ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/1436/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,
за участю: представника позивача –Федорченко Р.О., відповідача –ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі –ДПІ у м. Вінниці) до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі –СПД ОСОБА_2.) про стягнення заборгованості
в с т а н о в и в :
У березні 2011 року ДПІ у м. Вінниці звернулась в суд з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Зазначали, що станом на 16.03.2011 року відповідач має заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість яка становить 32516,55 грн., з них 31736,23 грн. –основний платіж, 780,32 грн. –пеня.
Посилаючись на те, що відповідач вчасно не сплачує визначену суму податкового боргу, за нею рахується заборгованість, в зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала та зазначала, що на даний час невзмозі сплатити суму заборгованості.
Відповідно до частини 1 статті 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
Частиною 3 статті 112 КАС України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адмінстративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що СПД ОСОБА_2 зареєстрована Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 20.07.1999 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, про що видане Свідоцтво Серії НОМЕР_2 про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 7). та взята на облік як платник податків в ДПІ у м. Вінниці, що підтверджується довідкою №246 від 25.04.2006 року (а.с.9).
За СПД ОСОБА_2 рахується податковий борг у розмірі 32516,55 грн., який складається з податку на додану вартість.
Заборгованість з податку на додану вартість виникла внаслідок того, що відповідачем подані декларації з податку на додану вартість за серпень-грудень 2010 року, а саме:
- декларацію з податку на додану вартість № 9005304080 від 22.11.2010 року на суму 131343грн. (а.с.16-17);
- декларацію з податку на додану вартість № 338996 від 22.11.2010 року на суму 10647 грн. (а.с.24-25);
- декларацію з податку на додану вартість № 9005301234 від 22.11.2010 року на суму 77563 грн. (а.с.18-19);
- декларацію з податку на додану вартість № 9005745799 від 20.12.2010 року на суму 9861 грн. (а.с.20-21);
- декларацію з податку на додану вартість № 9006470185 від 19.01.2011 року на суму 10647 грн. (а.с.22-23).
Судом встановлено, що борг по податку на додану вартість відповідачем частково сплачений, у зв’язку з чим сума заборгованості складає 32516,55 грн.
Однак, у встановлені Податковим кодексом України строки, повна сума вказана у цих податкових деклараціях податкового зобов’язання з податку на додану вартість, сплачена не була.
Таким чином, відповідач самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, яка є узгодженою з моменту подання податкової декларації.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (далі –ПК України) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Так, відповідно до підпункту 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктами 49.1. та 49.2. статті 49 зазначеного Кодексу встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до пункту 202.1. ПК України при сплаті податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць.
Статтею 203 КП України встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, який передбачений вище, для подання податкової декларації.
В силу пункту 54.1. статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 цього ж Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Так, СПД ОСОБА_2 зобов'язання були сплачені частково. У зв'язку з чим станом на 16.03.2011 року за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість у сумі 32516,55 грн. Дана заборгованість є податковим боргом.
На підставі пункту 87.11. статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку –фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно положень підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Стаття 67 Конституції України передбачає обов’язок кожного громадянина сплатити податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення податкового боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем підтверджені, а відтак підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 183-3, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити.
Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 302247) в дохід Державного бюджету України заборгованість зі сплати податку на додану вартість в сумі 32516 (тридцять дві тисячі п’ятсот шістнадцять) гривень 55 (п’ятдесят п’ять) копійок.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович