ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“04” квітня 2011 року Справа № 18/117/11
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шевель О.В., судді Лакізи В.В., судді Пуль О.А.,
при секретарі Деркач Ю.О.,
за участю представників сторін:
позивача –Муравйова О.О. за довіреністю № 67 від 26.01.2011р.
відповідача –Черкун Ю.О. за довіреністю б/н від 02.03.2011р.
третьої особи –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Саламандра-Україна», (вх. № 969 П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2011р. по справі № 18/117/11,
за позовом Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк», м. Полтава,
до Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Саламандра-Україна», м.Полтава,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, м. Полтава,
про стягнення 6704,17 грн., -
встановила:
У січні 2011 року позивач, Полтавський акціонерний банк «Полтава –банк», звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення зі страховика –відповідача, Закритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Саламандра-Україна», на свою користь страхового відшкодування у сумі 6 704,17 грн., в зв’язку з невиконанням страхувальником –третьою особою, ОСОБА_1, договірних зобов’язань перед вигодонабувачем, позивачем, за кредитним договором № 248 від 16.01.2006р, укладеним між позивачем та третьою особою, державного мита у сумі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (а.с.3-59, т.1)
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2011р. по справі № 18/117/11 (суддя Ціленко В.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра Україна»на користь Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»5587,60 грн. страхового відшкодування, витрати по сплаті державного мита у розмірі 84,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 195,88 грн. В іншій частині у позові відмовлено. (а.с.168-170, т.1)
Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2011р. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2011 року по даній справі в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в позові повністю. (а.с.4-12, т.2)
В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на те, що згідно пункту 4 договору добровільного страхування № 00001155 від 16.01.2006р. та вимог статті 18 Закону України «Про страхування»договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу. Апелянт вважає, що суд першої інстанції рішенням від 16.02.2011р. неправомірно стягнув частину суму страхового відшкодування, оскільки договір добровільного страхування не набрав чинності, у зв’язку з несплатою третьою особою-страхувальником страхового платежу. Крім того, відповідач зазначає, що подані позивачем документи (заява про переказ готівки, квитанція про сплату та меморіальний ордер) не можуть бути доказами виконання з боку третьої особи умов договору добровільного страхування № 00001155 від 16.01.2006р. в частині сплати страхової премії на користь відповідача, оскільки, не містять всіх необхідних реквізитів, перелік яких передбачений Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337.
Також, апелянт зазначає, що пунктом 8.1. договору добровільного страхування № 00001155 від 16.01.2006р., передбачено, що при настанні події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, вигодонабувач повинен використати всі можливі заходи й засоби досудового впливу для забезпечення повернення кредиту, а якщо додаткові заходи не дали результату, вигодонабувач зобов’язаний в найкоротший термін, але не пізніше 3 (трьох) робочих днів, з моменту коли дізнався, або повинен був дізнатись про настання події, яка може бути кваліфікована як страхова, письмово повідомити страховика про її настання, а також прийняти заходи по врегулюванню ситуації, яка виникла. Статтею 20 Закону України «Про страхування», встановлено, що страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Однак, вигодонабувач, в порушення умов пункту 8.1. договору добровільного страхування та вимог статті 20 Закону України «Про страхування», несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, що стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Таким чином, відповідач вважає, що підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.
Апелянт, також, не погоджується із висновком місцевого господарського суду, що вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 11.06.2007р. у кримінальній справі № 1-117/07 ніяким чином не підтверджує факту того, що дії страхувальника або застрахованої особи були спрямовані на настання страхового випадку. На думку апелянта, право на отримання споживчого кредиту для задоволення особистих майнових інтересів було надано третій особі, у зв’язку з тим, що за попередньою змовою групою осіб були підроблені документи про місце роботи та довідки про доходи громадян, зокрема, громадянином ОСОБА_1, що підтверджується вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 11.06.2007р. у кримінальній справі № 1-117/07, з метою навмисних дій страхувальника або застрахованої особи щодо настання страхового випадку.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 04.04.2011р.
