Справа № 2-4/11 р.    

                   № 2- 8 /10 р.

                   № 2-449/09 р.

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19.04.2011 р.                                                                  Звенигородський районний суд Черкаської області

в складі : головуючої судді                                          Кащук А.М.

при секретарі                                                                  Матвієнко А.А.  

з участю позивачки                                                        ОСОБА_1

представника позивачки                                              ОСОБА_2

відповідачки                                                                    ОСОБА_3

адвоката                                                                            ОСОБА_4

третьої особи                                                                    Романенка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородка  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача –Територіальна державна інспекція праці у Черкаській області про стягнення заробітної плати,компенсації за невикористану відпустку ,середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,   моральної шкоди,  

                                           в с т а н о в и в :

позивачка звернулася до суду 01.07.2009 р. з позовними вимогами до ОСОБА_3 і просила стягнути з неї заборгованість по заробітній платі в сумі 4855 грн. за період з 06.11.2008 р. по 30.06.2009 р. та 10000 грн. моральної шкоди.  В ході розгляду справи позивачка змінювала свої вимоги :  так 12.11.2009р. позивачка змінила  позовні вимоги і просила стягнути заборгованість по зарплаті в сумі 48.40 грн. за період з 06.11.2008 р. по 30.06.2009 р. ; моральну шкоду в сумі 10000 грн.;   середній заробіток за затримку видачі трудової книжки в сумі 2540 грн.;  середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 2861.43 грн.  та  компенсацію за невикористану відпустку в сумі 329.32 грн. ( а.с. 21-22) . Пізніше  17.05.2010 р. позивачка знову змінила свої позовні вимоги і просила стягнути  моральну шкоду в сумі 1000 грн. ; заборгованість по заробітній платі в сумі 4007.46 грн. за період з 06.11.2008 р.по 26.05.2009 р.  , середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 3650.79  грн. за період з 26.05.2009 р. по 01.11.2009 р., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 260.62 грн.

В послідуючому 19.01.2010 р. позивачка збільшила позовні вимоги  в частині стягнення  моральної шкоди з 1000 грн. до 3000 грн., в іншій частині залишила позовні вимоги без змін. Також позивачка просить стягнути  судові витрати по оплаті правової допомоги в сумі  4200грн. , а  в частині стягнення заробітної плати допустити негайне виконання. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що працювала у приватного підприємця ОСОБА_3 в магазині «Природа»АДРЕСА_2 з 6.11.2008 р. і по 26.05.2009 р. за  трудовим договором  і відповідачка не платила їй заробітну плату , не надавала відпустку, а 26.05.2009 р. звільнила її з роботи , не виплативши  заборгованості по заробітній платі та  компенсації за відпустку. Невиплатою зарплати та відпускних позивачці була завдана моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях , вимагала додаткових зусиль по організації свого життя. В зв»язку з затримкою розрахунку при звільненні  відповідачка повинна виплатити середньомісячний заробіток за час затримки з 26.05.2009 р. по 01.11.2009 р.

          Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала   і пояснила, що ОСОБА_1 дійсно працювала продавцем  в магазині «Природа»АДРЕСА_2, який належить відповідачці за  трудовим договором, зареєстрованим  в Звенигородському  Центрі зайнятості . Позивачці не виплачені  заробітна плата  за 19 днів  травня 2009 р. та  компенсація за відпустку за п»ять відпрацьованих   місяців в сумі 676 грн. не з вини відповідачки , а тому , що позивачка не з»являлася  для розірвання договору та отримання розрахунку. Причиною звільнення позивачки стали прогули без поважної причини. Коли між відповідачкою та її чоловіком ОСОБА_6 виникли неприязні відносини з-за розлучення, продавці, в т.ч. і позивачка  перестали  виконувати її розпорядження, а виконували вказівки ОСОБА_6, який вивозив товар з магазинів, тому вона 26.05.2009 р. забрала ключі у продавців від магазину. 26.05.2009 р. з її магазину «Природа»в АДРЕСА_2 було викрадено  товар та вся робоча документація і зокрема відомості про виплату заробітної плати , табелі обліку робочого часу, про що вона писала в своїх заявах в міліцію, підозрюючи , що це зробив її бувший чоловік ОСОБА_6 і лише після цього позивачка звернулася з позовом до суду. Відповідачка неодноразово пропонувала позивачці з»явитися для дачі пояснень, розірвання трудового договору та отримання розрахунку при звільненні, що підтверджується квитанцією про направлення рекомендованого листа  позивачці   15.06.2009 р., копією листа на ім»я позивачки від 19.06.2009 р.,   листами з Центру зайнятості, з яких вбачається , що відповідачка намагалась зняти з реєстрації трудовий договір , однак не  змогла це зробити    у відсутності найманого працівника.  

