ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007 р. | № 04/172-38 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Швеця В.О., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 р. |
у справі | № 04/172-38 |
господарського суду | Волинської області |
за позовом | Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії |
до | Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" |
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: | Волинська філія Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, яка є правонаступником Волинського обласного радіотелевізійного передавального центру |
про | стягнення 510, 27 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Шемет І.К., дов. № 01-08/720 від 13.08.2007 р.; |
відповідача: | Кондратюк В.В., дов. № 212 від 11.09.2006 р. (у засіданні 05.12.2007 р.); Величко О.В., голова правління; |
третьої особи: | Чорна Б.М., дов. № 103/01-08 від 27.07.2007 р.; |
В С Т А Н О В И В:
У січні 2006 р. Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії (далі –Філія) звернулось до господарського суду Волинської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" (далі –Товариство) заборгованість у розмірі 471,00 грн., пеню у розмірі 29,71 грн., 3 % річних з простроченої суми у розмірі 9,56 грн.
Позовні вимоги Філія обґрунтовувала тим, що між Державною інспекцією електрозв’язку по Волинській області (далі –Інспекція) та Товариством 01.07.2002 р. було укладено договір № 304 на проведення комплексу заходів по створенню умов використання радіоелектронних засобів та забезпеченню їх електромагнітної сумісності (далі –Договір № 304), зобов’язання за яким з боку Товариства належним чином не виконані (не оплачено рахунок № 878 від 06.06.2005 р.), внаслідок чого в нього станом на 16.01.2006 р. утворилась заборгованість перед Інспекцією у розмірі 471,00 грн., яка підлягає стягненню у відповідності до норм Цивільного кодексу України з урахуванням пені та 3 % річних. При цьому Філія зазначала, що вона є правонаступником прав та обов’язків Інспекції.
Заявою № 03-03/435 від 10.03.2006 р. Філія збільшила позовні вимоги, та просила господарський суд Волинської області стягнути з Товариства заборгованість у розмірі 471,00 грн., пеню у розмірі 36,58 грн., 3 % річних з простроченої суми у розмірі 11,73 грн. (т. 1, а. с. 46).
Рішенням господарського суду Волинської області від 03.04.2006 р. позовні вимоги Філії задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. рішення господарського суду Волинської області від 03.04.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Товариство не виконало належним чином зобов’язання за Договором № 304, а тому заборгованість, яка утворилось внаслідок цього, підлягає стягненню з урахуванням пені та 3 % річних на підставі норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що посилання Товариства на те, що Договір № 304 розірвано в односторонньому порядку, є безпідставними.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2006 р. постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. та рішення господарського суду Волинської області від 03.04.2006 р. скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Рішенням господарського суду Волинської області від 23.02.2007 р. (суддя Філатова С.Т.) в задоволенні позовних вимог Філії відмовлено. Рішення мотивовано тим, що Товариство повідомило Філію про розірвання Договору № 304 у порядку, встановленому п. 5.4 вказаного договору, а тому, виходячи зі ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, станом на 01.04.2005 р. цей договір було розірвано, у зв’язку з чим у Філії відсутні підстави вимагати від Товариства сплати коштів за оплату послуг, наданих у квітні 2005 р.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 р. (колегія суддів: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) рішення господарського суду Волинської області від 23.02.2007 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Філії (без урахування заяви про їх збільшення № 03-03/435 від 10.03.2006 р., т. 1, а. с. 46) задоволено. Постанова мотивована тим, що:
– Філія не надавала Товариству згоди на розірвання Договору № 304, а тому вказаний договір не можна вважати розірваним;
– Філія на підставі Договору № 304 у квітні 2005 р. надала Товариству послуги з забезпечення захисту смуги радіочастот від перешкод інших радіоелектронних засобів, проте Товариство в порушення умов вказаного договору відповідного рахунку не оплатило;
– заборгованість Товариства перед Філією на підставі Договору № 304 за надані у квітні 2005 р. послуги підлягає стягненню на підставі норм Цивільного кодексу України з урахуванням пені та 3 % річних.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Волинської області від 23.02.2007 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що господарський суд другої інстанції неправильно застосував ст. 525 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, не застосував ст. 6 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" та порушив ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Філія не скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 05.12.2007 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Швеця В.О. та Шаргала В.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:
– згідно з п. 5.4 Договору № 304 розірвання договору в односторонньому порядку здійснюється письмовим попередженням другої сторони не менше ніж за 30 діб;
– Товариство листом № 38 від 23.02.2005 р. повідомило Філію про те, що на підставі п. 5.4 Договору № 304 вважає його розірваним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про те, що Товариство виконало п. 5.4 Договору № 304, а саме –не менше ніж за 30 діб повідомило Філію про розірвання Договору № 304. Лист № 38 від 23.02.2005 р. не є таким повідомленням, оскільки у ньому Товариство не попереджає Філію про розірвання Договору № 304, а зазначає, що вважає Договір № 304 розірваним.
Відповідно до частини першої ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що Договір № 304 станом на 01.04.2005 не було розірвано.
Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим твердження господарського суду апеляційної інстанції про те, що Товариство має сплатити Філії заборгованість за послуги, надані у квітні 2005 р. за Договором № 304, з урахуванням пені та 3 % річних.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, господарський суд другої інстанції стягнув з Товариства на користь Філії пеню та 3 % річних у розмірі, зазначеному Філією у позовній заяві, тобто не врахувавши заяву Філії № 03-03/435 від 10.03.2006 р. про збільшення позовних вимог (т. 1, а. с. 46).
Однак допущена помилка не може бути підставою для скасування постанови, яка оскаржується, оскільки не впливає на її законність та обґрунтованість у цілому.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків апеляційного господарського суду, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 р. у справі № 04/172-38 господарського суду Волинської області –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя В.О. Швець
Суддя В.І. Шаргало