ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 р. Справа № 9338/10

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду складі:

головуючого судді – Дяковича В.П.,

суддів –Сапіги В.П., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області  від  31 серпня 2009 року по справі № 2а-420/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася 02.04.2009р. до суду із адміністративним позовом, яким просила зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області виплатити в її користь невиплачене як дитині війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2008 роки, та здійснювати таку виплату перерахованої пенсії в подальшому.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області  від  31 серпня 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано Управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії позивачу, встановлену йому як дитині війни, в період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р.,з подальшою її виплатою, визначивши це підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка діяла у вказаних періодах. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог за 2006 рік оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були чинними і неконституційними не визнавались.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, а згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а тому позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, а за 2008 рік – з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.

Водночас відмова у задоволенні позову щодо виплати підвищення до пенсії за періоди з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року є обґрунтованою, оскільки відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи. Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а відсутність бюджетного фінансування, на яку покликається відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Оскільки, в суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про застосування до спірних правовідносин річного строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови з підстав пропуску позивачем такого строку.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити проведення виплати перерахованої пенсії у подальшому, оскільки така не стосується спірних відносин, а носить перспективний, на думку позивача - ймовірний протиправний характер поведінки відповідача у відносинах із позивачем, у яких право останнього не є порушеним, а тому таке право відповідно до частини 1 статті 2 КАС України судовому захисту не підлягає.

Оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не було зупинено чи обмежено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а позивач звернувся до суду 02.04.2009 року, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за періоди з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до настання обставин, з якими закон пов'язує припинення виплати. Висновок суду першої інстанції щодо визначення періоду, за який необхідно здійснювати перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу, є безпідставним та суперечить самій правовій природі інституту призначення, перерахунку та виплати пенсії.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, однак неправильно застосував норми процесуального права в частині визначення кінцевого строку, за який слід зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, що відповідно до ч.2 ст. 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ч.2 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 211, 212, 254 КАС України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської  області задоволити частково.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області  від  31 серпня 2009 року по справі № 2а-420/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської  області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни змінити, виключивши з резолютивної частини постанови слова «до 31 грудня 2008 року».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ:             В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ:                                                                                                   В.П. САПІГА

                                                                                                 І.О. ЯВОРСЬКИЙ