          Представник третьої  особи  Територіальної державної  інспекції праці у Черкаській області

ОСОБА_5 вважає, що позов підлягає задоволенню   частково та пояснив, що стан додержання законодавства про працю в частині укладання  підприємцями , в т.ч і фізичною особою приватним підприємцем ОСОБА_3 трудових договорів з найманими працівниками перевірявся робочими групами по сприянню легалізації ринку праці в м. Ватутіне та Звенигородському районі щоквартально ( магазини ««Природа»  в АДРЕСА_2 та в  АДРЕСА_3 ,  магазин «Два колеса»в АДРЕСА_4) . Порушень при перевірках виявлено не було, що підтверджується  протоколами засідань робочої групи   по сприянню легалізації ринку праці в м. Ватутіне та засідань комісії Звенигородської райдержадміністрації з питань легалізації тіньової  зайнятості, погашення заборгованості  із заробітної плати , пенсій, стипендій  та інших соціальних виплат.  Приватний підприємець ОСОБА_3 в тому числі вела табелі обліку робочого часу, відомості на виплату заробітної плати, заробітну плату втплачувала не нижче мінімальної, скарг від працівників на невиплату заробітної плати та не ненадання відпусток не було. Акти про порушення  ОСОБА_3  законодавства про працю головним державним іспектором праці ОСОБА_5 не складалися, так як такі порушення виявлені не були.

          Допитані в суді свідки  пояснили слідуюче :

свідок  ОСОБА_6 –бувший чоловік позивачки  пояснив , що ОСОБА_3 не виплачувала найманим працівникам  заробітну плату та компенсацію за відпустку , в т.ч. і  ОСОБА_1, так як на той час у них з відповідачкою була фінансова скрута , були великі борги ,в т.ч. перед банком «Аваль»та іншими особами, продавцям обіцяли розрахуватися ближчим часом і вони погодились почекати, так як їм обіцяли виплатити зарплату  більше мінімальної. Свідок особисто просив продавців почекати. Коли свідок з позивачкою почали розлучатися,  вона викрала у нього всі готівкові кошти, а продавців вигнала  з роботи. Бухгалтерський облік , відомості на виплату зарплати в жодному магазині  ОСОБА_3 не вела. Свідку все це відомо, так як він займався організацією всієї роботи ,займався закупівлею та доставкою товару, був в магазинах кожен день, привозив товар , товаро-транспортні накладні. Жодних перевірок в магазині не було , ревізії не проводилися , інвентаризації теж. 26.05.2009 р. відповідачка забрала ключі у продавців і змінила всі замки, сама вивезла весь товар, а його звинуватила у крадіжці. Документи по всих магазинах зберігалися  в магазині «Природа»в м. Ватутіне,  в кабінеті, куди продавці доступа не мали, а тільки відповідачка.  На даний час ОСОБА_1 працює в магазині, який належить матері ОСОБА_6;

свідок  ОСОБА_7 пояснила, що працювала в магазині «Природа»в м. Ватутіне продавцем без укладання письмового трудового договору з підприємцем ОСОБА_3 з 01.01.2009 р. по 26.05.2009 р. З 2008 р. в магазині вже  працювала ОСОБА_1 , яка  була офіційно оформлена . ОСОБА_3 заробітну плату їм не платила, відпустки не надавала. Просила почекати з виплатами, так як у неї була фінансова скрута і вони погоджувалися чекати. А коли між  подружжям ОСОБА_3 виник конфлікт і вони почали процес розлучення , то відповідачка ОСОБА_3 26.05.2009 р. вигнала їх з магазину і забрала ключі.  Щоб ОСОБА_6 вивозив товар свідок не бачила.  Відповідачка аванс в травні 2009 р.  свідку не видавала. Документи ОСОБА_3 зерігала в кабінеті в магазині «Природа» м. Ватутіне , але які саме  вона не знає. Свідок також одночасно працювала в тепломережі м. Ватутіне з жовтня 2008 р. по квітень 2009 р. Вночі працювала в котельній , а вдень в магазині. Перевірок в магазині не було ;

