ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 грудня 2007 р.

№ 8/193

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -  головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін: позивача – Карпуся С.В.,

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Придесення" на рішення господарського суду Чернігівської області від 17 липня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2007 року у справі за позовом ВАТ "Банк "Демарк" до ТзОВ "Придесення" про розірвання договору та стягнення 47 460, 41 грн.,

                                                  встановив:

У червні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача про дострокове розірвання кредитного договору №199 від 16.03.2005 року, укладеного між сторонами у справі та про стягнення 44500 грн. боргу по кредиту, 2818, 33 грн. боргу по відсотках за користування кредитом, 142, 08 грн. пені.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17 липня 2007 року (суддя Оленич Т.Г.) позов задоволений. Розірваний кредитний договір №199 від 16 березня 2007 року, укладений між сторонами у справі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 44500 грн. боргу по кредиту, 2818, 33 грн. боргу по відсотках, 142, 08 грн. пені, судові витрати.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2007 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі ТзОВ "Придесення" просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 16 березня 2005 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір №199, відповідно до умов якого банк зобов’язувався відкрити позичальнику кредитну лінію в межах ліміту 125000 грн. на строк до 15.03.2008 року з виплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 19% річних, а відповідач –повернути кредитні кошти у встановлений в договорі строк (п.3.4.1), а також щомісяця згідно п.3.5.1 договору сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом.

Договором №2 від 19.10.2005 року про внесення змін до кредитного договору №199 за згодою сторін була зменшена сума кредиту до 44500 грн. Зміни до кредитного договору №199 від 16.03.2005 року, передбачені договором №1 від 24.05.2005 року про внесення змін до кредитного договору та договором №3 від 15.02.2006 року про внесення змін до кредитного договору, стосуються порядку віднесення на рахунок прострочених платежів несплачених позичальником відсотків.

На виконання умов укладеного договору, 16 березня 2005 року позивач перерахував відповідачеві 45000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.5.1 договору зі змінами, внесеними договором №1 та договором №3, відповідач за користування кредитом зобов’язаний сплачувати позивачеві відсотки в розмірі 19 % річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі Банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті щомісячно 1-ого числа наступного за звітним місяця або у перший робочий день місяця. У випадку несплати процентів сума боргу відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків.

При вирішенні спору місцевий і апеляційний суди всебічно дослідили надані сторонами докази і правильно встановили факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо сплати відсотків, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем по сплаті відсотків становить 2818, 33 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, в тому числі і розірвання договору.

Згідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Неналежне виконання умов договору в частині розміру та строків оплати відсотків є істотним порушенням зобов'язань по договору.

Пунктом 6.2 укладеного договору сторони передбачили право позивача на дострокове розірвання договору та дострокового задоволення його вимог, що випливають з договору, у випадку невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо розірвання укладеного кредитного договору.

Як правильно встановлено судами при розгляді справи, за умовами вказаного договору позивач взяв на себе зобов’язання надати в користування відповідачеві на умовах кредиту грошові кошти в сумі 45000 грн., а відповідач -  сплачувати за користування цими коштами узгоджену сторонами ціну у вигляді відсотків.

Згідно ч.4 ст.538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Тому, обгрунтовано рішенням місцевого суду задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача 2818, 33 грн. заборгованості по відсоткам.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

На підставі п.7.5 укладеного договору, у разі порушення строку сплати відсотків за кредитами, позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочення, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитами із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитами у повному обсязі, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Враховуючи, що відповідач допустився прострочки оплати відсотків за кредитними платежами, місцевий суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 142, 08 грн.

Виходячи з викладеного, суди правомірно дійшли висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність наведеним судами нормам матеріального права.

Наведені висновки місцевого та апеляційного судів відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Чернігівської області від 17 липня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Придесення" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                 В. Дерепа

Судді                                                                                           Б.Грек                                                                                             

                                

                                                                                                                    Л.Стратієнко