Справа № 2-360/11

                                                         2011 рік

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

12 квітня 2011 року                                                                             м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  у складі:

          головуючого –одноосібно судді  Толкаченко О.О.,

          при секретарі –Ткаченко О.М.,

         за участю: представника позивача –ОСОБА_1,

          відповідача –ОСОБА_2,

          представника відповідача –ОСОБА_3,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білгород-Дністровському цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з уточненим позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а саме просить суд, стягнути з ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 327 гривень 44 копійки матеріального збитку та 10000 гривень морального збитку. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті державного сита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 568 гривень 37 копійок.

Представник позивача ОСОБА_4 –ОСОБА_1 у судовому засіданні відмовився від стягнення матеріальної шкоди завданої ОСОБА_2 в наслідок руйнування огорожи з червоної цегли, інші позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, та надав до суду письмові заперечення.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши сторони, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 є власником 9/100 частин домобудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 25.02.2002 року, яке видане органом приватизації державного житлового фонду виконкому Приморської сільської ради.

Відповідно Державного акту на право приватної власності на землю, позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0096 га, у тому числі під забудовою 0,0096 га.

Рішенням виконавчого комітету Приморської сільської ради № 265 від 22.10.2007 року, позивачу, ОСОБА_5, надано дозвіл на розробку проекту будівництва веранди та огорожі подвір’я в АДРЕСА_2 та зобов’язано позивача отримати проектну документацію та узгодити її в відділі містобудування та архітектури Білгород- Дністровської районної державної адміністрації.

Виконавши всі умови, визначені законодавством, чоловік позивача самостійно збудував огорожу з червоної цегли, яку у кількості 1500 шт. (за ціною 1 гривня/шт.), позивач придбала в ПП Фірма «Рута», що розташована в с. Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області. Також нею було придбано три тони піску (ціною 51 грн. за тону). Крім того, позивач придбала тротуарну плитку для вимощення тротуару біля огорожі у кількості 60 шт. (ціною 38 грн. за  1 м.кв.). Вищевказані витрати підтверджуються документально і додаються до позовної заяви, але враховуючи, те що, представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні відмовився від стягнення матеріальних збитків пов’язаних з руйнуванням цегляної огорожі, суд їх не розглядає.

29 червня 2009 року, сусід позивача - ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, через виниклу між ними словісну суперечку, схопив важкий молоток - розбив частину збудованої чоловіком позивача огорожі. На неодноразові вимоги позивача ОСОБА_4 припинити руйнувати кам’яної огорожі, відповідач не реагував, натомість з силою штовхнув позивача, чим спричинив їй важке забиття плеча та багато синців.

Викладені факти підтверджуються актом, складеним 29.06.2009 року депутатом Приморської сільської ради, ОСОБА_6 (який особисто все бачив, так як був запрошений чоловіком позивача) секретарем ради, в присутності сусідів, які проживають по АДРЕСА_1: громадян ОСОБА_1, ОСОБА_7. Зазначеним актом зафіксовано факт руйнування огорожі двора ОСОБА_1 його сусідом - ОСОБА_8. на прохання зупинитись та не продовжувати руйнування огорожі - ОСОБА_8 не реагував та продовжував нищити збудовану чоловіком позивача огорожу, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою та погрожуючи позивачу та її чоловіку фізичною розправою.

З приводу протиправної поведінки відповідача ОСОБА_2, позивач звернулася до Білгород-Дністровського МВ УМВС України в Одеській області із заявою. З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.07.2009 року вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виник черговий конфлік, під час якого ОСОБА_2 взяв в руки молоток та розбив кирпичний стовб огорожи відділяючий їх подвір’я від вулиці, який встановив чоловік позивача ОСОБА_1. Побачивши це позивач ОСОБА_4 намагалася помішати відповідачу, однак той відштовкнув її від себе в результаті чого ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження. Згідно акту СМО від 30.06.2009 року за № 309, встановлено, що ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_4 нанесені тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Згідно довідки № 1216 від 30.06.2009 року, виданої черговим травматологом Білгород-Дністровської ЦМЛ, позивачу встановлено діагноз: забиття правого акроміал.-ключичного зчленування (а.с. 15).

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала у повному обсязі.

Відповідно до ст.1195 ЦК України, шкода, завдана каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров’я, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала.  

Згідно п.19 «в»Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року № 6 зі змінами, вказано що розмір витрат на ліки визначається на підставі виданих лікарями рецептів,довідок, або рахунків про їх вартість.

Твердження позивача ОСОБА_4 про те, що вона була вимушена звертатись до сусіда, який має особистий автомобіль з проханням відвезти її до травмпункту та до Шабівської районної лікарні, у зв’язку з чим вона купувала паливо для автомобіля сусіда, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки позивач не надала до суду договір оренди автомобіля (та інші документи, які б підтверджували використання вказаного автомобіля), та розрахунок споживання пального автомобілем зазначеної марки.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В аптечному пункті ТОВ «Ескулап», розташованому за адресою: АДРЕСА_2 позивач ОСОБА_4 придбала ліки, що були призначені їй лікарем на суму 54 грн. 99 коп., що підтверджується фіскальним чеком за № 1417 від 30.06.2009 року (а.с. 15).

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала у повному обсязі.

Відповідно до ст.1195 ЦК України, шкода, завдана каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров’я, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала.  

Згідно п.19 «в»Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року № 6 зі змінами, вказано що розмір витрат на ліки визначається на підставі виданих лікарями рецептів,довідок, або рахунків про їх вартість.

Також позивач ОСОБА_4 вказує, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 їй також була заподіяна моральна шкода, яка полягає у систематичних образах, приниження честі та гідності, та руйнуванням майна. Моральну шкоду вона оцінює в 10000 (десять тисяч) гривень.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Однак враховуючи положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ч. 3 ст. 23 ЦК України характер та обсяг моральних страждань, які зазнала позивач ОСОБА_4 у зв’язку з протиправними діями відповідача ОСОБА_2, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розмір моральної шкоди слід зменшити до 5000 (п’ять тисяч) гривень.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документального підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1195 ЦК України, п.19 «в»Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року № 6, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 88, 209, 213-215 ЦПК України,  суд, -

В И Р І Ш И В :

          Уточнену позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду у розмірі 54 (п’ятдесят чотири) гривні 99 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 (п’ять тисяч) гривень, сплачене державне мито у розмірі 316 (триста шістнадцять) гривень 37 коп., витрати на ІТЗ судового процесу 252 (двісті п’ятдесят дві) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                                                                 О.О. Толкаченко