свідок ОСОБА_8 – начальник відділу з питань праці  Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області пояснила, що вона входила до складу робочої групи , яка здійснювала рейдові перевірки підприємців по місту Звенигородка  з питань дотримання податкового законодавства, законодавства про працю та з охорони праці, укладання трудових договорів з найманими працівниками суб»єктами усіх форм власності.  До складу робочої групи обов»язково входив  головний державний інспектор праці ОСОБА_5 Свідок була секретарем робочої групи , тому робила записи по перевірках, фіксувала чи були порушення. УПСЗН готувало по цим записам довідки і ця інформація доводилася  на засіданнях комісії  Звенигородської райдержадміністрації з питань легалізації тіньової зайнятості, погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій , стипендій та інших соціальних виплат та відображалася в протоколах комісії. Зокрема  під час рейдів перевірялися магазини підприємця ОСОБА_3 в м. Звенигородка  магазини «Природа»та «Два колеса». В магазині «Природа»працювало двоє найманих працівників, власник пред»являла необхідні документи і претензій до неї не було , порушень трудового законодавства  не виявлено . ОСОБА_3 вела відомості по виплаті зарплати , з боку найманих працівників скарг на невиплату зарплати, не надання відпусток  не було, працівники могли навіть анонімно  по телефону повідомити про невиплату заробітної плати, однак таких повідомлень не було. Чому в протоколі засідання комісії від 23.09.2008 р. по магазину «Природа»в м. Звенигородка, вул. Радянська площа, приватний підприємець ОСОБА_3 , наймані працівники ОСОБА_9, ОСОБА_10   зазначено  , що табель обліку  робочого часу  та відомість на виплату заробітної плати не ведуться, вона пояснити не може, можливо секретар ОСОБА_11 помилилася, вона такої інформації їй  не надавала і таких порушень не виявляла;

свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона була секретарем комісії Звенигородської райдержадміністрації з питань легалізації тіньової зайнятості, погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій , стипендій та інших соціальних виплат, що проводилася щовівторка та складала протоколи засідань комісії по своїм записам та по записам , які надавала секретар робочої групи ОСОБА_8  Чому є розбіжності між копією протоколу засідання комісії від 23.09.2008 р.  по магазину «Природа»в м. Звенигородка, вул. Радянська площа, приватний підприємець ОСОБА_3 , наймані працівники ОСОБА_9, ОСОБА_10 ,   який надав суду головний державний інспектор праці ОСОБА_5 і де зазначено , що табель обліку  робочого часу  та відомість на виплату заробітної плати ведуться  та  оригіналом  протоколу  і  завіреною  копією протоколу цього ж засідання комісії  по цьому ж  магазину  наданими УПСЗН Звенигородської РДА  на запит суду де   зазначено  , що табель обліку  робочого часу  та відомість на виплату заробітної плати не ведуться , пояснити не може, можливо вона допустила помилку. Також не може пояснити чому вона вписала в протокол , як члена робочої групи ОСОБА_12 , який на той час вже не працював в центрі зайнятості , про що вона  дізналася пізніше.

Суд вислухавши доводи сторін та їх представників, третю особу на боці відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково з слідуючих підстав.                                             

Так судом встановлено  наступні факти та відповідні   їм правовідносини .

ОСОБА_3 зареєстрована , як фізична особа –підприємець і має на праві власності три магазини :  магазин «Природа»в м. Ватутіне  вул. Леніна № 39-а , де працювала позивачка та  магазини «Природа»і «Два колеса»в АДРЕСА_4 .

В підприємницькій діяльності ОСОБА_3 використовувала  працю найманих робітників.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала у приватного підприємця ОСОБА_3 продавцем у магазині «Природа»в м. Ватутіне, Черкаської області з 06.11.2008 р. по 26.05.2009 р. на підставі  трудового договору , зареєстрованого   в  Звенигородському районному  центрі зайнятості, згідно до якого позивачка працювала з  тривалістю 40 годин робочого часу на тижень з двома вихідними днями та відпусткою тривалістю  24 календарних  днів з оплатою праці щомісяця в розмірі мінімальної заробітної плати.

