Справа № 2-509/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Мотивоване

28 травня 2009 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Наумик О.О., при секретарі Шеіній Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державного підприємства „Артемвугілля", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування матеріального й морального збитку, заподіяного в результаті ушкодження здоров’я,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, який 16.02.2009 р. звернувся з дійсним позовом до суду, просить стягнути з відповідача на свою користь моральний збиток, заподіяний ушкодженням здоров’я в розмірі 65.000 грн., посилаючись на те, що він працював на підприємстві вугільної промисловості - шахті ім. В.І. Леніна з 1982 р. по 2006 p., яке реорганізоване в Структурний підрозділ „Шахта ім. В.І. Леніна" ДП „Артемвугілля". Правонаступником всіх зобов’язань є відповідач - ДП "Артемвугілля". У 2006 році він був звільнений за п.2 ст. 40 КЗпП за станом здоров’я.

Під час роботи під землею в шкідливих умовах праці через порушення відповідачем норм охорони праці ним було отримане хронічне професійне захворювання - обструкове захворювання легенів пилової етіології, другої стадії, фаза загострення, легенева недостатність. Вина підприємства підтверджена актами розслідування хронічних професійних захворювань. Висновком МСЕК від 13.11.2006 р. йому вперше та безстроково була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40 %, 3 група інвалідності. Висновком МСЕК від 03.07.2007 р. йому було встановлено 65 % втрати професійної працездатності за сукупністю професійних захворювань: 40 % (вдруге) - пневмоконіоз, 25 % (вперше).

Ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням ним трудових обов’язків, спричинили йому моральні та фізичні страждання. Внаслідок втрати професійної працездатності йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних болях, необхідності проходити курси лікування в умовах стаціонару, позбавленні можливості в повному обсязі реалізувати своє право на труд та отримання стабільно високого заробітку, душевних стражданнях, пов’язаних з незворотною втратою здоров’я. Зазначені обставини привели до погіршення звичного укладу його життя, вимагають додаткових зусиль для її організації.

Моральну втрату він оцінює в 65.000 грн., які просить стягнути з відповідача - ДП "Артемвугілля".

Позивач, представник позивача ОСОБА_2 у судовому засідані позов підтримали за наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача ДП „Артемвугілля" за довіреністю Медведев В.Ю. у судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких виклав підстави незгоди з позовом, а саме:

Висновком МСЕК від 13.11.2006 р. позивачу встановлено 40 % втрати професійної працездатності.

У п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 р. зі змінами і доповненнями зазначено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених контрактом, укладеним між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом і працівником, або у випадку заподіяння працівникові моральної шкоди в результаті небезпечних або шкідливих умов праці встановлений тримісячний термін звертання працівника за захистом своїх прав ( ст. 233 КЗпП України).

Згідно ст. 237-1 КЗпП України у випадку, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв’язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відшкодування морального збитку здійснюється власником підприємства.

Але з 01.04.2001 р. вступив в силу Закон України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування...", а так само згідно ст. 9 Закону України "Про охорону праці": відшкодування збитку, спричиненого працівникові у випадку ушкодження його здоров’я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків, згідно загальнообов’язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві...". Так само в заключних положеннях цього Закону йдеться про те, що правонаступником усіх виплат є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Підприємство щомісяця проводить

відрахування у Фонд у розмірі 13, 5 % від загального Фонду заробітної плати, самі ці відрахування і призначені на усі виплати, що належать застрахованій особі, у тому числі і моральний збиток.

Пунктом 3.8 Наказу МОЗ України 22.11.1995 р. № 212 "Про затвердження порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у процентах працівникам, яким нанесене ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків" передбачено, що під моральною шкодою розуміється фізичне та моральне страждання, спричинене потерпілому внаслідок втрати працездатності. При встановлені факту моральної шкоди МСЕК враховує травми (профзахворювання) та остаточну працездатність потерпілого. Підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра ЛПУ чи МСЕК про стрес (депресію), яку отримав потерпілий внаслідок травми (профзахворювання).

Відповідно до п. 3 Постанови ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. моральна шкода - збиток немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань.