25.03.2011р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду позивач, Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк», надав відзив на апеляційну скаргу від 22.03.2011р. вих. № 005/006/1133 (вх. № 3268), в якому зазначив, що рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2011р. вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.
В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на те, що у відповідності до статті 18 Закону України «Про страхування»договір добровільного страхування № 00001155 від 16.01.2006р. набрав чинності зі сплатою третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1, страхового платежу у сумі 176, 73 грн., що підтверджується заявою на переказ готівки № 5211 від 16.01.2006р.; меморіальним ордером № 2 від 31.01.2006р.; відомостями страхових премій за січень 2006р. Крім того, позивач посилається на те, що доводи відповідача з приводу несвоєчасного повідомлення про страхові випадки визнані судом лише за період січень –травень 2006 року, а в період з липня 2006 року по лютий 2008 року встановлено про належне письмове повідомлення відповідача про настання страхових випадків, шляхом надсилання заяв про виплату страхового відшкодування. Також, позивач зазначає, що суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач, в порушення умов пунктів 8.2. та 8.3. договору добровільного страхування не розглянув повідомлення про факти настання страхових випадків у визначений термін, не склав страховий акт, не здійснив виплату страхового відшкодування та не прийняв обґрунтованого рішення про відмову у виплаті, що є істотним порушенням договірних відносин. Також, позивач погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 11.06.2007р. у кримінальній справі № 1-117/07 ніяким чином не підтверджує факту того, що дії страхувальника або застрахованої особи були спрямовані на настання страхового випадку.
04.04.2011р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду до судового засідання від відповідача надійшло клопотання б/н від 04.04.2011р (вх.№ 3454 від 04.04.2011р.) про залучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Разом з клопотанням відповідач надав довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА, № 106973, з якої випливає, що відповідач, Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна», змінив назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна».
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає необхідним клопотання задовольнити, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України залучити до матеріалів справи та змінити назву відповідача з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна»на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна».
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з’явився, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011р. про прийняття апеляційної скарги до провадження повернулась на адресу апеляційного господарського суду з поштовою відміткою на конверті: «за зазначеною адресою не проживає».
Колегія суддів зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Слід також зазначити, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній», «за закінченням терміну зберігання»і т.п., можуть вважатися належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Така ж позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України».
Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті та враховуючи, що представники позивача та відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності ОСОБА_1
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2006р. між Полтавським акціонерним банком «Полтава-банк»та громадянином ОСОБА_1(позичальник) було укладено кредитний договір № 248 від 16.01.2006р, згідно умов якого, позичальнику був наданий споживчий кредит у сумі 4945,00 грн. строком на 24 місяці з 16.01.2006р. по 15.01.2008р. зі сплатою 18% річних. Пунктом 1.1. кредитного договору №248 було закріплено, що повернення кредиту повинно здійснюватися наступним шляхом: заборгованість за кредитом в сумі не менш 10% від загальної суми кредиту позичальник повертає в день перерахування банком кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника в рахунок оплати товарів; залишок заборгованості за кредитом позичальник погашає щомісячно, згідно графіку (додаток №1 до договору); нарахування процентів за користування кредитом проводиться банком щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця; сплата процентів проводиться позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. (а.с.12, т.1)
Пунктом 1.2. кредитного договору № 248 обумовлено, що ОСОБА_1 страхує фінансовий ризик банка –відповідальність позичальника за непогашення кредиту, згідно умов цього договору.
