Справа №2а-481/2011р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року                                          Галицький районний суд м.Львова

в складі:

         головуючого - судді Ванівського О.М.

             при секретарі –Яриш О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВСУ у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УДАІ ГУМВСУ у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позов мотивує тим, що правил дорожнього руху він не порушував, а оскаржувана постанова є незаконною, оскільки не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, давши пояснення викладеним у позові.

Представник відповідача –суб’єкта владних повноважень в судове засідання не з’явилися без поважних причин, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, тому згідно ст.128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

    Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи та з’ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання  винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.9 КпАП України, адміністративним  правопорушенням  (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія  чи  бездіяльність, яка посягає  на  громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом,  настає,  якщо  ці  порушення  за  своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно роз’яснень даних в п.7 ППВСУ №6 від 24.06.1988р. «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», суд повинен перевірити: чи накладено стягнення правомочним органом; чиє в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу(посадової особи), який виніс постанову про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом’якшуючі обставини, майновий стан винного.

В судовому засіданні встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення  від 07.02.2011р. інспектора БДПС ВДАІ з ОАТ м.Львова та АТІ Мельника Т.В. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу  в розмірі 255 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили обставини викладені в позовній заяві.

Як вбачається із оскаржуваної постанови ОСОБА_1 07.02.2011 року о  06.00 год. керуючи автомобілем марки Богдан д/н НОМЕР_1 по вул. Хуторівка-Боднарська в м.Львові здійснив зупинку в зоні дії знаку «Зупинку заборонено», чим порушив ПДР України.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених цим кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В даному випадку інспектор БДПС ВДАІ з ОАТ м.Львова та АТІ Мельник Т.В. не виконав вище згаданих вимог закону.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представником відповідача та третьою особою не надано жодних доказів які б спростовували пояснення позивача та наявні в справі докази, а тому із врахування встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задоволити.

    Керуючись ст.ст. 17,158,159,161,162,167 КАС України, ст.ст. 289,293,294 КпАП України, суд, -

п о с т а н о в и в :

          Адміністративний позов ОСОБА_1 –задоволити.

          Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 07.02.2011р.  № ВС 343949 як незаконну.

          Провадження у справі закрити.

          Судові витрати компенсувати за рахунок Державного Бюджету України.

Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішення, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                  О.М.Ванівський