ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

15 квітня 2011 р.                                                                                   № 32/176  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:               Демидової А.М. - головуючого, Жукової Л.В., Коваленко С.С.,

розглянувши  касаційну скаргу  ОСОБА_1

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р.

у справі№ 32/176 господарського суду міста Києва

за позовомОСОБА_1

до1. ОСОБА_2

(відповідач-1);

2. ОСОБА_3

(відповідач-2);

3. Спільного українсько-польського підприємства "Дабл Ч" (відповідач-3)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
1. ОСОБА_4 (третя особа-1);

2. ОСОБА_5

(третя особа-2)

провизнання договорів купівлі-продажу корпоративних прав дійсними, визнання права власності на частку у спільній частковій власності та визнання недійсними рішень загальних зборів учасників,

в с т а н о в и в:

Подана ОСОБА_1 касаційна скарга від 18.03.2011 р. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р. у справі № 32/176 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1111 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Подана ОСОБА_1 касаційна скарга датована 18.03.2011 р., разом з тим, на підтвердження її надіслання відповідачам у справі скаржником надано фіскальних чеків поштової установи від 01.02.2011 р. № 0448, № 0449 та № 0450, тобто які датовані раніше, ніж було складено касаційну скаргу.

З огляду на викладене, неможливо дійти до висновку, що скаржником належно виконані вимоги ч. 4 ст. 111 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Крім того, згідно з вимогами ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно з підпунктом "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", яким встановлено розмір сплати державного мита в Україні, державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставку державного мита з позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500 грн.) (підпункт "а"), а з позовних заяв немайнового характеру - в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.) (підпункт "б").

Згідно з п. 33 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", розробленої на виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2010 р. у справі № 32/176 позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу корпоративних прав № 1 від 31.07.2004 р. та № 2 від 31.10.2004 р. дійсними з моменту укладення, визнання права власності на частку у розмірі 55% у статутному капіталі та визнання недійсними всіх рішень, прийнятих на загальних зборах учасників Спільного українсько-польського підприємства "Дабл Ч" від 21.05.2009 р. –16.06.2009 р. (протокол № 2) задоволено частково, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Спільного українсько-польського підприємства "Дабл Ч", оформлених протоколом № 2 від 21.05.2009-16.06.2009, провадження у справі в частині визнання права власності ОСОБА_1 на частку у 55% статутного капіталу Спільного українсько-польського підприємства "Дабл Ч" припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р. у справі № 32/176 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2010 р. у даній справі, прийнято нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р. у справі № 32/176 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Отже, у касаційній скарзі оскаржуються судові рішення як в частині, що містить висновки щодо позовних вимог немайнового характеру (визнання дійсними договорів, визнання недійсними рішень загальних зборів), так і в частині, що містить висновки щодо позовних вимог майнового характеру (визнання права власності на частку у статутному капіталі).

До касаційної скарги у якості доказів сплати державного мита додані квитанція № 52 від 01.02.2011 р. про сплату 42,50 грн. та квитанція № 165 від 18.03.2011 р., які, з огляду на розмір статутного капіталу Спільного українсько-польського підприємства "Дабл Ч", право власності на частку в якому просить визнати позивач, свідчить про сплату державного мита у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством України.

Таким чином, надані скаржником квитанції № 52 від 01.02.2011 р. та № 165 від 18.03.2011 р. не є доказами сплати державного мита у встановленому розмірі.  

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

   Крім того, в силу ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

   Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

   Згідно з ч. 1 ст. 109 ГПК України касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.

         Оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду прийнята 13.01.2011 р., а отже, днем закінчення строку для подання касаційної скарги на вказану постанову є 02.02.2011 р.

 ОСОБА_1 подано касаційну скаргу від 18.03.2011 р. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р., згідно з поштовим штемпелем на конверті, 18.03.2011 р.

 Таким чином, касаційну скаргу ОСОБА_1 подано після закінчення процесуального строку, встановленого для її подання, однак до скарги не додано клопотання про відновлення цього строку.

 Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 86, 110, 111, п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, суд  

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р. у справі № 32/176 повернути скаржнику.

          Головуючий суддя                                                                 А.М. Демидова

           Судді                                                                                        Л.В. Жукова

                                                                                                             С.С. Коваленко