ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 р.                                                                                  Справа № 52871/09/9104

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді –                                Носа С. П.,

суддів –                                                     Ліщинського А. М., Шавеля Р. М.,

при секретарі судового засідання –       Зубач Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2007 року в справі за позовом суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до державних податкових інспекторів відділу оперативного контролю Державної податкової адміністрації у Волинській області Марчука Андрія Івановича, Желика Андрія Володимировича про встановлення відсутності повноважень та визнання протиправними дій , -

В С Т А Н О В И Л А:

24 жовтня 2006 року, Луцьким міськрайонним судом Волинської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до державних податкових інспекторів відділу оперативного контролю Державної податкової адміністрації у Волинській області Марчука Андрія Івановича, Желика Андрія Володимировича про встановлення відсутності повноважень у відповідачів на проведення 08 вересня 2006 року перевірки суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1; визнання протиправними дій відповідачів, що полягали в проведенні 08 вересня 2006 року перевірки суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1; визнання протиправним факту проведення відповідачами 08 вересня 2006 року перевірки суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1; визнання протиправними будь-яких наслідків проведення відповідачами 08 вересня 2006 року перевірки суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що 08.09.2006 відповідачами проведено перевірку кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» щодо дотримання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в тому числі застосовано контрольну (оперативну) закупку. За наслідками перевірки складено акт № 03200387/2380. Зазначено про відсутність у відповідачів повноважень на проведення перевірки, а також про протиправність дій відповідачів при проведенні перевірки, а саме: відсутність права проводити контрольну (оперативну) закупку, яка може проводитись лише у випадку оперативно-розшукової діяльності, а не під час планових чи позапланових перевірок; якщо це позапланова перевірка то у відповідачів направлення на її проведення не відповідали вимогам закону – не вказано вид перевірки, підстав її проведення, не вказано початку та дати закінчення перевірки, відсутній наказ керівника про проведення такої перевірки; не дотримано вимоги Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», оскільки, в разі планової перевірки відповідачі повинні були не пізніше ніж за десять днів повідомити позивача про її проведення. Внаслідок цього, через недотримання критеріїв, які повинні дотримуватись суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх повноважень, дії відповідачів слід визнати протиправними, як і сам факт проведення перевірки та будь-які наслідки такої.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачів було наділено повноваженнями на проведення перевірки. Крім того, відповідачів було допущено до проведення перевірки. Також позивача не позбавлено права оскаржити наслідки та результати цієї перевірки.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем – суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що невідповідність вимогам закону направлень, які були у відповідачів не давала права останнім проводити перевірку. Крім того, оскільки позивачу не було надіслано повідомлення про проведення перевірки то право на її проведення відсутнє.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 квітня 2007 року, постановленою за наслідками розгляду апеляційної скарги суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2007 року в справі № 2а-112/07, апеляційну скаргу задоволено частково, оскаржувану постанову скасовано, а провадження в справі закрито.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2009 року, постановленою за наслідками розгляду касаційної скарги Державної податкової адміністрації у Волинській області та приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 квітня 2007 року, касаційне провадження в частині оскарження постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2007 року закрито, касаційні скарги задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 квітня 2007 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Представник відповідачів, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до  ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Частиною 4 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Перевірку закладів підприємця ОСОБА_1 проведено працівниками відділу оперативного контролю управління контрольно-перевірочної роботи ДПА у Волинській області згідно окремого плану перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу ДПА у Волинській області на вересень 2006 року, відповідно до вимог наказу ДПА України № 441 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні». План перевірок відділу оперативного контролю щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу ДПА у Волинській області на вересень 2006 року був затверджений 31.08.2006 року заступником голови ДПА у Волинській області А. М. Сасевичем.

Крім того, перевірку закладів позивача проведено працівниками відділу оперативного контролю ДПА у Волинській області – Марчуком А. І. та Желиком А. В. на підставі направлень на перевірку від 07.09.2006 року, виданих керівником податкового органу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідачів повноважень на проведення перевірки і така перевірка є плановою.

Оскільки, перевірку належного позивачу закладу проведено на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то вірним та таким, що підтверджується матеріалами справи, на думку колегії суддів, є також висновок суду першої інстанції про безпідставність тверджень позивача стосовно застосування відповідачами, при проведенні перевірки належного позивачу закладу, контрольної (оперативної) закупки, яка може здійснюватись лише в порядку визначеному Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Разом з тим, судом першої інстанції вірно зазначено про наявність у позивача права на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, передбаченого Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а також права на оскарження прийнятих за наслідками проведеної перевірки рішень.

Водночас, виходячи зі змісту ст. 162 КАС України, колегія суддів констатує відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним факту проведення відповідачами 08 вересня 2006 року перевірки суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та визнання протиправними будь-яких наслідків проведення відповідачами 08 вересня 2006 року перевірки суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів переконана, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв’язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись, ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -   

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2007 року в справі № 2а-112/07 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України,  протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя:                                                                                                              С. П. Нос

Судді:                                                                                                                     А. М. Ліщинський

Р. М. Шавель

Ухвалу складено в повному обсязі 19 квітня 2011 року