Справа № 2-а-133/11

постанова

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

         09.03.2011 року                                                                                     м. Кременчук

 Суддя Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області  Хіневич В.І., розглянувши в порядку скороченого провадження у приміщенні Крюківського районного суду м.Кременчука  Полтавської області справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_2 до суб’єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району в м.Кременчуці Полтавської області  про визнання неправомірними дій, зобов’язання  здійснити перерахунок пенсії  Дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району в  м.Кременчуці Полтавської області в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у відмові перерахувати йому пенсію з урахуванням надбавки 30% як дитині війни та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок пенсії і забезпечити йому виплату відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 01 січня 2006 року  до моменту винесення рішення по справі з урахуванням зроблених виплат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни»та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці всупереч Рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, №10 рп/2008 р. від 22.08.2008 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  протягом 2006- 2007 років таку допомогу взагалі йому не нараховували і не виплачували, в 2008 - 2010 роках виплачували у неповному обсязі, чим порушили його  законні права.

Управлінням Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці у визначений строк заперечення проти позову суду не надало, але відповідно до повідомлення встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідач отримав 21.02.2011 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини, на підставі наявних у справі доказів, суддя встановив наступне.

Позивач  ОСОБА_2  відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «Дитина війни», що підтверджується наявним в матеріалах справи пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1.

Враховуючи зазначений статус ОСОБА_2  відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука не здійснює позивачці зазначених виплат, посилаючись на відсутність коштів для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.           

          Згідно ст. 7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх підлягаючими частковому задоволенню, з таких підстав.

          Відповідно до п. 12 ст. 71 ЗУ „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району м.Кременчука повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання чи  державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

           З 01 січня 2008 року позивачці було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що підтверджується довідкою відповідача від 27.10.2010 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд вважає, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2009 рік, вважаю їх такими, що підлягають задоволенню, при цьому  виходжу з наступного.                                                             

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», на 2009 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено.Ст..54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто у 2009 році територіальні органи Пенсійного фонду України повинні діяти у відповідності з приписами діючої  статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2010 рік,  приходжу до висновку, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2010 рік не зупинено.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»розміри державних  соціальних  гарантій  на  2010   рік,   що визначаються  залежно  від  прожиткового мінімуму,  встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими  актами Кабінету Міністрів України.

Також , Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік»дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2011 рік не зупинено.

Тобто протягом січня - грудня 2010 року та протягом  січня –лютого 2011 року територіальні органи Пенсійного фонду України повинні діяти у відповідності з приписами діючої  статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 2 статті 3 закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За цією нормою мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.

Визначення поняття “прожитковий мінімум”, правові основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень регулюють Закони України від 15.07.1999 “Про прожитковий мінімум” та від 05.10.2000 “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.

Частиною третьою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, дітям війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 1 березня 2002 року за номером 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним  органом виконавчої влади.

Відповідно до вказаного вище Положення на Пенсійний фонд України покладено обов»язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за номером 8-2 управління Пенсійного фонду України  у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій.

Згідно вимог Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Оскільки Управління Пенсійного фонду  України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області є територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача, то вважаю, що саме Управління Пенсійного фонду України Крюківського району у місті Кременчук Полтавської області є належним відповідачем в даній справі.

Відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих  Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Відповідно до ст..99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається позивач дізнався про порушення його прав з довідки відповідача від 27.10.2010 року та звернувся до суду з позовом в межах строку встановленого законодавством, а тому підстав для вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду не вбачається і порушене право підлягає поновленню.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином,  приходжу до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме вважаю за необхідне зобов»язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за 2011 рік з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року  включно  з урахуванням  фактично проведених виплат, а в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1 грн. 70 коп. сплачених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6 - 14, 71,  159-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,  –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області –задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в  м. Кременчуці. Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за 2011 рік з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року  включно  з урахуванням  фактично проведенихвиплат.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в іншій частині –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова судді підлягає негайному виконанню.

Оскарження постанови судді не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на постанову судді може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області на протязі десяти днів з дня отримання копії постанови, з одночасним подання копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Суддя:                                                                                                                В.І. Хіневич