Таким чином, для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно:

встановлення факту наявності втрати нематеріального характеру;

встановлення факту наявності моральних та фізичних страждань;

встановлення причинного зв’язку між стражданнями та втратою.

Позивачем не надано ніяких доказів про моральні переживання внаслідок ушкодження здоров’я.

Представник відповідача - ВВД ФССНВ у Центральному-Міському районі м. Горлівки за довіреністю Архінос Д.А. у судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких виклав підстави незгоди з позовом, а саме:

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" завданням страхування від нещасного випадку є, зокрема, відшкодування матеріальної шкоди застрахованим.

Згідно п.2 ст. 22 ЦК України, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода) - (зокрема, право на безпечні умови праці), є збитком, тобто матеріальним збитком.

Відповідно до ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 р. № 3235-lV з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом № 3235-IV зупинено на 2006 рік дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно внесених змін до Закону № 1105-X1V Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 p. № 717-V виключено обов’язок Фонду по сплаті сум відшкодування моральної шкоди застрахованим особам.

На підставі наведеного, на час встановлення ОСОБА_1 стійкої втрати професійної працездатності у 2006 та 2007 роках положеннями Закону № 3235-IV та № 717-V, було припинено дію Закону № 1105-X1V в частині відшкодування Фондом моральної шкоди, тому позивач не має права на стягнення моральної шкоди за наслідками професійного захворювання, встановленого у 2006 та 2007 роках.

Як вбачається з Закону № 1105-XIV зі змінами та доповненнями, на теперішній час обов’язку Відділення щодо сплати страхових сум у відшкодування моральної шкоди немає, тому правових підстав для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди не існує.

Довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди.

При розгляді даного питання треба враховувати положення наказу МОЗ України 22.11.1995 р. № 212 "Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків".

Відповідно до абзацу 2 пункту 3.8. зазначеного Порядку, висновкам медичних органів, як підставою для відшкодування моральної шкоди також може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про стрес, який зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва або профзахворювання або інших наслідків, дані про депресію або інші негативні прояви в стані потерпілого. Такі висновки варто розглядати в комплексі з іншими документами і наявними даними про потерпілого.

В позовній заяві ОСОБА_1 вказує що у зв’язку з професійними захворюваннями у нього порушені, : нормальні життєві зв’язки, для відновлення яких необхідні додаткові зусилля.

Згідно довідки МСЕК від 13.11.2006 р. позивачу встановлено первинно 40 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - пневмоконіозом, та він визнаний інвалідом 3 групи безстроково.

Згідно довідки МСЕК від 03.07.2007 р. позивачу встановлено первинно 25 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням кохлеоневритом і підтверджено 40 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - пневмоконіозом, та він визнаний інвалідом 3 групи безстроково.

З урахуванням роз’яснень, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, вбачається, що ніяких доказів, які б могли підтвердити факт спричинення моральної шкоди, позивачем не надано.

Слід зазначити, що пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних наслідків, заподіяних фізичній особі. Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадською життя, порушенні спілкування з оточуючими людьми, у настанні інших негативних наслідків.

Отже, з урахуванням положень п. 3 вищевказаної Постанови позивач повинний надати докази про моральні переживання у зв’язку з ушкодженням здоров’я, про порушення нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення спілкування з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків.

При цьому, у відповідності зі ст. 60 ЦПК України, сторона зобов’язана доказати ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

З огляду на вказані положення ЦПК України Фонд вважає, що позивачем не надано доказів, на підставі яких можливо зробити висновок про спричинення моральної шкоди.

Моральну шкоду позивач оцінив у сумі 65.000 грн., не давши при цьому ніякого обгрунтування, з чого він виходив, вказуючи дану суму відшкодування моральної шкоди.

Однак пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 1.03.1995 р. № 4 "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути зазначено, зокрема, у чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходить позивач, визначаючи розмір шкоди, і якими доказами це підтверджується.

