Справа №  2-633/11

                                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                                                     Іменем  України

      18  квітня   2011  року, Франківський районний суд м. Львова, в складі:

головуючого судді  Кузь В.Я.

при секретарі            Порозовій К.О.       

        Розглянувши   у  відкритому  судовому  засіданні,  в залі  суду    в  м. Львові   цивільну справу    за   позовом   ОСОБА_1   до   ОСОБА_2 за  участю третіх осіб Львівського ОКП «БТІ та ЕО», Публічного  акціонерного  товариства «СЕБ Банк» про  визнання  права  власності  відповідно до договору  купівлі –продажу  від 27 липня 2007 року, -   

                                                                           В С Т А Н О В И В:

        Позивач   звернулася  в суд  з позовом   до   ОСОБА_2 за  участю третіх осіб - Львівського ОКП «БТІ та ЕО», Публічного  акціонерного  товариства «СЕБ Банк» про  визнання  права  власності  на Ѕ  частини приміщень складу, які знаходяться за адресою:  АДРЕСА_1  та позначені  у технічному  паспорті,   виданого Львівським  ОКП «БТІ та ЕО», зокрема на приміщення, що позначені :   1 –15,3;  2 –36,5; 3 –5,3;  4 –9,6; 5 –13,9; 6 -8,4; 7 –4,0; 9 –4,6;  10- 9,0;  11 –48,4; 12 –16,5;  13 –5,0;  14 – 33,5; б/н -8,8;  б/н –24,2; б/н –7,6; б/н –9,4;  16 –26,4,   всього площею  286,4  квадратних метра.  Право  власності  просить  визнати   відповідно до укладеного договору  купівлі –продажу від 27 липня 2007 року між нею, позивачем  та відповідачем –підприємцем  ОСОБА_2.

       В ході  судового  розгляду  справи,  позивач та її представник, давши  пояснення  з приводу позову  та  відповівши  на  запитання   учасників  процесу, заявлені  позовні  вимоги   неодноразово   уточнювали,   у тому  числі  й змінювали  предмет позовних вимог, не подаючи  додаткових обґрунтувань для  проведення зміни.

       Так,  згідно заяви про збільшення   позовних  вимог,  поданої  до суду 22 лютого 2011 року, позивач  просила визнати  дійсним Договір  купівлі –продажу від 27 липня 2007 року, що  укладений  між нею, позивачем  та відповідачем –підприємцем  ОСОБА_2, а також  визнати за нею –ОСОБА_1  право  власності  на Ѕ  частини приміщень складу, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1  та позначені  у технічному  паспорті   виданого Львівським  ОКП «БТІ та ЕО»за  відповідними  номерами:   1 –15,3;  2 –36,5; 3 –5,3;  4 –9,6; 5 –13,9; 6 -8,4; 7 –4,0; 9 –4,6;  10- 9,0;  11 –48,4; 12 –16,5;  13 –5,0;  14 – 33,5; б/н -8,8;  б/н –24,2; б/н –7,6; б/н –9,4;  16 –26,4, а  всього площею 573, 5 квадратних метра.    З аналогічними  позовними  вимогами  позивач  звернулася до суду  виклавши їх в уточненнях  до позовної заяви від 25 березня 2011 року (ас.130, 136), повернувшись  до загальної площі розміром 286,4  квадратних метра

        У  подальшому,   позивач  в судові засідання  не  прибувала, хоч повідомлялася належним  чином  про час і місце слухання  справи,   представника не  забезпечила, а останній про  причини його неявки  в суд  не  повідомив, заяви  про слухання  справи за його відсутності  не  подав. З урахуванням, що сторони дали пояснення та  у зв’язку з неявкою позивача і її представника, судом  ухвалено  про можливість слухання  справи за відсутності  позивача, а  неявка  представника позивача     визнана  безпідставною.  Інші учасники  проти  судового  розгляду  справи  без участі  позивача  та її представника  не  заперечили, та наполягали  ухвалити  рішення.

        Відповідач  та  його представники в судовому  засіданні  проти позовних вимог, у тому  числі й уточнених  заперечили, подали письмові  пояснення, зазначивши, що позивач  для складання   Договору  купівлі –продажу,   на який  покликається, використала  наявні у неї  чисті аркуші з відтисками печатки та підписом  відповідача.

