ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2011 р. Справа № 2а-14090/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук Н. В.
при секретаріЧмух Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відповідача-1: Лисенка Станіслава Михайловичав в особі прокурора Кіровського району м.Дніпропетровськ, відповідача-2: Горового Сергія Олександровича в особі прокурора прокуратури Дніпропетровської області, відповідача-3: Ступи Дмитра Олександровича в особі помічника прокурора Кіровського району м.Дніпропетровськ про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії , -
ВСТАНОВИВ:
03.11.2010 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання дії відповідачів: прокурора Кіровського району м.Дніпропетровськ Лисенко С.М., прокурора прокуратури Дніпропетровської області Горового С.О. за невиконання вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо направлення заяви від 27.05.2010 року не за належністю до Кіровського РВ ДМУ УМВС України Дніпропетровської області неправомірними, також визнання дії відповідачів: прокурора Кіровського району м.Дніпропетровськ Лисенко С.М., прокурора прокуратури Дніпропетровської області Горового С.О. за приховування інформації і ненадання своєчасного повідомлення на звернення від 27.05.2010 року ОСОБА_3 неправомірними, визнати дії відповідачів: прокурора Кіровського району м.Дніпропетровськ Лисенко С.М., помічника прокурора Кіровського району м.Дніпропетровська Ступи Д.О. за приховування інформації і ненадання своєчасної відповіді на звернення від 27.08.2010 року ОСОБА_3 неправомірними та зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень в особі прокурора Кіровського району м.Дніпропетровськ Лисенко С.М. надати повну та об’єктивну відповідь на звернення від 27.08.2010р., також просить стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача усі судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3грн. 40коп., зі сплати судового збору за моральну шкоду у розмірі 250,00грн, відшкодувати за рахунок відповідачів солідарно: грошові кошти за матеріальну шкоду у розмірі 43грн. 83коп. і відшкодувати за рахунок відповідачів солідарно грошові кошти за моральну шкоду у розмірі 5000,00грн., зі сплати комісійного збору у розмірі 3грн. 00коп та зі сплати комісійного збору за моральну шкоду у розмірі 2грн. 50коп. відповідно до уточненого адміністративного позову позивача.
Ухвалою суду від 11 квітня 2011 року згідно ч.1 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства замінено первинних відповідачів - відповідача-1: Лисенка Станіслава Михайловичав в особі прокурора Кіровського району м.Дніпропетровськ, відповідача-2: Горового Сергія Олександровича в особі прокурора прокуратури Дніпропетровської області, відповідача-3: Ступи Дмитра Олександровича в особі помічника прокурора Кіровського району м.Дніпропетровська належним відповідачем – Прокуратура Кіровського району м. Дніпропетровська (далі - відповідач).
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежно розглянуті звернення позивача від 27.05.2010 року та від 27.08.2010 року та не надано своєчасних належних відповідей позивачу у відповідності до вимог ст.20 Закону України «Про звернення громадян».
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, надавши письмові заперечення та зазначивши, що позивачу правомірно були надані відповіді на його заяву про злочин від 27.05.2010 року та від 27.08.2010 року, згідно з приписами Закону України «Про звернення громадян» законних прав та інтересів позивача не порушено, а тому відповідь надана на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, своєчасно та обґрунтовано.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
27.05.2010 року ОСОБА_3 звернувся до прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська із заявою про порушення кримінальної справи по факту порушення конституційного права на недоторканість особистих речей та приватного життя, яка була зареєстрована в книзі обліку вхідної кореспонденції прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська за №2660 вх-10 від 27.05.2010 року.
За результатами розгляду заяви про злочин прокурором Кіровського району м. Дніпропетровська 31.05.2010 року, заяву за № 80ск-10 (номер було присвоєно при попередньому розгляді звернень заявниці, відповідно до п. 4.3.4. Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 18 від 01.04.2010 року. Згідно з яким, номер наглядового провадження у прокуратурах із структурним поділом складається з індексу структурного підрозділу, порядкового номера книги обліку наглядових проваджень та двох останніх цифр року прийняття звернення до провадження. У прокуратурах без структурного поділу першу групу цифр номера наглядового провадження становить номер номенклатурної справи, за якою рахується відповідна книга обліку, порядковий номер книги обліку наглядових проваджень та дві останні цифри року. Подальше листування ведеться за номером наглядового провадження, яке зазначається на вихідному документі працівником секретаріату (канцелярії) прокуратури. Копія витягу з Книги обліку наглядових проваджень, заведених за зверненнями та повідомленнями прокуратури району додано до матеріалів справи) було направлено до Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Відповідно до статті 97 КПК України, прокурор зобов'язаний приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор зобов'язаний не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Так, заявником мають бути наведені дані про вчинений або підготовлюваний злочин, яким відповідно до вимог ст. 11 Кримінального кодексу України є передбачене цим кодексом суспільно-небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність) вчинене суб'єктом злочину.
