ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6,
П О С Т А Н О В А
Іменем України
м. Київ
23 березня 2011 року 17:46 год. № 2а-155/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Тимкович І.О.,
за участю представників: позивача – Бухарєва С.В., відповідача – Мавлонової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Київ" (далі – ТОВ "Іресталь Київ") до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі – ДПІ) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
У січні 2011 року ТОВ "Іресталь Київ" звернулося до суду з позовом просить визнати неправомірними дії ДПІ щодо невизнання звітної декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року та зобов'язати ДПІ прийняти, зареєструвати та обліковувати цю декларацію як документ податкової звітності з усіма зазначеними в ній показниками.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення відповідача про невизнання податкової декларації не містить підстави для такого невизнання; водночас скорочення організаційно-правової форми підприємства у найменуванні підприємства не є порушенням вимог Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-ІІІ) і не може бути підставою для невизнання податкової декларації, оскільки організаційна правова форма підприємства є частиною найменування цього підприємства, проте не є його назвою.
Відповідач заперечив проти позову (а.с. 53, 54) з тих підстав, що у п. 3 декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року позивачем зазначена не повна назва підприємства, а саме "ТОВ "Іресталь Київ".
Під час розгляду справи представник позивача підтримав вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові.
Представник відповідача не визнала позов з підстав, зазначених у запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що ТОВ "Іресталь Київ" зареєстровано як юридичну особу Голо-сіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 6 червня 2007 року (ідентифікаці-йний код 35138752), перебуває на обліку у ДПІ з 11 червня 2007 року за № 67723.
9 серпня 2010 року ТОВ "Іресталь Київ" надіслало засобами телекомунікаційного зв'язку до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2010 року, що підтверджується квитанціями № 2 про доставку звітності (а.с. 48, 49).
Одержавши дану декларацію, ДПІ її не визнала як податкову звітність, про що пози-вачу направлено відповідне повідомлення від 12 серпня 2010 року № 2321/10/15-111, в якому запропоновано подати нову декларацію (а.с. 4). Підставою невизнання податкової декларації, як зазначено у рішенні, є порушення п. 3.1 Порядку складення декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592 (далі – Порядок).
Спірні правовідносини стосуються правомірності невизнання одержаної відповідачем податкової декларації позивача з податку на прибуток за І квартал 2010 року.
Чинним на момент виникнення спірних правовідносин пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-ІІІ) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу, при цьому податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Таким чином, законодавцем у спеціальній нормі встановлено підстави невизнання контролюючим органом податкової декларації платника, а також, визначено його право оскаржити таке рішення контролюючого органу в порядку апеляційного узгодження (в адміністративному та/або судовому порядку).
При цьому передумовою для визначення наявності законних підстав для невизнання контролюючим органом податкової декларації платника є недотримання/порушення плат-ником конкретних правил, визначених у затвердженому порядку її заповнення.
Пунктом 3.1 Порядку передбачено, що у заголовній частині декларації відобра-жаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса – за бажанням).
Статтею 90 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму, а ст. 140 ЦК визначено, що найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю".
Згідно із ч. 6 ст. 82 Господарського кодексу України найменування господарського то-вариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних товариств і командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть додаткову відпові-дальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, а також інші необхідні відомості.
Статтею 23 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєс-трацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову фор-му (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автоно-мної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів та установ) та назву.
Отже, найменування юридичної особи складається із інформації про її організаційно-правову форму та назви.
Відповідно до Статуту ТОВ "Іресталь Київ", затвердженого установчими зборами засновників 26 квітня 2007 року, зареєстрованому 6 червня 2007 року, та згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом НОМЕР_1 (а.с. 20, 27-33), повне найменування позивача – Товариство з обмеженою відпові-дальністю "Іресталь Київ", скорочене – ТОВ "Іресталь Київ".
Як вбачається, у поданій до ДПІ декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року позивачем вказано своє скорочене найменування – ТОВ "Іресталь Київ", а також зазначені всі інші обов'язкові реквізити, засвідчені підписом особи і печаткою підприємства. При цьому, позивачем скорочено лише інформацію про свою організаційно-правову форму, водночас назва товариства вказана повністю.
Таким чином, немає підстав стверджувати про відсутність цього (назва підприємства) чи інших реквізитів у поданій декларації, чи їх заповнення всупереч встановленому порядку, а отже відсутні законні підстави для невизнання вказаної декларації.
Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідача з приводу невизнання подат-кової декларації, суд виходить з того, що пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ можливість таких дій податкового органу була передбачена, тому підстав визнавати протиправними дії ДПІ не має. Водночас у цьому випадку законодавцем визначено інший спосіб захисту пору-шеного права, а саме оскарження рішення про невизнання податкової декларації в порядку апеляційного узгодження (в адміністративному та/або судовому порядку).
Позивачем невірно визначено спосіб захисту порушеного права, тому суд, встановив-ши безпідставність невизнання відповідачем декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року, з метою повного захисту прав та інтересів позивача та згідно із ч. 2 ст. 11 КАС, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення ДПІ від 12 серпня 2010 року про невизнання податкової декларації.
Щодо зобов'язання ДПІ вчинити певні дії, а саме: прийняти, зареєструвати і облікову-вати декларацію з податку на прибуток за І квартал 2010 року як документ податкової звітності з усіма зазначеними в ній показниками, то дані вимоги, фактично, не є спірними і задоволенню не підлягають, оскільки скасування судом рішення податкового органу про невизнання податкової декларації є підставою для прийняття цієї податкової декларації та вчинення всіх інших дій, які є наслідком одержання контролюючим органом податкової звітності, що не потребує додаткового судового визначення.
Виходячи з аналізу положень чинного (на момент виникнення спору) законодавства, з огляду на викладені вище факти і мотиви, враховуючи приписи ст.ст. 6, 19 Конституції України і ст. 2 КАС, адміністративний позов підлягає задоволенню в частині скасування рішення ДПІ про невизнання податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року, а в решті позовні вимоги залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158–163 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Київ" частково.
2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Ки-єва від 12 серпня 2010 року про невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Київ" з податку на прибуток за І півріччя 2010 року.
3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Іресталь Київ" в задоволенні іншої частини адміністративного позову.
4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Київ" судовий збір (державне мито) у розмірі 0,85 грн. з державного бюджету.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя Д.А. Костенко