        Договору  купівлі - продажу  спірної частини приміщень складу,  він  не  укладав, акту  прийому –передачі не підписував. Приміщення  не  могли бути  продані, за  договором зазначеним позивачем. Він на даний час є єдиним власником спірної нерухомості,  що підтверджується  правовстановлюючими документами. Крім цього, дані  приміщення  перебувають у заставі  банку, за  умовами  кредитного  договору. У підтвердження  цьому,  надали суду копію Договору Іпотеки від 02 вересня 2008 року, та у  зв’язку з цим,   заявили   клопотання  про залучення  в якості  третьої  особи на  стороні  відповідача -  Публічне  акціонерне  товариство «СЕБ Банк»(ас.17-23).

     Як  позивач,   так і його представники,  також  звернули увагу  суду  на  те, що  між сторонами  по  відношенню   до спірної нерухомості  існували та існують судові  спори, що підтвердили  копіями  судових рішень, долучивши їх до матеріалів  справи. Просять у позові  відмовити за  безпідставністю.

      Представник  третьої особи  Львівського ОКП «БТІ та ЕО» в судовому  засіданні,  щодо заявлених  позовних  вимог,   покликалася на  суд та  пояснила, що право власності за  позивачем  в Львівському ОКП «БТІ та ЕО» не  реєструвалося. Згідно  інвентарної справи,  право власності  належить відповідачу.

      Представник  третьої особи  Публічного  акціонерного  товариства «СЕБ Банк», проти  позовних вимог заперечила та  пояснивши, що при укладанні  між відповідачем та   її довірителем  Договору Іпотеки від 02 вересня 2008 року, який  посвідчений  нотаріально, перевірялося право  власності   на  майно, що передавалося  у  заставу відповідачем.  На даний  час   спірне  майно перебуває у заставі банку, як власність відповідача  ОСОБА_2 Просить відмовити у задоволенні  позовних вимог  у зв’язку з безпідставністю.

     Дослідивши  матеріали  справи, заслухавши   доводи  сторін, суд приходить  до  висновку, що позовні  вимоги  задоволенню не  підлягають.

      Так, судом  встановлено, що позивач та  відповідач, є рідними братом  та  сестрою.              

      Відповідно до договору купівлі  продажу  від 21 жовтня 2004 року, укладеного між  ПП Фірма  «ВІГАН В» та відповідачем  ОСОБА_2, останній  кпив  приміщення  складу по АДРЕСА_1, загальною площею  573, 3 (п’ятсот сімдесят три та  три десятих)  квадратних метра. Даний  договір посвідчений  ОСОБА_4 - приватним  нотаріусом   Львівського  міського нотаріального  округу, реєстраційний № 5144.

       Згідно  з інформаційною довідкою  № 289 від 26.10.2010 року,  виданою  ОКП «БТІ та ЕО»,   право  власності на  всі  складські приміщення за  адресою: АДРЕСА_1, загальною площею  573, 3 (п’ятсот сімдесят три та  три десятих)  квадратних метра, зареєстровано  за відповідачем  ОСОБА_2. Підставою реєстрації є вказаний  нище Договір купівлі –продажу( ас98-99,119 –120).  

       Згідно Договору  купівлі  - продажу  від 27 липня 2007 року, на який  покликається  позивач у підтвердження  позовних вимог, вбачається, що  це є нотаріально  посвідчена  копія  попереднього договору укладеного між позивачем і відповідачем.  Відповідно до цього  договору, сторони зобовязуються укласти Договір купівлі –продажу (Основний договір)  Ѕ частини приміщень складу, позначені  в технічному  паспорті , який  виданий  Львівським  ОБТІ та ЕО загальною площею 573,5 (п’ятсот сімдесят три та  три десятих)  квадратних метра, що знаходяться  за  адресою: АДРЕСА_1, протягом  десяти днів  з моменту закінчення договору –застави (іпотечного договору на  приміщення складу № РСМL-001/031/2004 від 26 листопада 2004 року  укладеного із  банком Райфайзенбанк Україна), тобто містить застереження  та  покликання  на   Основний  договір, якого  ні  позивач, ні її  представник  в судовому  засіданні  не  надали.

       Відповідач та  його  представники  в судовому засіданні  стверджують, що з позивачем  ні попереднього ні основного договорів  купівлі - продажу будь яких приміщень складу по АДРЕСА_1,   не  укладалося  і волевиявлення  на  укладення  такого договору чи договорів  не було. Відповідач також  заперечив  підписання  ним  акту  прийому передачі складських приміщень від 27 липня 2007 року ( ас. 8-9), на  який  покликається   позивач.

        Крім  того, судом  встановлено, що у «Договорі» на  який  покликається  позивач,  як і в акті  прийому передачі складських приміщень дата  укладення  значиться   27 липня 2007 року.

