АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів – Погорєлової С.О., Сєвєрової С.О., при секретарі – Пугачовій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2010р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Дачно-будівельного кооперативу «ОСОБА_7», третя особа: КП «ОМБТІ та РОН» про визнання свідоцтва про право власності частково недійсним та визнання права користування та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Дачно-будівельний кооператив «ОСОБА_7», КП «ОМБТІ та РОН» про витребування майна, -
встановила:
26 жовтня 2010р. ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, та остаточно уточнив позовні вимоги просила суд визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння від 30 січня 2008року, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_1, зокрема відносно включення в нього погребу під літерою «Л-1» площею 50кв.м., відображеному у технічному паспорті від 01 жовтня 2007р., та виключити погріб під літерою «Л-1» площею 50кв.м. із свідоцтва про право власності на домоволодіння від 30 січня 2008року, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_1, а також з її технічного паспорту від 01.10.2007р.; визнати за нею право користування на приміщення погребу під літерою «Л-1» площею 50кв.м., яке розташоване на території Дачно-будівельного кооперативу «ОСОБА_7» (далі - ДБК «ОСОБА_7») за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.103-105).
В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказала, що рішенням ДБК «ОСОБА_7» від 12 серпня 1998року їй у безстрокове користування був переданий погріб за умови проведення відповідних робіт у зв'язку з тим, що вказаний погріб знаходився в аварійному стані. Вона провела роботи по ремонту і реконструкції погребу, та з того часу користується ним.
З самого початку їй було відомо, що у 1999році працівниками МБТІ при виготовленні технічного паспорту на ім'я ОСОБА_3 помилково було включено в нього спірний погріб під літерою «Л-1», площею 50кв.м. Погріб знаходиться за межами земельної ділянки, що вбачається із технічного паспорту, та ніколи їй не належав.
В 2001р. ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 369кв.м., і дачний будинок без спірного погребу, що підтверджується розпискою ОСОБА_4
17 травня 2005р. ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку і житловий будинок, який вона ввела в експлуатацію, і отримала свідоцтво про право власності на об'єкт з включенням до нього спірного погребу. Відповідачка погребом не користується, але добровільно внести зміни у документи відмовляється. Тому вона вимушена звернутися до суду за захистом свого цивільного права.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала та подала зустрічний позов, в якому просила витребувати у ОСОБА_2 погріб під літерою «Л-1», який є складовою частиною 23\1000 частин будівлі ДБК «ОСОБА_7», що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить їй, шляхом виселення ОСОБА_2 з вказаного погребу (а.с.43-45).
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що вона на законних підставах набула право власності на 23/1000 частин будівлі ДБК «ОСОБА_7», що знаходиться в АДРЕСА_1, яка складається з дачі під літерою «Л» та погребу під літерою Л-1». Доводи ОСОБА_2 про те, що спірний погріб був помилково включений до технічного паспорту на ім'я ОСОБА_3 не відповідають дійсності. В подальшому погріб також на законних підставах належав іншим власникам, а саме ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Жодних помилок з боку робітників КП «МБТІ та РОН» у виготовленні технічного паспорту не відбулось. ОСОБА_1 зазначила, що вона тимчасово дозволила ОСОБА_2 користуватись погребом, але після прохання звільнити приміщення погребу, остання відмовилась і подала позов до суду. Тому вона подала зустрічний позов про витребування майна.
Ухвалою суду від 15 листопада 2010р. позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 об’єднані в одне провадження (а.с.86).
Рішенням суду від 30 листопада 2010р. позов ОСОБА_2 задоволено. Суд визнав частково недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 від 30 січня 2008року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_1, у частині включення до нього погребу під літерою «Л-1», площею 50кв.м., відображеному в технічному паспорті від 01 жовтня 2007року. Суд виключив погріб під літерою «Л-1», площею 50кв.м. із свідоцтва про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 від 30 січня 2008року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім’я ОСОБА_1, а також з технічного паспорту від 01 жовтня 2007року.
Суд визнав за ОСОБА_2 право користування приміщенням погребу під літерою «Л-1», площею 50кв.м., який розташований на території ДБК «ОСОБА_7» за адресою: АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна – відмовлено (а.с.184, 185-189).
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 та задовольнити позов ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням вимог процесуального та матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, позивачку ОСОБА_2, її адвоката, представника ДБК «ОСОБА_7», вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановлені фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв’язок доказів в їх сукупності.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням засідання правління ДБК «ОСОБА_7» за № 11 від 24 липня 1998р. позивачу ОСОБА_2 було передано у користування приміщення належного кооперативу погребу. Згідно протоколу від 11 вересня 2002р. за № 116 формулювання «безстрокове користування» було змінено на «постійне користування», а в подальшому вказане приміщення погребу було помилково внесено в технічну документацію власника ОСОБА_3, та в її правовстановлюючі документи, і як слідство, у документи послідуючих власників, а саме і в свідоцтво про право власності від 30 січня 2008р. на ім’я ОСОБА_1
Суд також вказав, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, так як у неї не виникло права витребування погребу, який не є складовою, належної їй 23/1000 частин нерухомого майна.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія повністю погодитися не може, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, відповідним документам та судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ч.1 п. 2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційній суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Частиною 1 п.3 і п.4 ст.309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 30 січня 2008року, належить на праві приватної власності житловий будинок загальною площею 570,6кв.м., житловою площею 148,4кв.м., погріб літера «Л-1». (а.с.12, 13, 66, 113, 116). Вказані об’єкти нерухомості, в тому числі і спірний погріб, подаровані ОСОБА_1 власником цих об’єктів ОСОБА_5 згідно договору дарування від 17 травня 2005р. За договором дарування від 30 жовтня 2003р. власник житлового будинку і погребу ОСОБА_4 подарував вказані об’єкти нерухомості ОСОБА_5 (а.с.114, 112).