Разом з  ОСОБА_1 в магазині «Природа»в м. Ватутіне  з 01.01.2009 р. по 26.05.2009 р. працювала ОСОБА_7, з якою не укладався письмовий трудовий договір.

Згідно до протоколу № 4 засідання робочої групи по сприянню легалізації ринку праці в м. Ватутіне від 16.04.2008 р. , листа начальника УПСЗН Ватутінської міської ради , Черкаської області  за період з 01.01.2008 р. по травень 2009 р. перевірка у ПП ОСОБА_3 проводилась лише раз 16.04.2008 р.  Згідно до протоколу № 4 у ПП ОСОБА_3 зареєстровано одного найманого працівника, відомості про порушення трудового законодаства відсутні. Таким чином встановлено, що до працевлаштування позивачки відповідачка порушень трудового законодаства не допускала, а під час роботи ОСОБА_1  у відповідачки    перевірки не проводилися.

Позивачка стверджує, що за весь час роботи не отримувала заробітну плату , не отримала компенсацію за відпустку за відпрацьований час, при цьому, як на доказ посилається на покази свідків ОСОБА_6- бувшого чоловіка відповідачки та ОСОБА_7, з якою разом працювала в магазині.

Представник позивачки , як на письмовий доказ також посилається на пояснення водія –експедитора ОСОБА_13, які містяться  у висновку від 27.08.2009 р.  за результатами перевірки службою внутрішньої безпеки ГУБОЗ ВВБ в Черкаській області за зверненням гр. ОСОБА_14 ( батька відповідачки) , щодо можливих неправомірних дій з боку начальника СГІРФО Звенигородського РВ УМВС  підполковника міліції Кравчука С.І. , де ОСОБА_13 пояснив, що  працював водієм в ПП ОСОБА_15, розвозив товари по її магазинам і з цією метою на нього був виписаний тимчасовий реєстраційний талон. З 26.05.2009 р. він звільнився , так як ОСОБА_3 перестала виплачувати заробітну плату.

Однак на думку суду пояснення водія свідчать про те  , що спочатку ОСОБА_3 платила заробітну плату, а потім перестала і він звільнився, що суперечить  поясненням  позивачки та  свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , що заробітна плата не виплачувалась взагалі.

До показів свідків  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині того , що відповідачка взагалі не виплачувала заробітну плату продавцям  суд ставиться критично, поскільки  ОСОБА_6 - бувший чоловік відповідачки  з яким у неї виникли неприязні стосунки, пов»язані з розлученням та розподілом майна , а свідок ОСОБА_7  є особою зацікавленою, поскільки і сама виступає позивачем  за  аналогічним  позовом і як на доказ посилається на покази ОСОБА_1  Окрім того покази цих свідків спростовуються, як письмовими доказами ( відомість про сплату страхових внесків в ПФУ), так і показами  свідків ОСОБА_8  , ОСОБА_12,  поясненнями головного державного інспектора праці в Черкаській області ОСОБА_5

Доказом виплати заробітної плати працівникам є відомість про виплату заробітної плати.  Відповідачка не  надала  суду відомості  про виплату заробітної плати позивачці та іншим її найманим працівникам, які працювали в магазинах в м. Ватутіне та м. Звенигородка, Черкаської області  та пояснила, що  з магазину «Природа»в м. Ватутіне, розташованому по вул. Леніна № 39-а  у неї було викрадено не тільки товар, а й всю робочу документацію по всих найманих працівникам  ( табелі обліку робочого часу, відомості на виплату заробітної плати та інші ), яка зберігалася в кабінеті цього магазину , що  підтверджується :

її зверненнями 26.05.2009 р. до Ватутінського МВ УМВС в Черкаській області ( ЖРЗПЗ № № 370 від 26.05.2009 р.) та до Звенигородського РВ УМВС в Черкаській області (ЖРЗПЗ № 927 від 26.05.2009 р.) ,  з приводу викрадення у неї  не тільки товару із магазину, але й викрадення документів , зокрема табелів обліку робочого часу та відомостей  на виплату заробітної  плати,  які зберігалися в її кабінеті в магазині «Природа»м. Ватутіне , в чому вона підозрює свого бувшого чоловіка ОСОБА_6, який мав доступ до її кабінета;