На виконання позичальником –третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, умов договору кредитування, 16.01.2006 року між ПрАТ СК “Саламандра - Україна” (страховик) в особі голови правління Ігнатович Р.Є., що діяв на підставі Статуту та Ліцензії Міністерства фінансів України серії АА №124667 від 23.01.1997 року, Полтавським акціонерним банком “Полтава–банк” (вигодонабувач) та громадянином ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено трьохсторонній договір №00001155 добровільного страхування відповідальності ОСОБА_1 за непогашення кредиту. За умовами договору добровільного страхування вигодонабувач (позивач по справі) отримав право одержати страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Термін дії зазначеного договору встановлений з 16.01.2006 року по 15.01.2008 року. (а.с.10, т.1)
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Частиною 4 статті 3 Закону України «Про страхування»передбачено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Згідно статті 10 Закону України «Про страхування», страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про страхування»передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Відповідно до пункту 3 договору добровільного страхування № 00001155 сума страхового платежу визначена у розмірі 176, 73 грн.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору добровільного страхування № 00001155 від 16.01.2006р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 сплачено страховий платіж у сумі 176,73 грн., що підтверджується заявою на переказ готівки № 5211 від 16.01.2006р., меморіальним ордером № 2 від 31.01.2006р.; відомостями страхових премій за січень 2006р. (а.с. 67,68,158, т. 1)
Посилання апелянта на те, що докази не містять всіх необхідних реквізитів, перелік яких передбачений Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, не спростовують факту сплати страхового внеску та не дають підстав вважати, що страховий внесок не був сплачений третьою особою - страхувальником.
Крім того, слід зазначити, що апелянт не спростував факту отримання коштів за вищевказаними документами як не надав і доказів повернення позивачу, Полтавському акціонерному банку «Полтава-банк», вказаних коштів, як безпідставно отриманих.
Таким чином, у відповідності до статті 18 Закону України «Про страхування», договір добровільного страхування № 00001155 від 16.01.2006р. набрав чинності, а тому твердження апелянта про те, що договір добровільного страхування є нечинним спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
З оскаржуваного рішення вбачається, що приймаючи рішення по справі місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем здійснювалось належне повідомлення відповідача про настання страхових випадків у весь період дії договору добровільного страхування, окрім періоду лютий –травень 2006р.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком господарського суду Полтавської області в частині належного повідомлення відповідача про настання страхових випадків, виходячи з наступного.
Статтею 25 Закону України «Про страхування»передбачений порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування, відповідно до якого здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Як зазначив позивач, Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк»своєчасно письмово повідомляв відповідача, ПрАТ «Страхову компанію «Саламандра-Україна», про настання страхових випадків заявами про виплату страхового відшкодування в період з липня 2006 року по лютий 2008 року. До суду в якості доказів позивач надав заяви на виплату страхового відшкодування у зв’язку з настанням страхового випадку в травні 2006р. (заява від 01.05.2006р.), грудні 2006р. (заява від 01.12.2006р.), січні 2007р. (заява від 03.01.2007р.), грудні 2007р. (заява від 01.12.2007р.), січні 2008 р. (заява від 01.01.2008р.), лютому 2008р. (заява від 01.02.2008р.). (а.с.48, 50, 52, 54, 56, 58, т.1)
Згідно з вимогами статті 20 Закону України «Про страхування», страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.
Відповідно до пункту 1 договору № 00001155 об’єктом страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить законодавству України, пов’язаний з матеріальними збитками, які можуть бути завдані вигодонабувачу внаслідок невиконання (неналежного виконання) страхувальником умов кредитного договору № 248 від 16.01.2006 року.
Згідно пункту 2 договору страховим випадком є ймовірне отримання прямих майнових збитків вигодонабувачем внаслідок невиконання (неналежного виконання) страхувальником фінансових зобов’язань, передбачених кредитним договором, а саме, неповернення або часткове неповернення страхувальником кредиту, процентів по ньому впродовж 5 днів з дати кінцевого розрахунку, порушення графіку повернення кредиту на термін більш ніж 30 днів.
Відповідно до пункту 8.1 договору страхування, при настанні події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, вигодонабувач повинен використати всі можливі заходи й засоби досудового впливу для забезпечення повернення кредиту.
Якщо додаткові заходи не дали результату, вигодонабувач зобов'язаний в найкоротший термін, але не пізніше 3 (трьох) робочих днів, з моменту коли дізнався, або повинен був дізнатись про настання події, яка може бути кваліфікована як страхова, письмово повідомити страховика про її настання, а також прийняти заходи по врегулюванню виниклої ситуації.