На підставі договору дарування від 11 грудня 2001року ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дар будівлі дачно-будівельного кооперативу науковий працівник «ОСОБА_7», що складає 23\1000 частини зазначеного ДБК, розташовані у АДРЕСА_1).
Таким чином, ОСОБА_1, як і всі попередні власники, отримала у встановленому законом порядку право власності, що підтверджується правовстановлюючими документами на об’єкти нерухомості,в тому числі і на спірний погріб.
Судом апеляційної інстанції не може бути прийнята до уваги розписка на а.с.9 від імені ОСОБА_4, написана нібито у присутності нотаріуса 11.12.2001р., про те, що він придбав у ОСОБА_3 дачний будинок без погребу. Вказана розписка спростовується вищевказаним договором дарування, згідно якому ОСОБА_4 були подаровані об’єкти нерухомості, в тому числі і спірний погріб. Судова колегія вважає, що за наявності такої розписки нотаріус не мала права посвідчувати саме договір дарування на дані об’єкти нерухомості. Крім того, в розписці вказано номер ділянки 37, в той час як власнику ОСОБА_3 належала та була продана ОСОБА_4 земельна ділянка під номером 36 (а.с.18, 51).
З довідки ДБК «ОСОБА_7» від 03 червня 1999р., яка підписана головою та секретарем правління, вбачається, що ОСОБА_3 є пайщиком ДБК «ОСОБА_7», сплатила пай повністю, у її власності знаходяться будівля, яка складається з двох кімнат, веранди, кухні, санвузлу, гаражу і погребу, які розташовані по АДРЕСА_1). 25 червня 1999року на ім’я ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на об’єкт ДБК «ОСОБА_7» 23\1000 по АДРЕСА_1, що складається з дачної будівлі літера «Л» та господарських споруд літера «Л-1» - а.с.54.
Відповідно до вимог ч.1 ст.321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З аналізу усіх документів, які знаходяться в матеріалах справи, та обставин по справі, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції не було законних підстав для визнання частково недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 від 30 січня 2008року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_1, у частині включення до нього погребу під літерою «Л-1», площею 50кв.м., відображеному в технічному паспорті від 01 жовтня 2007року, та виключення вказаного погребу із свідоцтва про право власності, а також з технічного паспорту від 01 жовтня 2007року.
Правових підстав посилатися в рішенні суду на технічний паспорт від 01 жовтня 2007р. у суду не було, оскільки у порушенні вимог ст.179 ЦПК України цей доказ в судовому засіданні першої інстанції не досліджувався, його копія або оригінал у матеріалах справи відсутні.
Висновок суду про те, що спірний погріб є власністю ДБК «ОСОБА_7», який у 1998році передав його у постійне користування ОСОБА_2, що він помилково був внесений в технічну документацію ОСОБА_3, її правовстановлюючі документи і як наслідок у документи наступних власників, є надуманим та спростовуються вищенаведеними доказами.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують знаходження у власності ДБК «ОСОБА_7» спірного погребу та наявності помилок у технічній документації ОСОБА_3
Судова колегія не приймає до уваги заперечення на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, що право власності на спірний погріб було зареєстровано за ДБК по вищенаведеним доказам. Також представник третьої особи КП «ОМБТІ та РОН» в судовому засіданні першої інстанції вказав, що в архівних даних ОМБТІ відсутні правовстановлюючі документи на підтвердження права власності ДБК «ОСОБА_7» на спірний погріб. Не відповідає дійсності твердження позивача ОСОБА_2, зазначені в позовній заяві і в запереченнях на апеляційну скаргу, про те, що ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 23\1000частини нерухомого майна, так як ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 вказану частину майна.
Сам по собі факт, що ОСОБА_2 деякий час безпідставно користувалась спірним погребом не породжує правових наслідків та не може бути перешкодою для її власника ОСОБА_1 вимагати поновлення порушеного права.
На підставі наведеного та керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст. 313, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2010р. скасувати, ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Дачно-будівельного кооперативу «ОСОБА_7», третя особа: КП «ОМБТІ та РОН» про визнання свідоцтва про право власності частково недійсним та визнання права користування – відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Дачно-будівельний кооператив «ОСОБА_7», КП «ОМБТІ та РОН» про витребування майна задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_2 приміщення погребу під літерою «Л-1», якій є складовою частиною 23\1000 частин будівлі Дачно-будівельного кооперативу «ОСОБА_7», що знаходиться по АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 з приміщення погребу під літерою «Л-1», якій є складовою частиною 23\1000 частин будівлі Дачно-будівельного кооперативу «ОСОБА_7», що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий (підпис) І.П.Сидоренко
Судді (підписи) С.О. Погорєлова
Є.С. Сєвєрова
КОПІЯ ВІРНА. Суддя: І.П.Сидоренко