АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2011р. . м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого судді Сидоренко І.П., суддів Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В., при секретарі Пугачовій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2010р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної Установи міська поліклініка №14 про поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
встановила:
12 травня 2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунальної Установи міська поліклініка №14, та остаточно уточнив позовні вимоги просив суд визнати незаконним наказ №62-ос від 14 квітня 2008р. про звільнення за ст.28 КЗпП України, як такого, що не пройшов випробування; вважати його звільненим з 23 березня 2009р. за власним бажанням (ст.38 КЗпП України); стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15 квітня 2008р. по 23 березня 2009р. у розмірі 13177грн.78коп., стягнути компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 1152грн.95еоп., стягнути моральну шкоду в сум 10000грн. (а.с.1-4, 215-216).
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що 03 березня 2008р. він був прийнятий на посаду дільничного лікаря-терапевта Комунальної Установи міська поліклініка №14 зі строком випробовування 2 місяця , а 15 квітня 2008р. за наказом №62-ос від 14.04.2008р. його було звільнено з займаної посади як такого, що не пройшов випробовування (ст.28 КЗпП України). Позивач вказав, що даний наказ є незаконним та необґрунтованим, оскільки рапорти завідуючої 1-м терапевтичним відділенням Голубєвої С.Ф., рапорти заступника головного лікаря з ВТЕ Кравцової І.О., на підставі яких приймалось рішення про невідповідність займаної ним посади, не можуть сприйматися як документи, на підставі яких він звільнений з роботи. З вказаними рапортами він не був ознайомлений, також він не був ознайомлений з протоколом виробничої наради 1-го терапевтичного відділення від 21 березня 2008р., з протоколом ЛКК від 14 квітня 2008р., що не дозволило йому надати відповідні пояснення стосовно викладених там фактів.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, стверджували, що позивач був звільнений відповідно до вимог трудового законодавства України, що у період випробовування, були зафіксовані факти неналежного ставлення ОСОБА_1 до своїх посадових обов’язків, порушення ним трудової дисципліни, нехтування розпорядженнями керівництва поліклініки, грубе поводження з пацієнтами та підпорядкованими особами, що знайшло своє відображення у рапортах завідуючої 1-м терапевтичним відділенням Голубєвої С.Ф. та заступника головного лікаря з ВТЕ Кравцової І.О.
Рішенням суду від 22 листопада 2010р. у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.264-266).
______________________
Справа №22ц-973\2011 Категорія 52
Головуючий по першій інстанції – Нікітіна С.Й.
Доповідач суддя Сидоренко І.П.
Ухвалою апеляційного суду від 28 січня 2011р. апелянту поновлений строк на оскарження рішення суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі, посилаючись на те,що суд необґрунтовано відмовив йому у задоволені позову, не врахувавши, що звільнення на підставі невідповідності працівника роботі можливе лише у разі нездатності працівника належно виконувати покладених трудових обов’язків через недостатню кваліфікацію або через його стан здоров’я (а.с.272-274).
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, його адвоката, обговоривши доводи скарги, заперечення відповідача на скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відмовивши ОСОБА_1 у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що при розірванні трудового договору з позивачем під час випробувального строку, відповідач скористався правом, пере дбачем ст..28 КЗпП України, а тому трудові права позивача порушено не було.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким суд дав належну оцінку та нормам ЦК України.
Судом встановлено, що Наказом за № 34-ос від 03 березня 2008р. ОСОБА_1 було прийнято на роботу до КУ міській поліклініці №14 на посаду дільничного лікаря-терапевта з 03.03.08р. з двохмісячним іспитовим строком (ас.51). Згідно наказу за №62-ос від 14 квітня 2008р. ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 15.04.2008р., як такого, що не пройшов випробовування за ст.28 КЗпП України.
Відповідно до частини 2 статті 28 КЗпП України якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
Таким чином, роботодавець наділений повноваженнями самостійно визначати чинники непридатності, що унеможливлюють продовження дії трудових правовідносин із працівником, через перевірку відповідності професійних, моральних та інших якостей працівника вимогам, які пред’являються до виконання дорученої роботи.
Висновок відповідача про незадовільний результат випробування підтверджений конкретними об’єктивними фактичними даними неналежного виконання ОСОБА_1 дорученої роботи, що відображено у рапортах завідуючої 1-м терапевтичним відділенням Голубєвої С.Ф. від 18.03.08р., від 20.03.08р. та заступника головного лікаря з ВТЕ Кравцової І.О. від 24.03.08р., від 28.03.08р., у доповідних лікаря Веред Л.Ф. від 14.03.08р., та медсестри Ареф`євої Н.І від 18.03.03р.
Доводи апелянта, що суд першої інстанції не врахував, що звільнення на підставі невідповідності працівника роботі можливе лише у разі нездатності працівника належно виконувати покладених трудових обов’язків через недостатню кваліфікацію або через його стан здоров’я є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може
бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності
працівника роботі, яка йому доручається. Тобто при випробуванні працівник
вважається прийнятим на роботу, але з умовою, що укладений з ним трудовий договір
буде розірвано, якщо він не витримає випробування. Тому розірвання відповідно до ст. 28 КЗпП України трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу та даючи згоду на випробування фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.
За таких обставин звільнення працівника під час терміну випробування не можна вважати таким, що проводиться лише з ініціативи власника або уповноваженого ним органу .
У випадку звільнення позивача з роботи за ст.28 КЗпП України на нього не поширюються правила, передбачені п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, що виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи,є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2010р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.П. Сидоренко
Судді Є.С. Сєвєрова.
Т.В.Цюра