ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/613/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Комісарчук М.І., свідка - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (далі –ТУ ГДІ на автотранспорті у Вінницькій області) про визнання протиправною та скасування постанови
в с т а н о в и в :
У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ТУ ГДІ у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення фінансових санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 1700 грн. за здійснення регулярних пасажирських перевезень без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач, вказує, що про проведену перевірку посадовими особами територіального управління Головавтотрансінспекції автотранспортного засобу марки Iveco, йому нічого не відомо. Складений на його ім’я акт перевірки, на підставі витребуваного документу на автобус, а саме із запису у тимчасовому талоні, відповідно до якого ОСОБА_4 має право на керування вказаним автобусом, є безпідставним та протиправним, оскільки даним транспортним засобом він не здійснює перевезення, автобус належить іншій особі, який і використовує його на власний розсуд.
В зв'язку з чим, позивач вважає, що постанова № 115954 від 17.01.2011 р. про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн. прийнята не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, а тому просив визнати її протиправною та скасувати.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив задовольнити позов. Суду додатково пояснив, що застосування до позивача штрафних санкцій є безпідставним, оскільки правопорушення, а саме надання послуг з регулярних пасажирських перевезень по маршруту «вул. Стельмаха –ВПЗ-18»про що свідчить передній та боковий трафарет автобуса, а також надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, а саме: ліцензійної картки, паспорту маршруту, дорожнього листа, посвідчення водія квитково-касовий лист, реєстраційні документи на транспортний засіб, що зафіксовано в акті перевірки № 217658 від 09.12.2010 року ОСОБА_4 не здійснювалось, так як про дані порушення позивач дізнався лише із запрошення від ТУ ГДІ у Вінницькій області на розгляд відносно нього справи про зазначенні порушення. Також, пояснив, що позивач не надавав ніяких послуг з перевезення пасажирів, про обставини перевірки 09.12.2010 року йому не відомо, оскільки відношення до транспортного засобу марки Iveco не має, а власником зазначеного автомобілю є інша особа.. Складений відповідачем акт на підставі зібраних доказів, а саме із запису у тимчасовому талоні, яким нібито позивач має право на керування вказаним транспортним засобом та фотографій автобуса щодо якого здійснювалась перевірка, взагалі не відповідає дійсним обставинам. Таким чином, на думку представника позивача, постанова про застосування фінансових санкцій до ОСОБА_4, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, № 115954 від 17.01.2011 року є незаконною та підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, вказавши, що позивач надавав послуги з перевезень без оформлення документів, передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт", що зафіксовано в акті № 217658 від 09.12.2010 року, внаслідок чого до нього застосовано фінансову санкцію передбачену абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону. Поряд з цим, вважає, що постанова про застосування фінансових санкцій винесена в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в зв’язку з чим, просила відмовити в задоволенні позову.
Свідок - інспектор, який проводив перевірку ОСОБА_3, пояснив суду, що 9.12.2010 року, проведена перевірка дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, по вулиці Тарногородського, 55 у м. Вінниці, на кінцевій зупинці маршруту "вул. Стельмаха - ВПЗ-18". В ході перевірки ними, інспекторами, було зафіксовано, що автомобіль марки Iveco 35.S11, н/з НОМЕР_2, на якому була вивішена інформація про напрямок руху "Стельмаха-ВПЗ-18", "Новий", здійснив висадку пасажирів, проте коли інспектори підійшли до водія, останній зняв розпізнавальні таблички, відмовившись надати будь-які документи, підтверджуючі право на здійснення пасажирських перевезень, в тому числі посвідчення водія, пояснивши, що автомобіль це приватна власність, і він робить з ним все що хоче. Про дану обставину було складено акт перевірки, в подальшому було встановлено, що згідно облікової картки приватного транспортного засобу, останній належить ОСОБА_4
Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 9.12.2010 року об 11 год. 20 хв. державними інспекторами Демчиком Л.М., Ганзієм Ю.А, Кравчуком О.І., проведено перевірку автомобіля марки Iveco 35.S11, н/з НОМЕР_2. За результатами перевірки складено акт № 217658 від 09.12.2010 року, яким зафіксовано порушення, а саме: регулярне перевезення пасажирів по маршруту "вул. Стельмаха - ВПЗ-18", про що свідчать передній та боковий трафарети автобуса, без документів, які передбачених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
На підставі акту, 17.01.2011 року начальником ТУ ГДІ на автомобільному транспорті у Вінницькій області винесено постанову № 115954 про застосування до ОСОБА_4 фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. (а.с. 17).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень представника відповідача та наданих доказів, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон) цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
За правилами встановленими статтею 39 Закону передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", затверджених наказом Міністерством транспорту і зв'язку України від 02.07.2010 року № 27, ліцензіати зобов'язані надавати послуги з перевезення з використанням автотранспортних засобів, на які оформлено: відповідний реєстраційний документ, а у разі відсутності в автотранспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на такий автотранспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право користування чи розпорядження таким автотранспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду автотранспортного засобу; договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних автотранспортних засобів.
Таким чином, законодавством України визначено обов'язок перевізника мати та пред'являти на вимогу осіб, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, дорожній лист, відсутність яких зафіксована інспекторами в акті від 9.12.2010 року.
Судом встановлено, що згідно облікової картки приватного транспортного засобу марки Iveco 35.S11, н/з НОМЕР_2, попереднім власником є ОСОБА_6, станом на 13.12.2010 року власником автомобіля є ОСОБА_4
Згідно поданої до суду заяви ОСОБА_6, останній повідомив, що вказаний автомобіль він продав ОСОБА_4, і виписав тимчасовий талон. Всі документи на машину знаходяться у позивача.
Статтею 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Відповідно до даних ДПА у Вінницькій області, лист № 5081/10/29-012 від 10.03.2011 року, ОСОБА_4 перебуває на податковому обліку, дата державної реєстрації 16.05.2001 року, номер свідоцтва НОМЕР_3, вид діяльності: 60.21.1 - діяльність автомобільного регулярного транспорту (а.с. 38).
Тому цілком закономірним є застосування до позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, який є "перевізником" згідно Закону України "Про автомобільний транспорт", фінансової санкції в розмірі 1700 грн., передбаченої ч. 1 абз. 3 ст. 60 вищеназваним законом.
Стаття 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
На переконання суду, позивач, який є перевізником, повинен забезпечити виконання ліцензійних умов на автотранспорті, що під час здійснення регулярних пасажирських перевезень.
З огляду на викладене, суд вважає, що територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області діяло на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючим законодавством України щодо притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
В задоволені позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович