ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2011 р.                                                                   Справа №Б-50/115-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя-доповідач Лакіза В.В.,

суддя Пуль О.А.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

апелянта Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»- Слюніна Н.В., за довіреністю №100 від 19.01.2011 року;

боржника - Козуб О.І., за довіреністю №901 від 05.04.2011 року;

ліквідатор - арбітражний керуючий Заривайко В.В., ліцензія НОМЕР_1 від 23.10.2006 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ «Кредобанк»(вх.№1344Х/2) на ухвалу  господарського суду Харківської області від 10.02.2011 року по справі  №Б-50/115-10,

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків,

про визнання банкрутом, -

встановила:

Ухвалою від 10.02.2011 року господарський суд Харківської області по справі №Б-50/115-10 (суддя Усатий В.О.) ухвалив:

- затвердити наданий суду ліквідаційний звіт;

- припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого 26.06.2006р. виконавчим комітетом Харківської міської ради (номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 24800000000063186), за адресою: АДРЕСА_1);

- провадження у справі припинити;

- зобов'язати державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с.226-а.с.228, том 4).

ПАТ «Кредобанк»з ухвалою господарського суду не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2011 року по справі №Б-50/115-10 про затвердження ліквідаційного балансу та відновити процедуру банкрутства відносно боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по справі №Б-50/115-10. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено обов’язок ліквідатора здійснювати заходи щодо захисту майна боржника. Проте, матеріалами справи не підтверджується, що ліквідатором було вжито заходів з охорони та розшуку майна, що належить боржнику. Апелянт зазначає, що згідно довідки ДАІ ГУ МВС України в Харківській області за ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: автомобіль Volksvagen Passat державний номерний знак НОМЕР_3, автомобіль АЗЛК 412 державний номерний знак НОМЕР_4, автомобіль ГАЗ-21 державний номерний знак НОМЕР_5. Однак, жоден з вказаних автомобілів ліквідатором не виявлено. Щодо автомобіля АЗЛК 412 державний номерний знак НОМЕР_4, то боржник пояснив, що цей автомобіль був переданий по довіреності та на даний час його місцезнаходження невідомо. Отже, на думку апелянта, ліквідатором не було вжито заходів щодо розшуку майна та витребування його у третіх осіб.

Апелянт також зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не вказано, яке само майно із виявленого ліквідатором в ході ліквідаційної процедури було реалізовано, чи реалізована комплектна екструзійна лінія для виробництва ПВХ профілів.

Крім того, представник кредитора зазначає, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2008 року боржник отримав спадкове майно, яке складається з грошових вкладів оціночною вартістю 9075,15 грн. Проте, було зроблено висновок про неможливість оцінки спадщини та її реалізації в результаті чого це майно було списано без вказівки на норму права яка передбачає таке списання. Отже, такі дії ліквідатора є протиправними та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси апелянта та інших кредиторів у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.04.2011 року.

В судовому засіданні представник кредитора –ПАТ «Кредобанк» підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 10.02.2011 року. Представник боржника та ліквідатор проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили оскаржувану ухвалу залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, боржника, ліквідатора, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 на підставі ст. 7, 11, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Накладено арешт на все майно боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; зобов’язано боржника надати суду певні відомості; зобов’язано Харківське міське БТІ, ДАІ Харківської області, ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»надати суду відомості про майно, що зареєстровано на праві власності за ФОП ОСОБА_1 та призначено проведення засідання суду (том 1, а.с. 1-2).

04.08.2010 року господарським суду Харківської області прийнято постанову, якою визнано ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

З дня прийняття господарським судом постанови підприємницьку діяльність банкрута припинено, строки виконання зобов'язань постановлено вважати такими, що настали; припинено нарахування  неустойки  (штрафу, пені),  процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; припинено стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян; скасовано арешти, накладені на майно боржника  Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Заривайко В’ячеслава Володимировича та затверджено йому оплату праці у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця.

Зобов'язано ліквідатора виконати вимоги статей 22-34, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (том 2, а.с. 14-18).

Ухвалою господарського суду від 18.01.2011 року у зв’язку із тим, що строк ліквідаційної процедури спливає призначено до слухання звіт ліквідатора на 10.02.2011 року (том 2, а.с. 136).

08.02.2011 року ліквідатор надав до суду звіт та просив його затвердити. Також ліквідатор просив затвердити ліквідаційний баланс та витрати в ліквідаційній процедурі (том 3, а.с. 1-6).

10.02.2011 року постановлено оскаржувану ухвалу. При цьому, мотивовано її тим, що ліквідатор виконав всі необхідні ліквідаційні заходи, надав документи, що свідчать про відсутність активів банкрута та неможливість його функціонування згідно законодавства.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред’являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Згідно зі ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Відповідно п. 7 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», при  реалізації  своїх  прав  та  обов'язків арбітражний керуючий  зобов'язаний  діяти  сумлінно  та  розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Як вбачається із матеріалів справи, ліквідатором були здійсненні дії щодо ліквідації банкрута, визначені постановою суду першої інстанції. На виконання постанови господарського суду від 04.08.2010 року ліквідатором було надано оголошення в офіційному друкованому органі –Газеті «Голос України» №158 (4908) від 27.08.2010 року про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора (том 2, а.с. 29).