        Разом  з тим, рішенням Господарського суду Львівської області  від 10.09. 2009 року, у справі № 12/113  за участю   позивача  ОСОБА_2, (який  є  відповідачем    по даній  справі),  що  розглядалася з приводу  визнання  недійсним  договору оренди  складських приміщень, на визнання  власності до яких,   позивається   ОСОБА_1 у даній  справі,  від 26.07. 2007 року,   встановлено, що «Фізичній  особі –підприємцю ОСОБА_2 на  праві приватної власності належить приміщення  складу , що знаходиться  в АДРЕСА_1, що підтверджується  договором купівлі –продажу  приміщення  від 21.10. 2004 року, серії ВВМ № 944285, який  посвідчений приватним  нотаріусом ОСОБА_4 та  зареєстрований  в реєстрі за № 5144.»

         Тобто,  покликання  позивача, щодо визнання  права  власності  на  підставі   договору  від 27. 07. 2007  року, є безпідставним, оскільки така  вимога суперечить рішенню Господарського  суду  від 10.09. 2009 року, згідно  якого,   право  власності  встановлено за ОСОБА_2 Рішення,  не оскаржено та набрало законної сили (ас. 40-41 ).

     Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК  України, обставини  встановлені судовим  рішенням, у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді  інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

      Крім цього, право  власності на  складські приміщення за  адресою: АДРЕСА_1, загальною площею  573, 3 (п’ятсот сімдесят три та  три десятих)  квадратних метра, підтверджується реєстрацією  за відповідачем  ОСОБА_2, як це зазначено в інформаційній  довідці  № 289 від 26.10.2010 року,  виданої  ОКП «БТІ та ЕО»( ас98-99,119 –120).  

       Приймаючи рішення  у  даній  цивільній  справі,  суд  виходить з  вимог ч.1 ст. 60 ЦПК  України, згідно  якої, кожна  сторона  зобов’язана довести ті  обставини, на які  вона  посилається як на  підставу своїх вимог і заперечень, крім  випадків , встановлених ст. 61 цього Кодексу.

       Що стосується  позовних вимог,  в частині  визнання   дійсним  договору  купівлі –продажу від   27 липня 2007 року, як на думку  позивача укладеного  між  нею та відповідачем –підприємцем  ОСОБА_2, що  викладені у  заяві  про збільшення  позовних вимог та  уточненнях до позовних вимог (ас. 130,136), то судом  відмовлено у їх прийнятті  до спільного  розгляду з первинним  позовом,   оскільки такі  заявлені та  подані  в супереч вимогам  ч. 1 ст. 31 ЦПК  України, в силу зміни  позивачем    предмету  позову.

        Крім цього, позовні  вимоги   в цій  частині  суперечать  нормам встановленим  ст. 210, 220, 640, 657 ЦК України,  згідно яких,   момент вчинення  таких правочинів,  повязується з  державною реєстрацією, що знайшло своє відображення  у постанові  Пленуму Верховного  Суду  України № 9   від 06 листопада  2009 року  «Про судову  практику  розгляду  цивільних справ  про визнання  правочинів недійсними».

              На  підставі  викладеного, керуючись ст. ст.  210, 220, 640, 657 ЦК України ст.ст.1, 4,8, 10,27,31, 60,61,  208 -210, 212-215 ЦПК України, -

                                                                        в и р і ш и в :

     В задоволенні  позовних  вимог ОСОБА_1  до ОСОБА_2 за  участю третіх осіб - Львівського ОКП «БТІ та ЕО», Публічного  акціонерного  товариства «СЕБ Банк» про  визнання  права  власності  на Ѕ  частини приміщень складу, які знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1  та позначені  у технічному  паспорті   виданого Львівським  ОКП «БТІ та ЕО»:  1 –15,3;  2 –36,5; 3 –5,3;  4 –9,6; 5 –13,9; 6 -8,4; 7 –4,0; 9 –4,6;  10- 9,0;  11 –48,4; 12 –16,5;  13 –5,0;  14 –33,5; б/н -8,8;  б/н –24,2; б/н –7,6; б/н –9,4;  16 –26,4, загальною  площею  286,4  квадратних метра на підставі  укладеного договору  купівлі –продажу від 27 липня 2007 року, відмовити  за безпідставністю  позовних вимог.

    Стягнути  з ОСОБА_1  на  користь   держави 42 (сорок дві) гривні 50 коп. недоплаченого мінімуму державного  мита.       

     Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана потягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного  суду  Львівської  області  через суд, що ухвалив  рішення.

                                 Суддя                                                         В. Кузь