Позивач вважає, що наявність акту розслідування професійного захворювання за формою П-4, трудова книжка і довідка МСЕК про встановлення стійкої втрати працездатності можуть без наявності інших доказів у справі служити достатнім і єдиним підтвердженням заподіяння позивачеві моральних страждань.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов’язковому з’ясуванню підлягає, зокрема, наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, у якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, і з чого він при цьому виходить.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Потерпілим було припушено тримісячний строк звернення до суду за вирішенням дійсного спору.

З огляду на вищевикладене, вважає, що позовні вимоги необгрунтовані, просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши надані сторонами докази по справі, суд вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що при виконанні трудового обов’язку на шахті ім. В.І. Леніна - структурному підрозділі „Шахта ім. В.І. Леніна" ДП „Артемвугілля" ОСОБА_1 3азнав ушкодження здоров’я:

Згідно довідки МСЕК від 13.11.2006 р. позивачу вперше було встановлено 40 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - пневмоконіозом, та він визнаний інвалідом 3 групи безстроково.

Згідно довідки МСЕК від 03.07.2007 р. позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням кохлеоневритом (вперше) і підтверджено 40 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - пневмоконіозом, та він визнаний інвалідом 3 групи безстроково.

З пояснень позивача, наданих ним копій медичних документів вбачається, що внаслідок ушкодження ним здоров’я у зв’язку з виконанням трудового обов’язку, він змушений проходити постійне підтримуюче (амбулаторне і стаціонарне) лікування, приймати медичні препарати, а також, що змінився образ його життя, що потребує від нього додаткових зусиль для іі організації.

Наведені докази свідчать про те, що ушкодження здоров’я, зв’язане з виконанням позивачем трудових обов’язків, заподіює йому фізичні і моральні страждання, обмежує його можливість вести звичний йому спосіб життя, що, зокрема, встановлено висновком МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності, групи інвалідності, про заборону важкої фізичної праці, у підземних умовах, в

контакті з пилом, газами, в незадовільних метеоумовах, про необхідність постійного лікування, в тому числі санаторно-курортного.

У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, що він поніс у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз’яснено, що моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв’язку з порушенням нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров’я, зв’язане з виконанням позивачем трудових обов’язків, заподіює йому моральні і фізичні страждання.

Обов’язок по відшкодуванню позивачу моральної шкоди, суд вважає, слід покласти на відповідача -ДП "Артемвугілля" за наступних підстав:

ОСОБА_1 є особою, застрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.

Проте відповідно до ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 p. № 3235-IV з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом № 3235-IV зупинено на 2006 рік дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Цим Законом виключено обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України по сплаті сум відшкодування моральної шкоди застрахованим особам.

Оскільки на час встановлення ОСОБА_1 стійкої втрати професійної працездатності у 2006 та 2007 роках положеннями Закону № 3235-IV та № 717-V, було припинено дію Закону № 1105-XIV в частині відшкодування Фондом моральної шкоди, тому не існує правового підгрунтя для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди з відповідача - Відділення ВД ФССНВ України в Центрально-Міському районі м. Горлівки. Тож у задоволенні позову саме до цього відповідача слід відмовити.

За вимогами ст. 237-1 КЗпП України у випадку, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв’язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відшкодування морального збитку здійснюється власником підприємства.

За таких обставин обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди позивачу слід покласти на відповідача - ДП "Артемвугілля".

Суд не приймає до уваги доводи відповідачів про необхідність відмови у позові за підстав спливу строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України, оскільки для звернення до суду по спору з приводу тривалих правовідносин, до яких відноситься моральна втрата, такий строк не застосовується.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує ступінь втрати позивачем професійної працездатності, наявність для позивача вимушених змін у його можливій подальшій професійній діяльності, зв’язаної із забороною важкої фізичної праці, у підземних умовах, в контакті з пилом, газами, в незадовільних метеоумовах, з необхідністю постійного лікування, і дістає висновку про часткове задоволення позову у розмірі 10.000 грн.

На підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 209, 212-215, 88 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудового обов’язку 10.000 грн., а також на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 1, 50 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 50 грн.

Про апеляційне оскарження рішення може бути подано заяву до Микитівського районного суду м. Горлівки протягом десяти днів з дня його проголошення, а також апеляційну скаргу на ім’я* Апеляційного

суду Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.