Після публікації в пресі надійшли дві заяви з кредиторськими грошовими вимогами до боржника від кредиторів –ВАТ «Ощадбанк»на суму 595270,10 грн. та від ПАТ «Кредобанк»в сумі 960100,00 грн. –основного боргу, 9601,00 грн. –витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначені вимоги були визнані у повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів.

Ліквідатор у своєму звіті зазначає і це не спростовано в апеляційній інстанції, що ним проведена робота по виявленню майнових активів банкрута, зроблені запити до КП «Харківського міського БТІ», Управління ДАІ УМВС України в Харківській області, Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах». Однак, в матеріалах справи міститься тільки відповідь на запит від КП «Харківського міського БТІ», щодо відсутності реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна у м.Харкові за боржником (том 2, а.с. 27). При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази проведення зазначених запитів, а саме, відсутні як копії запитів так і відповіді на них. Крім того, ліквідатором не було надано запиту до Інспекції державного технічного нагляду у Харківській області, про що ліквідатор в судовому засіданні не заперечував.

Постановою господарського суду Харківської області від 04.08.2010 року, ліквідатора також було зобов’язано надати суду інвентаризаційні відомості, однак, як вбачається із матеріалів справи ліквідатором інвентаризація майна боржника не провадилася та інвентаризаційні відомості в матеріалах справи відсутні. Таким чином, незрозуміло, на підставі яких документів та відомостей ліквідатором було складено ліквідаційний баланс.

У звіті ліквідатор вказує, що ним було додатково виявлено майно боржника –автомобіль Volkswagen Passat, випуску 1991 року, що був зареєстрований в ДАІ. Проведена оцінка виявленого майна ТОВ «ВиП-Експерт», складений висновок про вартість №931 від 18.08.2010 року. Проведені відкриті торги на Універсальній біржі «Україна», для чого укладений договір про надання послуг по підготовці та проведенню аукціону від 14.09.2010 року, надано оголошення у газеті «Город»№95 від 16.09.2010 року. Внаслідок проведеного аукціону складений протокол №1-66/2010 від 20.09.2010 року та договір купівлі-продажу рег.№Ф1-35/2010 на продаж автомобіля на суму 2563,73 грн.

Крім того, проведена оцінка вартості майна боржника автомобіля ГАЗ 21, реєстраційний №НОМЕР_5, 1961 р.в. суб’єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 Складений висновок про вартість б/н та без дати. Проведені відкриті торги на Універсальній біржі «Україна», для чого укладений договір про надання послуг по підготовці та проведенню аукціону від 14.09.2010 року, надано оголошення у газеті «Город»№95 від 16.09.2010 року. Однак, внаслідок проведеного аукціону, продаж автомобіля не відбувся у зв’язку із відсутністю заяв покупців.

Однак в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі майна боржника, в якому зазначено, що згідно усного договору купівлі-продажу від 31.01.2011 року ліквідатор – продавець передав покупцеві автомобіль «Волга»ГАЗ-21, випуску 1961 року та зазначений автомобіль знято з обліку у зв’язку із вибраковкою. В матеріалах справи міститься прибутковий касовий ордер на 3500,00 грн. у зв’язку із продажем автомобіля ГАЗ-21 та облікова картка приватного ТЗ, щодо зняття автомобіля з обліку у зв’язку із з вибраковкою.

При цьому колегія суддів звертає увагу на той факт, що згідно приписів діючого законодавства, а саме Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»під час провадження ліквідатором ліквідаційної процедури до матеріалів справи надаються відповідні докази в підтвердження дій ліквідатора. Укладення усних договорів, щодо реалізації майна боржника законом не передбачено

Також ліквідатором встановлено, що боржнику на праві приватної власності належить автомобіль ІЖ-412, випуску 1972 року, двигун 1500 куб.см., зареєстрований МРЕВ м.Харкова Дзержинського району. Однак, зазначений автомобіль переданий боржником за довіреністю у 1993 році мешканцю міста Липецьк, Російської Федерації, ім’я якого невідомо та копія довіреності відсутня. На даний час місцезнаходження автомобіля невідомо та зняти з обліку в ДАІ цей автомобіль неможливо.

Ліквідатор дійшов висновку, що у зв’язку із відсутністю автомобіля та документів на нього, неможливо скласти висновок про оцінку майна, тому автомобіль списано згідно акту списання відсутнього майна.