Таким чином, страховий випадок настає після порушення страхувальником графіку повернення кредиту на термін більш ніж 30 днів, після чого вигодонабувач повинен повідомити страховика про настання страхового випадку протягом З робочих днів, як зазначено в пункті 8.1 вказаного договору страхування.
Відтак, заяви про виплату страхового відшкодування позивач мав направляти відповідачеві з урахуванням графіку погашення заборгованості за кредитним договором не раніше дати настання страхового випадку, тобто не раніше спливу 30-денного строку, починаючи з 26 числа (дати початку прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором) кожного місяця.
Проте, вигодонабувач, Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк»не надав доказів направлення вищезазначених заяв з дотриманням вимог Закону України «Про страхування»та договору добровільного страхування № 00001155 від 16.01.2006р.
Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що з заяв, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, на підставі яких, у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування»здійснюється виплата страхового відшкодування, вбачається, що загальна сума страхового відшкодування становить 1 664,99 грн., а не 6 704,17 грн., як було визначено позивачем у позові. Таким чином, в матеріалах справи відсутні заяви про виплату страхового відшкодування на суму 6 704,17 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Слід також зазначити, що пунктом 3 договору добровільного страхування № 00001155 від 16.01.2006р. страхова сума за договором складає 5 891,01 грн. Отже, позивач не надав суду належних доказів та/або обґрунтованих розрахунків, які б підтверджували, що сума страхового відшкодування, належна до сплати на користь позивача, становить 6 704,17 грн.
Крім того, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки тій обставині, що відсутній страховий акт, який складається страховиком або уповноваженою ним особою та не врахував, що наявність цього акту, у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування», є обов’язковою для виплати страхового відшкодування страхувальнику.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача –ПрАТ «СК «Саламандра-Україна»на користь позивача, Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк», 5587,60 грн. страхового відшкодування, неповно з’ясував обставини у справі та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в частині стягнення страхового відшкодування від непогашення кредиту позичальником за лютий-травень 2006 року в сумі 1116,57 грн., оскільки позивач, Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк»в порушення вимог пункту 2 договору добровільного страхування, не повідомив належним чином страховика (відповідача по справі) про порушення позичальником (третьою особою) строків сплати кредиту та відсотків по ньому в січні-травні 2006р., що підтверджується випискою по кредитному та відсотковому рахунку позичальника, розрахунком заборгованості Страхової компанії «Саламандра-Україна»та графіком погашення заборгованості.
Таким чином, враховуючи неналежне повідомлення вигодонабувачем страховика про настання страхових випадків та те, що матеріалами справи не підтверджено заявленої до стягнення суми страхового відшкодування, а також враховуючи відсутність страхового акту, колегія суддів, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо посилань апелянта на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 11.06.2007р. у кримінальній справі № 1-117/07, який, на думку апелянта, вказує на те, що дії страхувальника або застрахованої особи були спрямовані на настання страхового випадку, колегія суддів зазначає, що такі посилання апелянта не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду лише щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
За таких обставин, рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2011р. по справі № 18/117/11 в частині стягнення з відповідача –ПрАТ «СК «Саламандра-Україна»на користь позивача, Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк», 5587,60 грн. страхового відшкодування підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
У відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові в позові – покладаються на позивача, а при задоволенні позову –на відповідача. У зв’язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, п.2, ст.103, п.1, ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Саламандра-Україна»задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2011 р. по справі № 18/117/11 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Саламандра-Україна»на користь Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»5587,60 грн. страхового відшкодування, витрат по сплаті державного мита у розмірі 84,66 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 195,88 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2011 р. по справі № 18/117/11 залишити без змін.
Стягнути з Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»(36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а, р/р 29090771 в АБ «Полтава-банк») на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна»(36000, м. Полтава, вул. Пушкіна, 47, код ЄДРПОУ 13934129, р/р 265062 в АБ «Полтава-банк», МФО 331489) 51,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Лакіза В.В.
Суддя Пуль О.А.
Повний текст постанови підписано 08.04.2011р.