заявами ОСОБА_3 до Звенигородської міжрайонної прокуратури, де  в поясненні  прокурору від 28.06.2009 р. ОСОБА_3 писала про викрадення у неї робочої документації. За  результатами перевірки слідчим прокуратури ОСОБА_16 в постановах від 10.06.2009 р.,  13.06.2009 р., 30.09.2009 р.  та за якими прийняте рішення про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 на підставі  ст.6 п.2 КПК України;

відмовними матеріалами Звенигородської міжрайонної  прокуратури № 06/2 –105,де міститься  пояснення відібране 26.05.2009 р. дільничим Ватутінського МВ УМВС Лисогором В.М.  у гр. ОСОБА_18,яка пояснила, що бачила, як 26.05.2009 р. з магазину «Природа», що у АДРЕСА_5 близько 14-00 г. невідомий чоловік худорлявої статури носив з магазину товар у автомобіль «бус». А ввечері вона дізналася від господарки, що товар вивезено без її дозволу;  

висновком від 07.07.2009 р. перевірки ВСГІРФО УМВС України в Черкаській області  за заявою ОСОБА_3 щодо неправомірних дій  ОСОБА_6, де  зазначено , що  ОСОБА_3 звернулася з заявою 27.05.2009 р. , де повідомила , що ОСОБА_6 перешкоджає їй здійснювати підприємницьку діяльність, вивіз товар з магазинів на значну суму, забрав ключі від гаражів, які використовуються , як склади товару та поточну документацію на торгівлю ( табелі обліку робочих днів та видачі заробітної плати, договори з постачальниками та інше). З цього ж висновку вбачається, що ОСОБА_6 заперечував будь-яке  відношення до підприємницької діяльності  ОСОБА_3  

З викладеного вбачається, що з заявами до правоохоронних органів про викрадення робочої документації відповідачка звернулася   до звернення позивачки з позовом до суду , тому суд не може розцінювати такі дії , як намір ухилитися від виплати заробітної плати.

Також відповідачка в обгрунтування своїх тверджень щодо виплати заробітної плати  позивачці посилається, як на доказ  на  :

відомості про  сплату нею  страхових внесків  за позивачку до Пенсійний фонду ( а.с. 94);

протоколи засіданнь комісії Звенигородської райдержадміністрації  з питань легалізації тіньової зайнятості , погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат за 2008-2009 роки ОСОБА_3 в магазинах «Природа»та Мототехніка («Два колеса»), що розташовані в м. Звенигородка, які підтверджують  ведення нею  відомостей  на виплату заробітної плати та  табелів обліку робочого часу та виплату нею заробітної плати  в розмірі не нижче мінімальної ;

покази свідка ОСОБА_8 про те , що в магазинах в м. Звенигородка ОСОБА_3   вела відомості на виплату заробітної плати та  табелі обліку робочого часу і притензій по невиплаті заробітної плати до неї найманих працівників не було;

пояснення головного державного інспектора праці у Черкаській області ОСОБА_5 про те , що підприємець ОСОБА_3 неодноразово перевірялася на предмет дотримання законодавства про працю і порушень виявлено не було, працівники не скаржилися на невиплату зарплату, відомості про виплату заробітної плати велися.

У суда викликає сумнів  пояснення позивачки про те , що вона працюючи у відповідачки  більш , як шість місяців та жодного разу не отримуючи  заробітної плати   погодилась  чекати її виплати невизначений строк , зваживши  на «скрутне фінансове становище відповідачки»,в той час ,  як відповідачка  була  власницею трьох магазинів ,а  розмір заробітку позивачки  дорівнював мінімальній заробітній платі. При цьому   позивачка не зверталась з приводу не виплати їй заробітної плати в жоден орган (  суд, прокуратуру , управління праці та соцального захисту населення , до  державного інспектора  праці ) , не скористалась анонімною телефонною лінією , яка діяла та номер якої піблікувався у місцевій пресі, а до суду з позовом звернулась  лише  01.07.2009 р. ,вже після звернення відповідачки до правоохоронних органів  з заявою про викрадення у неї  робочої документації .

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпПУ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня ,  коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Уразі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом  про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Пленум Верховного Суду України в п.25 постанови від  24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз»яснив , що за вирішенням спору про оплату праці працівники, можуть звернутися до обраної на підприємстві КТС  або до суду в строки, передбачені ст. 233 КЗпП України . У справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення з заявою до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права . Пропуск без поважних причин  тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові.

