Господарський суд міста Севастополя
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"14" червня 2006 р. |
справа № 20-11/094 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго”
до відповідача Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в розмірі 109,93 грн.
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники:
від позивача Злобін А.А., довіреність 10714/0/2-05 від 21.12.05
від відповідача не з'явився,
СУТЬ СПОРУ:
Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” звернулося до суду з позовом до Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 109,93 грн.
Позивач просить стягнути заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 109,93 грн., обґрунтовує заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем обов`язку за договором НОМЕР_1 від 26.05.99.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був попереджений своєчасно та належним чином.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно із ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд, встановив:
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 № 928 (далі - Правила).
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, статті 26 Закону України “Про електроенергетику”, пункту 1.3 “Правил користування електричної енергії”, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 (далі Правила № 28) споживання електричної енергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.
26.05.99 між Відкритим акціонерним товариством “Енергетична компанія “Севастопольенерго” та Суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено договір НОМЕР_1 на поставку електричної енергії (далі - Договір).
Законодавством, що регулюює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, постачанням та використанням електричної енергії є Закон України “Про електроенергетику” та інші нормативно-правові акти, до яких відноситься “Порядок постачання електричної енергії споживачам”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2002 року № 475.
Відповідно до пункту 6.1 Правил № 28 договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін.
Відповідно до умов Договору позивач поставляє електричну енергію відповідачу, а відповідач у свою чергу оплачує вартість спожитої електричної енергії і здійснює інші платежі згідно умов договору і додатків до нього.
Відповідно до п. 1.2.1 Договору та додатку № 5 відповідач зобов`язується здійснювати сплату за спожиту електричну енергію наступним чином:
- до 1 числа наступного місяця, в об`ємі 60 % договірної величини;
- до 15 числа поточного місяця, 30 % від договірної величини;
- здійснити остаточний розрахунок 15 числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 1.2.3 договору відповідач зобов'язався щомісячно 12 числа надавати позивачу звіт про об'єми поставленої енергії за розрахунковий період.
Відповідач вимог вищевказаних пунктів договору не виконав, докази надання позивачу звітів про об'єми поставленої енергії за розрахунковий період суду не надав.
Відповідно до п.7.25 Правил у випадку неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту енергію постачальником електричної енергії даних про споживання електричної енергії у встановлений строк, визначення об`єму спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим об`ємом споживання за попередній розрахунковий період.
Відповідно до показників розрахункових приладів обліку ВАТ «ЕК»Севастопольенерго» здійснило нарахування відповідачеві за спожиту електричну енергію за період 12.05.05 по 28.03.06 та виставило рахунок № 19840 від 12.05.05 на загальну суму 26,26 грн.
Відповідно до умов договору, рахунки по сплаті спожитої енергії позивачем виставлялися своєчасно та належним чином.
Відповідно до п.2.2.3 Договору відповідач має право вимогати підтвердження розрахунків з розшифровкою виставленого рахунка на оплату, у випаду незгоди з нарахованою сумою за спожиту енергію. За спливом 10 днів з моменту закінчення розрахункового періоду претензії позивачем не приймаються.
Відповідно до вищевказаних вимог Договору відповідачем претензії до виставлених позивачем рахунків не пред`являлися.
Таким чином у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 25,33 грн. (враховуючи переплату), яка на момент подачі позовної заяви відповідачем погашена не була.
Суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за активну енергію в розмірі 25,33 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з вказівками закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок -згідно зі звичайними вимогами. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією встановлено, що договір на поставку електроенергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за врегульованими тарифами та споживачем, та встановлює зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Пунктом 7 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.
Таким чином, дана сума підлягає стягненню з відповідача на рахунок із спеціальним режимом використання.
Також позивачем заявлена до стягнення заборгованість за перевищення ліміту активного споживання в сумі 84,60 грн.
Суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за перевищення ліміту активного споживання в сумі 84,60 грн. такими, що підлягають стягненню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.2.2 Договору відповідач зобова`язаний здійснити споживання електричної енергії в об`ємах, які не перевищують договірні величини.
Відповідно до додатку № 1 на травень 2005 року до договору, відповідачем узгоджений об`єм поставки електричної енергії на травень 2005 року в розмірі 200 кВт/ч.
Відповідачеві було виставлено рахунок № 19840 від 12.05.05 на суму 26,26 грн., який на дату остаточного розрахунку сплачений не був.
Відповідно до п. 11 Правил за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії корегується до рівня фактично сплаченої на цей період величини її споживання.
Відповідно до п. 11 Правил позивач виставив рахунок за перевищення ліміту активного споживання в сумі 84,60 грн., про що відповідач був повідомлений листом № 5125/25 від 26.05.05.
Станом на 25.04.06 вказана заборгованість погашена не була.
Частина 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачає, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до частини 1 статті 27 Закону України “Про електроенергетику” тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Закони, які відповідно до статті 92 Конституції України визначали б дії щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали б кримінальну чи адміністративну відповідальність за такі дії, відсутні.
Таким чином, передбачена частиною 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” санкція є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною.
Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, суд приймає до уваги надмірне велике нарахування заборгованості за перевищення ліміту активного споживання відносно заборгованості за спожиту електричну енергію, а тому вважає, що розмір суми штрафних санкцій підлягає зменшенню до 50,00 грн.
Викладене є підставою для визнання позовних вимог у сумі 50,00 грн. обґрунтованими, у зв'язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, п.6.3. роз'яснень Вищого Арбітражного суду України №02-5/78 від 04.03.98, в цієї частині позовних вимог, суд покладає витрати по сплаті державного мита на позивача, у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дії відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
1. Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інших відомостей в матеріалах справи немає) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код ЄДРПОУ 05471081, рахунок з спеціальним режимом користування № 26038333335510 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515) 25,33 грн. -заборгованість за активну електричну енергію, заборгованість за перевищення ліміту активного споживання в сумі 50,0 грн. на рахунок із спеціальним режимом використання № 26038333335510 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
2. Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інших відомостей в матеріалах справи немає) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код ЄДРПОУ 05471081, р/р № 260073537 в АБ «ПІБ»м. Київ, МФО 300506) 220,0 грн., з яких: 102,0 грн. -державне мито, 118,0 грн. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Копії рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 16.06.06