Справа №    2-а-145/11   

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

21 лютого 2011 року  Старосинявський райсуд

Хмельницької області

          Суддя  Старосинявського районного суду Хмельницької області Баськов  М.М. розглянувши  в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -          

В с т а н о в и в :

          Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за серпень 2010 року – січень 2011року, починаючи з 01.08.2010 р. і до 31.01.2011 р., посилаючись на те, що відповідачем виплата пенсії проводилась не в повному обсязі - без врахування вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою передбачено підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року і №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області (далі – Управління ПФУ) не надало суду заперечення на позов, а тому суд, дослідивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, тобто він є громадянином України, якому на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, та має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Дані обставини підтверджуються паспортом та пенсійним посвідченням позивача.

Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV (далі – Закон №2195-IV), дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Зазначена норма діє з 01 січня 2006 року згідно із п.1 Прикінцевих положень цього ж закону.

Відповідно до ст. 7 Закону №2195-IV фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, попри відсутність встановлених в законодавчому порядку обмежень щодо нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії дітям війни у 2010 -2011 роках, відповідач, діючи всупереч вимогам ст.19 Конституції України, ст. 6 Закону №2195-IV, у період з 1 серпня 2010 р. по 31 січня 2011 р. не виплачував позивачеві щомісячне підвищення до пенсії у повному обсязі - в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таке підвищення Управлінням ПФУ виплачувалося позивачеві на підставі п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №530 (далі – Постанова КМУ №530) “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” згідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться, починаючи з 1 жовтня 2008 року, у розмірі 49,8 гривні, що підтверджується відповідними довідками Управління ПФУ.

Положення Постанови КМУ № 530, у відповідності до яких діє відповідач, суперечать Закону “Про соціальний захист дітей війни”, а тому не підлягають застосуванню, виходячи з принципу пріоритету законів над підзаконними актами.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за серпень 2010 року – січень 2011року, починаючи з 01.08.2010 р. і до 31.01.2011 р., із врахуванням виплат, проведених у вказаний період.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст. ст. 86, 158-163, 183-2, 186 КАС України, суд

П о с т а н о в и в :

          Адміністративний позов задовольнити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії за серпень 2010 року – січень 2011року - з 1 серпня 2010 року по 31 січня 2011 року включно, у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням виплат, проведених за вказаний період, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Старосинявський районний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ:                                                                                М. М. Баськов