Статтею 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, зокрема, що ліквідатор з дня свого призначення вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Тобто, одним із завдань ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Однак, як вбачається із матеріалів справи, ліквідатором не було вчинено заходів щодо розшуку автомобіля ІЖ-412, випуску 1972 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься договір про розподіл спадкового майна від 07.05.2008 року. Згідно зазначеного договору у власність ОСОБА_1 перейшли житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_2; гараж НОМЕР_6, що знаходиться в АДРЕСА_3 в ГК «Старт», автомашина марки М-21, 1961 року випуску, двигун №НОМЕР_7, кузов №НОМЕР_8, шасі №НОМЕР_9, реєстраційний №НОМЕР_10 та 42 штук простих іменних акцій ВАТ «Точмедприлад».

Щодо реалізації майна банкрута, а саме цінних паперів, що належали боржнику і входили в склад ліквідаційної маси, то колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на прості іменні акції ВАТ «Точмедприлад»у кількості 42 шт. номінальною вартістю 0,25 грн.

Ліквідатором на виконання ліквідаційною процедури було укладено договір купівлі-продажу №173 від 09.12.2010 року з ЗАТ «Інвестиційна компанія «Глобальні інвестиції»- торговцем цінними паперами. Зазначені акції були реалізовані загальною вартістю на 108,00 грн. Однак, в матеріалах справи не містить документу щодо оцінки вартості зазначених акцій.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду звертає увагу на той факт, що судом першої інстанції не було досліджено зазначений договір розподілу спадкового майна від 07.05.2008 року. Крім того, ліквідатором у своєму звіті також не відображено положення щодо включення зазначеного майна до ліквідаційної маси та його реалізації у зв’язку із провадженням ліквідаційної процедури.

Також статтею 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, зокрема, що ліквідатор з дня свого призначення пред’являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкрута.

Банкрут звертаючись до суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зазначав, що перед ним існує дебіторська заборгованість, яка складає 1265598,46 грн., з них ПП «Укрпласт Плюс», за договором №07/02-1 від 07.02.2008 року –на суму 400496,37 грн.; ПП «Орга-центр», за договором б/н від 04.01.2007 року –на суму 300474,23 грн.; ФОП ОСОБА_3, за договором №14/01-1 від 14.01.2008 року –на суму 458227,86 грн.

В матеріали справи боржником було надано висновки про вартість об’єкта оцінки зробленою Товарною біржею «Правопорядок», згідно якої дебіторська заборгованість ФОП ОСОБА_3 визнана безнадійною, такою що не має перспектив на погашення; дебіторська заборгованість ПП «Орга-центр»- оціночною вартістю у розмірі 406,87 грн.; дебіторська заборгованість ПП «Укрпласт Плюс»оціночною вартістю у 400,50 грн.

Як вбачається зі змісту звіту ліквідатора та матеріалів справи, арбітражним керуючим Заривайко В.В. було проведено роботу по поверненню дебіторської заборгованості, а саме було надіслано листи-вимоги про повернення заборгованості і банківськими реквізитами.

ПП «Укрпласт Плюс»на лист-вимогу з претензією не відповів. Ліквідатор у звіті та акті списання дебіторської заборгованості зазначив, що згідно відомостей Витяга з ЄДР ЮО та ФОП ПП «Укрпласт Плюс»відсутній за місцезнаходженням. Однак в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження зазначеного твердження.

Відповідно до відомостей з Витягу –стан ФОП ОСОБА_3 –припинено. Згідно довідки з ЄДР ЮО та ФОП – державна реєстрація припинення підприємницькою діяльності фізичної особи-підприємця відбулася з причини її смерті.  

ПП «Орга-центр»на лист-вимогу з претензією не відповів.

Колегія суддів дійшла висновку, що в матеріалах справи відсутні достатні докази вжиття ліквідатором заходів по стягненню дебіторської заборгованості і в арбітражного керуючого були відсутні правові підстави щодо списання дебіторської заборгованості.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.7 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кошти отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

В матеріалах справи відсутні докази відкриття зазначеного депозитного рахунку. Крім того, згідно складеного ліквідатором реєстру вимог кредиторів, ліквідатором було проведено розрахунок з кредитором ВАТ «Державний ощадний банк України»на суму 25455,50 грн., однак в матеріалах справи відсутні розрахункові документи в підтвердження сплати.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об’єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв’язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг). Затвердження звіту та ліквідаційного балансу здійснюється судом за наслідком всієї ліквідаційної процедури, а не її частини, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Отже, з урахуванням викладеного та наведених норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд передчасно дійшов висновку про затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу ФОП ОСОБА_1, оскільки ліквідатором вжито не усіх заходів щодо розшуку одиниць автотранспортної техніки, зареєстрованої за боржником. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази проведення інвентаризації у встановленому порядку, зокрема розрахунків з кредиторами та дебіторами, коштів тощо. Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвалу про затвердження звіту ліквідатора від 10.02.2011 року по справі №Б-50/115-10 прийнято передчасно.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарським судом Харківської області неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв’язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.3 ч.1 ст. 103, п.1, п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2011 року у справі №Б-50/115-10 скасувати.

Справу №Б-50/115-10 про банкрутство фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 направити на стадію ліквідації до господарського суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                   Шевель О.В.

        Суддя                                                            Лакіза В.В.

                           Суддя                                                     Пуль О.А.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2011 року.