ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.08 Справа№ 24/251А
За позовом: Дочірнього підприємства „Дельфін” товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕЗ ОРГ”, смт. Немирів Яворівського району Львівської області
До відповідача: Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Львів
За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Яворівського районного центру зайнятості, м.Яворів
Про скасування адміністративно-господарських санкцій в розмірі 45561,50грн. та стягнення безпідставно нарахованих адміністративно-господарських санкцій в розмірі 45561,50грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача –Стабрин В.В. - представник
Від відповідача –Горбань М.І. –гол. спец.
Від третьої особи –Прокопович О.С. –нач. відділу
Суть спору: Позов подано про :
- скасування адміністративно-господарських санкцій в розмірі 45 561,50грн., накладених Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів;
- стягнення з Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів безпідставно нарахованих адміністративно-господарських санкцій в сумі 45 561,50грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач надіслав позивачеві листа № 01-7/51-74 від 26.01.2007р. про сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 45561,50грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006р.Вказану суму санкцій позивач сплатив повністю. Однак, позивач не погоджується із сплаченими ним санкціями, посилаючись на ст..ст.17,18-1 Закону України „ Про основи соціального захисту інвалідів”, у зв’язку з тим, що підприємство інформувало районний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, проте центром зайнятості інваліди на підприємство не скеровувались. Як на доказ позовних вимог позивач посилається на звіти, надіслані Яворівському районному центру зайнятості 09.03.2006р. та 28.04.2006р.
В обґрунтуванні позовних вимог від 10.12.2007р. позивач вважає, що сплачені ним кошти в сумі 45561,50грн. безпідставно набуті відповідачем, тому відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України повинні бути повернені позивачеві.
Представник відповідача в судове засідання з’явився, письмового пояснення на позов не подав, усно проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не накладало жодних санкцій на позивача, позивач у звіті сам визначив суму санкцій за невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів в кількості 6 робочих місць та добровільно сплатив санкції до держбюджету.
Третя особа подала пояснення, в яких вказує, що позивач дійсно подав звіти про наявність вакансій за станом на 09.03.2006р. та 28.04.2006р. про потребу в одному інваліді за професією швачка, однак упродовж 2006р. у Яворівський РЦЗ не звертався жоден інвалід по питанню працевлаштування та надання йому соціальних послуг з пошуку роботи.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, форма №ПІ, поданим позивачем відповідачеві 12.01.2007р., середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві позивача становить 161 чол., норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів -6 робочих місця; фактично в 2006році інваліди не були працевлаштовані. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 7760,00 грн., сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця визначена позивачем у розмірі 46 560,00грн.
Відповідач надіслав позивачеві нагадування від 26.01.2007р.за № 01-7/51-74, в якому, посилаючись на поданий позивачем звіт, повідомляє, що сума адміністративно-господарських санкцій 45 561,50грн., підлягає сплаті до 15.04.2007р.
Платіжним дорученням №194 від 13.04.2007р. позивач перерахував до державного бюджету 45 561,50грн. за нестворені робочі місця для інвалідів за 2006р.
В листі від 13.04.2007р. за №35, адресованому відповідачеві, позивач повідомляє про те, що він подавав звіти до Яворівського РЦЗ про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, зокрема, швачки, тому сума санкцій повинна бути переглянута і зменшена на 15 520 грн.
Відповідно до звітів про наявність вакансій за станом на 09.03.2006р.та на 28.04.2006р., поданих позивачем Яворівському районному центру зайнятості, на підприємстві було вакантне місце швачки, на яке може бути працевлаштований інвалід.
Яворівський РЦЗ підтвердив, що в 2006р. інваліди не скеровувалися на підприємство позивача для працевлаштування у зв”язку з тим, що упродовж 2006р. у Яворівський РЦЗ не звертався жоден інвалід по питанню працевлаштування.
Судом встановлено, що в 2006р. інваліди на підприємстві відповідача не працювали.
Даний факт позивач підтверджує.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Закону України „ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 ( далі –Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно із ст. 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій визначається в розмірі половини середньої річної зарплати на відповідному підприємстві, установі, організації.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.
Згідно із ст..238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб”єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб”єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування, визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
В силу п.1 ст.241 ГК України, адміністративно-господарський штраф –це грошова сума, яка сплачується суб”єктами господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб”єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначається законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (п.2 ст.241 ГК України).
Матеріалами справи підтверджено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006р. для позивача становив 6 робочих місць, однак у 2006р. на підприємстві інваліди не працювали, норматив не був виконаний, у зв”язку з чим позивач самостійно у відповідності до ст..20 Закону України „ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 розрахував суму адміністративно-господарських санкцій, вказав цю суму у звіті за 2006рік, звіт подав відповідачеві та самостійно сплатив санкції до державного бюджету.
Таким чином, вимоги позивача про скасування адміністративно-господарських санкцій в розмірі 45 561,50грн., накладених Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, та стягнення з Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів безпідставно нарахованих адміністративно-господарських санкцій в сумі 45 561,50грн. є необгрунтованими, оскільки жодних санкцій Львівське відділення на позивача не накладало. Позивач подав звіт, яким підтвердив невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого Законом, самостійно розрахував та сплатив до державного бюджету санкції у розмірі, визначеному Законом.
Суд вважає, що подання позивачем Яворівському районному центру зайнятості звітів про наявність вакансій за станом на 09.03.2006р.та на 28.04.2006р., в яких вказано про вакантне місце швачки, на яке може бути працевлаштований інвалід, не можна вважати належними доказами, які підтверджують позовні вимоги, оскільки ці звіти підтверджують лише інформування центру зайнятості про вакантне місце швачки, та не підтверджують накладення та нарахування відповідачем санкцій.
Щодо посилання позивача на п.1 ст.1212 ЦК України, то названа стаття встановлює обов”язок особи, яка набула майно без достатньої правової підстави, повернути майно потерпілому, або коли підстава, на якій воно набуте, відпала. Як вбачається із матеріалів справи, підставою для перерахування позивачем санкцій, були вимоги Закону про сплату санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та поданий позивачем звіт за 2006р., в якому позивач підтвердив невиконання нормативу, розрахував суму санкцій та добровільно сплатив їх. Отже, санкції сплачені позивачем у відповідності до вимог Закону. На момент вирішення спору суду не подано доказів, які підтверджують, що підстава сплати санкцій відпала.
На підставі викладеного та керуючись 49, 51, 53, 54, 94, 97, 98, 122-124, 127, 128, 130, 135, 138, 139, 143, 151-154, 158-164, 186, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у строки, встановлені ст.254 КАС України, і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.
Суддя Хабіб М.