Господарський суд міста Севастополя
Іменем України
РІШЕННЯ
"08" червня 2006 р. | справа № 20-11/089 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго”
про спонукання виконати умови договору
Суддя В.Є. Дмитрієв
Представники:
від позивача – Вохмянін А.М., довіреність № 1810 від 29.07.05
від відповідача –Злобін А.А., довіреність № 10714/0/2-05 від 21.12.05
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” про спонукання виконати умови договору.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору № 4290 від 04.03.04, також позивачем заявлене клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві здійснювати дії щодо відключення позивача без електричної енергії, однак суд відомвив в задоволенні цього клопотання у зв`язку з тим, що позивачем не надано суду доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує у зв’язку з тим, що позивачем неналежно виконувались зобов’язання за Договором № 4290 від 04.03.04, тому на погляд позивача він правомірно здійснив визначення об`єму спожитої енергії відповідно до Правил користування електричною енергією.
В судовому засіданні 23.05.06 було оголошено перерву.
Згідно ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз’яснені їх процесуальні права та обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 № 928.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
04.0305 між Відкритим акціонерним товариством “Енергетичної компанії “Севастопольенерго” (далі –ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко” (далі –ТОВ “Добриня та Ко”) було укладено Договір № 4290 на забезпечення електричною енергією (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору відповідач зобов`язується поставляти, а позивач сплачувати елекричну енергію.
Відповідно до п.8.1 розрахунковим вважається період з 20 календарного числа попереднього місяця до того ж календарного числа поточного місяця.
Відпоідно до п. 8.3. Договору позивач кожного місяця 20 числа надає відповідачу звіт про об`єми поставленої енергії.
Однак позивач в період з грудня 2005 р. по лютий 2006 р. всупереч вимогам договору звіти про спожитий об`єм електричної енергії не надавав, посилаючись на те, що у вищевказаному періоді проведення будівельних робіт на об`єкті було зупинене.
Відповідно до ч.2 п. 8.1. Договору у випадку ненадання звіту визначення об`єму спожитої енергії здійснюється за середньодобовим об`ємом споживання за попередній місяць.
Відповідно до п. 6.39 Правил у випадку неможливості отримання постачальником даних про об`єми споживання електричної енергії, визначення об`єма електричної енергії здійснюється за середньодобовим об`ємом споживання за попередній місяць. Вказане нарахування здійснюється за один місяць, після чого нарахування здійснюється за дозволеною потужністю токоприймачів.
Відповідно до вищевказаного відповідач виставив позивачеві за період з 20.01.06 по 16.03.06 рахунки № 9424 від 20.02.06, № 10092 від 28.02.06, № 14148 від 20.03.06 (арк с. 24-26) на загальну суму 16839,4 грн.
Однак на погляд позивача станом на 01.04.06 заборгованість перед відповідачем складала 2205,08 грн. відпоідно до показань приладів обліку.
21.03.06 на адресу відповідача позивач надіслав лист № 63 з вимогою виконати розрахунок об`ємов електричної енергії у вищезазначених рахунках.
Відповідно до відповіді відповідача (лист № 63 від 21.03.06) виставлені рахунки відповідають вимогам Договору та діючому законодавству.
У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про спонукання виконати умови договору.
Суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звертатись до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Пунктом другим статті 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способи, що встановлений договором або законом.
Як вказує в своїй постанові Вищий господарський суд України від 19.04.06 по справі № 20-7/215 захист прав суб'єктів господарювання та споживачів визначений ст. 20 ГК України, згідно ч. 2 якої кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Вищевказаними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, укладеними сторонами договором, іншими законами та нормативно –правовими актами, саме такий спосіб захисту прав позивача не передбачений.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту прав (у вигляді перерахунку об`єму спожитої електричної енергії) не відповідає діючому законодавству України.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що діями відповідача на час звернення до суду порушено його законні права та інтереси та це порушення може бути захищено судом шляхом, передбачений діючим законодавством.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Копії рішення направити сторонам.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 13.06.2006