі № 2-а-634/2010 (суддя Петрюк Т.М.) позов задоволено частково. Визнано бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати на користь позивача підвищення пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 20.04.2010р. по 31.10.2010р. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та відповідно до ч. І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 20.04.2010р. по 31.10.2010р., тобто в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, що була виплачена в зазначений період.
Позивач, не погодившись із винесеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить винести рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову, та винести нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог позову повністю.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Колегія суддів переглядає справу в межах доводів апеляційних скарг.
Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006р., набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2006р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 20.12.05 дію ст.6 зазначеного вище Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 19.01.06 до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік»та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 19.01.2006 неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19.01.06 дію відповідної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені, тобто умови для виплати державної соціальної допомоги дітям війни не настали.
Стосовно підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась та зміни до неї не вносилися.
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р., в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, з урахування шестимісячного стоку звернення до суду з позовом, зроблений правильний висновок, що в період з 20.04.2010р. до 31.10.2010р. позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, які, як встановлено, не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З вищезазначених підстав, колегія суддів також не приймає до уваги посилання на відсутність у відповідача коштів, оскільки він не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення подальшого виконання своїх зобов'язань.
Що стосується оскарження позивачем відмови суду першої інстанції в поновленні строків на звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
В контексті наведених норм, поважними визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони, та пов’язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення стороною певних процесуальних дій.
Тобто, визнання причин пропуску строків поважними чи не поважними є категорією оціночною і залежить виключно від волевиявлення судді, його суб’єктивного сприйняття цих обставин, що не є порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційних скарг не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року у справі № 2-а-634/2010- залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня отримання шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна