Справа № 2а-7571/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року.
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бойко Л.М.
при секретарі Давтян Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Маллаті» до Південної митниці Державної митної служби України за участю Прокуратури міста Одеса на стороні відповідача про визнання дій Південної митниці Державної митної служби України по зміні кодів протиправними, визнання рішення № КТ-500-002-10 незаконним, визнання законними кодів, визначених Приватним підприємством «Маллаті»та стягнення надмірно сплаченого мита в розмірі 13985 грн. 28 коп. ,-
В С Т А Н О В И В:
20.07.2010 року до суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Маллаті»до Південної митниці Державної митної служби України про визнання дій Південної митниці Державної митної служби України по зміні кодів протиправними, визнання рішення № КТ-500-002-10 незаконним, визнання законними кодів, визначених Приватним підприємством «Маллаті»та стягнення надмірно сплаченого мита в розмірі 13985 грн. 28 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Приватним підприємством «Маллаті»була оформлена тимчасова митна декларація відповідно до якої заявлено наступний товар. Продукт переробки плодів: ананаси сушені (цукати) різані, приготовані і консервовані шляхом осмотичного зневоднення з доданням цукру понад 17 %, без додання спирту, за кодом УКТ ЗЕД 2008205100; Продукт переробки плодів: папая сушена (цукати) різані, приготовані і консервовані шляхом осмотичного зневоднення з доданням цукру, без додання спирту, за кодом УКТ ЗЕД 2008994700; Продукт переробки плодів: кокос сушений (цукати) різані, приготовані і консервовані шляхом осмотичного зневоднення з доданням цукру, без додання спирту, за кодом УКТ ЗЕД 2008191100; Продукт переробки плодів: імбир сушений (цукати) різані, приготовані і консервовані шляхом осмотичного зневоднення з доданням цукру, без додання спирту, за кодом УКТ ЗЕД 2008994100; Продукт переробки плодів: бананові чіпси сушені, різані, приготовані і консервовані шляхом осмотичного зневоднення з доданням цукру, без додання спирту, за кодом УКТ ЗЕД 2008994900. Того ж дня працівниками Південної митниці були взяті проби товару. 18.05.2010 року відділ контролю митної вартості та класифікації товарів виніс рішення про визначення коду товару від 18 травня 2010 року № КТ –500-0002-10 на підставі вивчення товаросупровідної та експертної документації було встановлено, що вищезазначені товари у відповідності з основними правилами інтерпретації УКТЗЕД передбачено класифікувати в наступних товарних підкатегоріях: Продукт переробки плодів: ананаси сушені (цукати) різані за кодом УКТ ЗЕД 2006003800; Продукт переробки плодів: папая сушена (цукати) різані за кодом УКТ ЗЕД 2006003500; Продукт переробки плодів: кокос сушений (цукати) різані за кодом УКТ ЗЕД 2006003500; Продукт переробки плодів: імбир сушений (цукати) різані за кодом УКТ ЗЕД 2006001000; Продукт переробки плодів: бананові чіпси сушені, різані за кодом УКТ ЗЕД 2008994900. Враховуючи наведене, позивач вважає, що визначення кодів продукту переробки плодів: ананаси сушені (цукати) різані за кодом УКТ ЗЕД 2006003800; продукту переробки плодів: папая сушена (цукати) різані за кодом УКТ ЗЕД 2006003500; продукту переробки плодів: кокос сушений (цукати) різані за кодом УКТ ЗЕД 2006003500; продукту переробки плодів: імбир сушений (цукати) різані за кодом УКТ ЗЕД 2006001000 здійснювалось з порушенням діючого законодавства у сфері застосування класифікації товарів, а рішення № КТ-500-002-10 від 18 травня 2010 року є незаконним, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду та просить визнати дій відповідача по зміні кодів протиправними, визнати рішення № КТ-500-002-10 незаконним, визнати законними коди, визначені позивачем та стягнути надмірно сплачене мито в розмірі 13985 грн. 28 коп.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача у судове засідання з’явився, проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволені позову з підстав наведених в запереченнях проти адміністративного позову, що надійшли 07.10.2010 року через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду вхід. № 34479 (а.с. 57-65), також зазначивши, що Південна митниця не порушувала права та охоронювані законом інтереси позивача та не виходила за межі законодавчих та нормативно-правових актів, оскільки визначення коду товару є виключною прерогативою митного органу.
13.10.2010 року до суду надійшов лист заступника прокурора м. Одеси № 05-222-10 від 01.09.2010 року, відповідно до якого прокурор м. Одеси на підставі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 60 КАС України заявив про вступ у адміністративну справу.
У судове засідання 14 квітня 2011 року представник прокуратури з’явився, просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та його представників сторінта прокуратури, дослідивши наявні в справі письмові докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов’язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України , та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
1 жовтня 2003 року між фірмою LLC» (Продавець) та Приватним підприємством «Маллаті»(Покупець) укладено контракт № 38/5 купівлі-продажу товару відповідно до специфікації (а.с. 10-15).
При здійсненні операції імпорту позивачем 12.04.2010 року була подана до Південної митниці вантажна митна декларація № 500060701/2010/005644 (а.с. 91-93), відповідно до якої був заявлений наступний товар. Продукт переробки плодів: ананаси сушені (цукати) різані, приготовані і консервовані шляхом осмотичного зневоднення з доданням цукру понад 17 %, без додання спирту, за кодом УКТ ЗЕД 2008205100; Продукт переробки плодів: папая сушена (цукати) різані, приготовані і консервовані шляхом осмотичного зневоднення з доданням цукру, без додання спирту, за кодом УКТ ЗЕД 2008994700; Продукт переробки плодів: кокос сушений (цукати) різані, приготовані і консервовані шляхом осмотичного зневоднення з доданням цукру, без додання спирту, за кодом УКТ ЗЕД 2008191100; Продукт переробки плодів: імбир сушений (цукати) різані, приготовані і консервовані шляхом осмотичного зневоднення з доданням цукру, без додання спирту, за кодом УКТ ЗЕД 2008994100; Продукт переробки плодів: бананові чіпси сушені, різані, приготовані і консервовані шляхом осмотичного зневоднення з доданням цукру, без додання спирту, за кодом УКТ ЗЕД 2008994900. Також позивач надав контракт № 38/5 від 01.10.2003 року з додатками (а.с. 10-13), специфікація до контракту № PRAF 013/2010/SP від 23.02.2010 року (а.с. 15), коносамент № NSBA07J00, сертифікат про проходження товару № IA2010-0028223 від 04.03.2010 року (а.с. 24, 25), інвойс № PRAF 013/2010 від 23.02.2010. Разом із товаросупровідними документами позивач надав екологічну декларацію № 18023, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16.06.2009 року № 05.03.02.-03/35541 та від 19.03.2010 року № 05.03.02.-03/17392, сертифікат аналізу від 23.02.2010 року виданий компанією OPCO FOOD CO., LTD, сертифікат якості від 23.02.2010 року виданий компанією OPCO FOOD CO., LTD, технологічну карту руху обезводнених фруктів у процесі обробки та опис технологічної схеми виробництва консервованих обезводнених фруктів (цукатів)- ананас, папайя, кокос, імбир, помело, карамбола.
При митному оформлені вантажу у відділу митного оформлення № 1 м/п «Одеса-порт»Південної митниці виникли сумніви щодо відповідності заявленого коду товару за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), у зв’язку з чим до відділу контролю митної вартості та класифікації товарів було направлено пакет супровідних документів для вирішення питання класифікації товару.
За запитом Південної митниці від 22.04.2010 року № 107 центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експортної роботи була проведена експертиза відібраних проб та зразків, направлена на визначення складу товарів, за результатом якої складений висновок від 12 травня 2010 року № 13.1-183 (а.с. 30-37), яким визначено, що товари №№1-4 (ананаси, папайя, кокос, імбир) не можуть вважатися такими, що отримані шляхом осмотичного зневоднення, а опис продукту «Бананові чіпси»у гр. 31 ВМД потребує редагування в частині способу обробки продукту.
22.04.2010 року Південна митниця звернулась з листом до Державної митної служби про роз’яснення досліджень та класифікації за УКТЗЕД сушених плодів суб’єкта ЗЕД ПП «Маллаті». За результатами розгляду листа Державна митна служба повідомила, що беручи до уваги представлену схему процесу виробництва продуктів, а також наявну інформацію щодо технологій консервації плодів осмотичним зневодненням та пояснення до товарних позицій 2006 та 2008 за УКТЗЕД, товари №№1-4 (ананаси, папайя, кокос, імбир) повинні класифікуватися у товарній позиції 2006, а враховуючи спосіб обробки продукту «бананові чіпси», встановлений за результатами лабораторних досліджень наданої проби, цей товар повинен класифікуватися у товарній позиції 2008 (а.с. 118-120).
18.05.2010 року відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Південної митниці на підставі поданих товаросупровідних документів, висновку експертів ЦМУЛДЕР від 12 травня 2010 року № 13.1-183, наказу Держмитслужби України від 28.11.2007 року № 1006, наказу Держмитслужби України від 28.11.2007 року № 1007, технологічної схеми процесу виробництва продуктів, листа Держмитслужби України від 17.05.2010 року № 11/4-10.29/4621-ЕП прийнято рішення (а.с. 38-40) про визначення коду товарів, а саме. Продукт переробки плодів: ананаси сушені (цукати) різані за кодом УКТЗЕД 2006003800; Продукт переробки плодів: папая сушена (цукати) різані за кодом УКТЗЕД 2006003500; Продукт переробки плодів: кокос сушений (цукати) різані за кодом УКТЗЕД 2006003500; Продукт переробки плодів: імбир сушений (цукати) різані за кодом УКТЗЕД 2006001000; Продукт переробки плодів: бананові чіпси сушені, різані за кодом УКТЗЕД 2008994900. Також у рішенні було зазначено, що згідно з наданим описом технологічного процесу виробництва та з врахуванням висновку експертів ЦМУЛДЕР продукти №№ 1-4 (ананаси, папайя, кокос, імбир) не можуть вважатися такими, що отриманні шляхом осмотичного зневоднення. Надана інформація щодо процесу виробництва зазначених продуктів не суперечить відомостям щодо технології виробництва продуктів, просочених цукровим сиропом, у відповідності з поясненнями до товарної позиції 2006.
14.04.2010 року головним інспектором ВМО № 1 складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060701/0/60613 (а.с. 94) із зазначенням, що митна декларація не може бути прийнята з причин порушення вимог ст. 90 Митного кодексу України, в графі 31 ВМД не достатньо відомостей про товар та визначені вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України - внесення вірних відомостей, подання нової ВМД.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні рішення № КТ-500-002-10 від 18 травня 2010 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак головним інспектором ВМО № 1 правомірно була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060701/0/60613.
Також судом встановлено, що позивачем була подана до Південної митниці вантажна митна декларація № 500060701/2010/008672 (а.с. 42-46), відповідно до якої був заявлений наступний товар: сушені шматочки плодів ананасів за кодом УКТ ЗЕД 2006003800; суміш сушених шматочків тропічних плодів папаї за кодом УКТ ЗЕД 2006003500; сушені шматочки тропічних горіхів кокосу за кодом УКТ ЗЕД 2006003500; сушені шматочки плодів імбиру за кодом УКТ ЗЕД 2006001000; продукт у вигляді твердих скибочок бананів за кодом УКТ ЗЕД 2008994900. Беручи до уваги, що позивач самостійно вказав у митній декларації вищезазначені коди товарів, то такі коди, на думку суду були узгоджені з дня подання такої декларації у відповідності зі ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції закону, що діяв на момент виникнення правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Митного кодексу України митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Кодексу безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 14 Митного кодексу України регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій. Регіональна митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
Частинами 1, 2 ст. 311 Митного кодексу визначено, що українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.
У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 313 Кодексу митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. При цьому згідно з ч. 2 цієї статті рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими для підприємств і громадян.
Статтею 314 Кодексу визначено, що з метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідності опису класифікаційних групувань УКТЗЕД митні органи можуть вимагати від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян зразки товарів та техніко-технологічну документацію на такі товари для проведення експертизи.