Закінчення строку виплати заробітної плати  ( ст. 115 КЗпП України) не є початком  перебігу зазначеного процесуального строку , якщо не оспорюється право на її одержання. В даному випадку позивачка оспорює право на одержання заробітної плати, яка зі слів  відповідачки їй вже виплачена, доказів того , що відповідачка визнавала за нею цю заборгованість позивачка суду не надала ,  а тому  перебіг тримісячного строку звернення до суду позивачки починався з часу закінчення строку на виплату заробітної плати.

Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства кожна сторона зобов»язується довести в судовому засіданні ті обставини , на які посилається , як на підставу своїх вимог та заперечень, надані сторонами докази мають бути належними та допустимими.

З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позивачка  не надала суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині невиплати їй заробітної плати за період з 06.11.2008 р. по квітень 2009 р., а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити, як за безпідставністю , так і в вз»язку з пропущенням строку звернення до суду.

Відповідачка визнала, що не виплатила позивачці заробітну плату за 19 календарних  днів травня 2009 р. та компенсацію за невідбуту відпустку за 2009 р. за фактично  відпрацьований час.

Відповідно до ст.ст. 94,95 КЗпП України власник виплачує працівникові за виконану ним роботу –заробітну плату, яка не може бути меншою мінімальної заробітної плати , встановленої Законом України «Про оплату праці». Статтею 115  КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідачки на користь позивачки слід стягнути заробітну плату за травень 2009 р. за фактично відпрацьований час  по 26.05.2009 р. , що становить   16 робочих днів. Відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженої постановою КМ України  № 100 від 08.02.1995 р.  середньоденна зарплата позивачки становить  28.60 грн. ( заробітна плата за березень  - 605 грн. + заробітна плата за квітень –625 грн.  = 1230 грн. поділена  на кількість робочих днів  за ці два місяці –43 дні ), таким чином  заробітна плата за травень 2009 р. буде становити  457.67 грн. ( 28.60 грн. х  16 днів ), які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки.

Згідно із частинами 1,4 ст. 83 КЗпП України , ст. 24 Закону України «Про відпустки»  у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодаства  про оплату праці»розглядаючи спори про виплату грошової компенсації  за невикористану відпустку , необхідно виходити з того , що згідно до ст. 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи .

Позивачка просить стягнути компенсацію за відпустку за 2008-2009 роки в сумі 260.62 грн.,  однак не надала суду доказів  того , що за 2008 р. їй не надавалась відпустка чи компенсація за неї, до показів свідків  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в цій частині суд ставиться критично з вищенаведених підстав і в цій частині її позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вимоги позивачки щодо невиплати компенсації за невідбуту відпустку за фактично відпрацьований час 2009 р. відповідачка визнає і вони підлягають задоволенню. З урахуванням того , що позивачка мала право раз на рік на відпустку тривалістю 24 календарних днів , то з урахуванням фактично відпрацьованого часу позивачка має право на отримання компенсації за 10 днів невідбутої  відпустки.

Таким чином, суд вважає,що  підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки компенсація за відпустку за 2009р.  за фактично відпрацьований час по 26.05.2009 р. , яка вираховується  відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМ України  № 100 від 08.02.1995 р. і ця компенсація за 10 днів відпустки буде становити  295.70 грн. ( 10 відпусних днів , помножених на середньоденну заробітну плату, яка становить  29.57 грн.) В свою чергу середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення  суми заробітку за весь  відпрацьований час  2897.67 грн. ( січень - березень  2009 р. –по 605 грн.,  квітень 2009 р. –625 грн, травень 2009 р. –457.67 грн. )   на загальну кількість відпрацьованих робочих днів , яка склала 98 робочих днів  ( в  2009 р.  січень –19 дн., лютий –20 дн., березень –21 дн., квітень –22 дн., травень – 16 днів ).

Відповідно до п.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог , а тому суд не може вийти за їх межі . Виходячи з заявлених позовних вимог  з відповідачки слід стягнути на її користь , як компенсацію за 10 днів відпустки 260.62 грн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України , ст. 24 Закону України «Про оплату праці»при звільненні працівника виплата всих сум , що належать йому від підприємства  провадиться в день звільнення. Вразі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні , власник повинен в зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з копій наказів , наданих відповідачкою ОСОБА_3, позивачка ОСОБА_1 була звільнена наказом від 19.06.2009 р. за прогули з 20.05.2009 р. . Однак, як вбачається з пояснень сторін позивачка припинила роботу з 26.05.2009 р.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, належних звільненому працівникові  сум у строки , зазначені у ст. 116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові  його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі , коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування  за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні , що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми у день звільнення , суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини, при цьому сама по собі відсутність коштів у роботодавця  не виключає його відповідальності.