Під час розгляду звернення гр. ОСОБА_3 від 27.05.2010 року відповідачем було прийняте рішення в порядку ст. 97 КПК України та направлено справу за належністю до Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Судом встановлено, що заяву ОСОБА_3 від 27.05.2010 року відповідачем було направлено за належністю до Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області листом повідомленням від 31.05.2010 року за №80ск-10, в якому зазначено про результати розгляду звернення повідомити заявника у встановлений законом строк.
Згідно пункту 3.3 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України №9-гн від 29.12.2005 року передбачено, що звернення громадян, службових та інших осіб у 5-денний строк направляються за належністю з одночасним повідомленням про це заявників оперативними працівниками управління розгляду звернень та прийому громадян Генеральної прокуратури України, галузевих відділів обласних і прирівняних до них прокуратур, міськими, районними, міжрайонними прокурорами та їх заступниками. У цей же термін повідомляється автор про долучення звернення до матеріалів кримінальної справи для перевірки під час досудового слідства.
Однак, відповідачем лист - повідомлення від 31.05.2010 року за №80ск-10 було надіслано на адресу позивача 24 червня 2010 року та отримано останнім лише 29 червня 2010 року, що підтверджується отиском печатки з пошти на конверті, а тому суперечить пункту 7.1 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України №18 від 01.04.2010 року, яким встановлено, що вихідні документи обробляються секретаріатом і надсилаються адресатам централізовано в день їх одержання від структурних підрозділів (виконавця) або не пізніше наступного робочого дня.
Тому згідно чинних норм Закону України «Про звернення громадян» відповідачем не надано своєчасного повідомлення на звернення позивача від 27.05.2010 року.
Щодо звернення позивача від 27.08.2010 року судом встановлено наступне.
27.08.2010 року гр. ОСОБА_3 на адресу Генеральної прокуратури України було направлено телеграму про неналежний розгляд заяви гр. ОСОБА_3 від 27.05.2010 року, порушення прокуратурою Кіровського району м. Дніпропетровська положень чинного кримінально-процесуального законодавства, зокрема положень ст. ст. 97, 112 КПК України.
Зазначена телеграма 30.08.2010 року була зареєстрована сектором реєстрації вхідної кореспонденції секретаріату Генеральної прокуратури України та в подальшому скерована до прокуратури Дніпропетровської області.
09.09.2010 року вказана телеграма гр. ОСОБА_3 з прокуратури Дніпропетровської області надійшла до прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська для розгляду по суті та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства.
20.09.2010 року прокурором Кіровського району м. Дніпропетровська за результатами розгляду телеграми гр. ОСОБА_3, яка надійшло до прокуратури району 09.09.2010 року було надано відповідь позивачу, згідно якої розгляд питань порушених у її телеграмі повинно бути вирішено Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за результатами розгляду її скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.07.2010 року та підтверджується реєстром рекомендованої кореспонденції, яка здана у поштове відділення.
Тому відповідачем надано своєчасне повідомлення на звернення позивача від 27.08.2010 року відповідно до чинних норм Закону України «Про звернення громадян».
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ч.1 ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб"єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Також, статтею 15 ЗУ "Про звернення громадян" встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 19 ЗУ "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Також, статтею 20 Закону "Про звернення громадян" встановлено, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що відповідачем не було порушено законодавчих норм стосовно порядку розгляду заяви ОСОБА_3 від 27.08.2010р., а тому в задоволені цієї позовної вимог має бути відмовлено.
Окрім вищенаведеного, суд звертає увагу, що відповідачем позивачу були надані відповіді на його заяву про злочин від 27.05.2010 року та від 27.08.2010 року, згідно з приписами Закону України «Про інформацію».
Ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно роз’яснення Пленуму Верховного Суду України у своїй Постанові від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» (V0004700-95) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 Постанови).
Позивачем не зазначено та не доведено в чому саме полягає завдана їй моральна шкода та не наведено жодних обґрунтувань з приводу її розміру, тому позовна вимога не підлягає задоволенню.
Отже, проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства України, матеріали адміністративного позову, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.
Згідно із статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією №33858.38.1 від 02.11.2010р. (а.с.2), а відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених позовних вимог,
Виходячи з часткового задоволення позову, судові витрати підлягають стягненню з державного бюджету частково в сумі 1 грн. 35 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 35, 69, 71, 86, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд ,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Прокуратури Кіровського району м.Дніпропетровська неправомірними з ненадання своєчасного повідомлення на звернення від 27.05.2010 року.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 грн. 35 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 15.04.2011 року.
Суддя
Н.В. Захарчук