Порядок надання зразків товарів та техніко-технологічної документації на них, строки і порядок проведення експертизи, а також порядок розпорядження зразками та документацією визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 07.08.2007 року № 667, до компетенції відділу контролю митної вартості та номенклатури (далі - ВКМВН) згідно з напрямом діяльності та цим Порядком, з окрема, належить вирішення складних і спірних питань класифікації товарів, які виникають при здійсненні їх митного контролю і не можуть бути вирішені в підрозділом митного оформлення (далі –ПМО), прийняття рішення про визначення коду товару (далі - Рішення), тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД .
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ цього Порядку посадові особи ВКМВН здійснюють класифікацію товарів за запитами ПМО при вирішенні складних і спірних питань класифікації товарів.
Вирішення питань класифікації товарів здійснюється посадовими особами ВКМВН згідно із законодавством України на основі поданих до митного контролю та митного оформлення документів, які передаються до ВКМВН разом із запитом. Форма запиту наведена в додатку 3 до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005. Пунктом 10 цього розділу визначено, що рішення приймається ВНКТ (ВКМВН) на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТЗЕД.
Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Порядку, якщо ВКМВН приймається рішення, яке не відповідає інформації, заявленій декларантом у митній декларації, то ця митна декларація не може використовуватися для митного оформлення класифікованого товару. Для здійснення митного оформлення класифікованого товару митному органу подається нова митна декларація. При цьому інформація у відповідних графах митної декларації повинна відповідати інформації, зазначеній у рішенні.
Відповідно до ст. 86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.
З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Згідно з п. 2 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженої наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 року № 1227, у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Єдиний митний тариф України»Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.
Згідно зі ст. 4 цього Закону товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.
Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про митний тариф України».
Положеннями Закону України «Про митний тариф України»передбачено, що митний тариф України це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.
З метою забезпечення належного рівня участі України в міжнародних торговельно-економічних відносинах та зближення нормативно-правової бази України до системи загальноприйнятих норм міжнародного права, згідно з Указом Президента України від 17.05.2002 року № 466/2002 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів»Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.1983 року із змінами, внесеними протоколом від 24.06.1986 року.
Згідно зі ст. 1 Міжнародної конвенції, Гармонізована система опису та кодування товарів –номенклатура, яка включає товарні позиції, субпозиції та відносні до них цифрові коди, примітки до розділів, груп та субпозицій, а також Основні правила класифікації та тлумачення Гармонізованої системи, наведені у додатку до Конвенції.
Відповідно до ст. 312 Митного кодексу України ведення УКТЗЕД, зокрема, передбачає відстежування змін та доповнень до міжнародної основи УКТЗЕД, пояснень та інших рішень по тлумаченню цієї основи, що приймаються Всесвітньою митною організацією.
Суд відхиляє як неправове посилання позивача в обґрунтування правильності визначення ним коду товару згідно з УКТЗЕД на той факт, що він здійснив імпортні операції з аналогічним товаром, визначаючи при митному оформленні код УКТЗЕД товарної позиції 2008, що підтверджується вантажною митною декларацією, виходячи з того, що як вже зазначив суд УКТЗЕД постійно змінюється та доповнюється, крім того, кожний випадок митного оформлення товару вимагає подання декларації та товаросупровідних документів до неї, відтак розглядається митним органом індивідуально.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідачів вчинені у межах їх компетенції та повноважень, є законними та обґрунтованими, та таким, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На думку суду відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності своїх дій.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, такими, які не підтверджені належними доказами та не відповідають чинному законодавству України, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Маллаті»до Південної митниці Державної митної служби України за участю Прокуратури міста Одеса на стороні відповідача про визнання дій Південної митниці Державної митної служби України по зміні кодів протиправними, визнання рішення № КТ-500-002-10 незаконним, визнання законними кодів, визначених Приватним підприємством «Маллаті»та стягнення надмірно сплаченого мита в розмірі 13985 грн. 28 коп. - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л.М. Бойко
19 квітня 2011 року .
/