Як вбачається з листа від 15.06.2009 р. , який відповідачка направила позивачці, що підтверджується квитанцією  про відправлення рекомендованого листа від 15.06.2009 р. вона пропонувала  їй вирішити питання про припинення трудового договору , з»явитися для дачі пояснень з приводу прогулів  , однак доказів того , що відповідачка пропонувала позивачці отримати розрахунок при звільненні   вона суду не надала, докази отримання позивачкою рекомендованого листа теж відсутні.  

Враховуючи , що відповідачка не провела з позивачкою остаточний розрахунок при звільненні та не довела відсутність своєї вини в цьому в судовому засіданні , суд вважає, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні  в межах суми заявлених позовних вимог , підлягають частковому задоволенню.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми на яку той мав право , частки , яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При цьому суд виходить з наступного . Середній заробіток позивачки на день звільнення, виходячи з порядку його обчислення, встановленого п. 2 розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», (що береться за 2 останніх місяці роботи, що передували звільненню) склав 28.60 грн. в день, а середньомісячний 615 грн.  Позивачка просить стягнути середній заробіток в сумі 3650.79 грн. за період з 26.05.2009 р. по  01.11.2009 р.,  хоча при повному задоволенні позовних вимог розмір середнього заробітку за затримку розрахунку в межах заявлених позовних вимог  становив би   3174.60 грн. ( 28.60 грн. х 111 днів ). При частковому задоволенні позову , суд визначає  розмір  відшкодування за час затримки  розрахунку з урахуванням спірної суми на яку позивачка має право , а саме 718.29 грн. ( зарплата за травень 2009 р. - 457.67 грн. та компенсація за відпустку  260.62 грн.), частки яку вона становить в заявлених вимогах ,істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком  і визначає розмір відшкодування в 1000 грн.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом працівнику проводиться у разі , якщо порушення його законних прав призвели  до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль  для організації свого життя.

Невиплатою заробітної плати позивачці була завдана моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях , необхідності прикладання додаткових зусиль  по організації  свого життя, яку з урахуванням вимог  розумності та справедливості , суд оцінює в 500 грн.

В частині стягнення заробітної плати допустити негайне виконання , але не більше ніж за один місяць.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Позивачка понесла  судові витрати по оплаті правової допомоги  в сумі 4000 грн., які підлягають стягненню з відповідачкки відповідно до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог. Так, як позовні вимоги позивачки задоволено на 20 %, то відшкодуванню  на її користь підлягають  судові витрати в сумі  812 грн., а на користь відповідачки з позивачки підлягають відшкодуванню судові витрати в сумі  1120  грн. Таким чином, провівши взаємні зарахування , стягненню підлягають судові витрати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3  в сумі   308 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 51 грн. судового збору та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення справи.

          На підставі ст.ст. 21,24,24-1,83,94,95,115,232,233, 237-1 КЗпП України ,  Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки», п.п.20,25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р.  «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», п.п. 4,7   Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»та керуючись ст.ст. 10,11, 60,61, 208,209, 212-215,218 ЦПК України,  суд -

                                                      в и р і ш и в :

позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача –Територіальна державна інспекція праці у Черкаській області про стягнення заробітної плати,компенсації за невикористану відпустку , середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні ,  моральної шкоди   –задоволити  частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1  на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки АДРЕСА_6  заборгованість по заробітній платі  за  травень  2009 р.  в сумі 457.67  грн. , компенсацію за 10 днів  невикористаної відпустки    в сумі  260.62 грн. , середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні  в сумі 1000 грн. та  в відшкодування моральної шкоди –500 грн., а всього 2218.29 грн.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті правової допомоги в сумі  308 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати  в дохід держави - 51 грн. судового збору та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення справи.

          По рішенню в частині стягнення  заробітку  допустити негайне виконання, але не більше ніж за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів після проголошення рішення  до  апеляційного суду Черкаської області через Звенигородський  районний суд.

Суддя