ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" квітня 2011 р. Справа № 5021/28/2011
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шевель О. В., суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А.,
при секретарі - Деркач Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача –не з’явився,
відповідача - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1278 С/2-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 01.03.2011 року по справі № 5021/28/2011,
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,
до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі філії публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в м. Суми, м. Суми,
про визнання недійсним пункти 4.1.1, 4.1.1.1, 4.1.1.2 кредитного договору, -
встановила:
Позивач, ФОП ОСОБА_1, у січні 2011 р. звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просила визнанати недійсними пункти 4.1.1., 4.1.1.1., 4.1.1.2. кредитного договору № СМ-SМЕС00/066/2008 від 28.05.2008 р., укладеного між ПАТ «ОТП Банк» в особі філії ПАТ «ОТП Банк»в м. Суми та фізичною особою ОСОБА_1, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов’язані з розглядом справи ( а.с. 3-5, т.1 ).
Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.03.2011 року у справі №5021/28/2011 (суддя Малафеєва І.В.) провадження у справі припинено ( а.с.73-74, т.1).
Позивач з даною ухвалою не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції від 01.03.2011 р. по справі № 5021/28/2011 скасувати, а справу направити до господарського суду першої інстанції на розгляд у іншому складі суду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала прийнята в результаті невірного застосування норм матеріального права та не застосування до спірних правовідносин закону, який потрібно було застосувати. ( а.с. 79 -80 т.1 )
Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що при вирішенні даного спору господарським судом першої інстанції не взято до уваги те, що згідно приписів чинного законодавства, банки мають право надавати кредити фізичним особам лише споживі кредити, тобто кредити на задоволення власних особистих потреб громадян. Як слідує з тексту спірного кредитного договору, кредит надано на неспоживчі цілі: погашення кредиту по іншому кредитному договору, який укладено безпосередньо з фізичною особо –підприємцем та ремонт нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі –підприємцю. Тобто, кредит наданий по спірному кредитному договору на неспоживчі цілі.
Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що 24.11.2010 р. ФОП ОСОБА_1 прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності, про що було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що було персонально повідомлено відповідача. У встановлений законом 2-х місячний строк відповідач звернувся із заявою № 000-1/10 від 06.01.2011 року про визнання його кредиторських вимог. Кредиторські вимоги відповідача були повністю визнані, про що його листом від 07.02.2011 року № 006 було повідомлено з направленням в його адресу копії проміжного ліквідаційного балансу.
Тобто, апелянт вказує, що ще до початку розгляду даної судової справи по суті, відповідач визнав, що кредит за спірним кредитним договором, був наданий не як споживчий кредит, а як кредит, що був наданий з метою забезпечення здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Таким чином, даний спір, на думку заявника апеляційної скарги, підвідомчий господарському суду в зв’язку з чим підстави для припинення провадження по даній справі, які визначені в п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України –відсутні.
ПАТ «ОТП Банк»в особі філії ПАТ в м. Суми відзив на апеляційну скаргу не надав.
Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання були належним чином повідомлені. Сторони були повідомлені про те, що у разі неявки представників сторін, з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів вважає, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду справи у даному судовому засіданні. Крім того, колегія суддів зважає на те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не скористалися наданим їм процесуальним правом брати участь у судовому засіданні. Також, колегія суддів приймає до уваги той факт, що згідно ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно матеріалів справи, 28.05.2008 р. між ПАТ «ОТП Банк»в особі філій ПАТ «ОТП БАНК»в м. Суми (позикодавець) та громадянкою України ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір кредиту №СМ –SMEC00/0662008. Пунктом 2 кредитного договору №СМ –SMEC00/0662008 від 28.05.2008 передбачено, що перший транш кредиту надається з метою погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги за кредитним договором першої черги, а другий та шостий транш - на проведення ремонту /переобладнання / реконструкції нерухомого майна. В подальшому, до кредитного договору №СМ –SMEC00/066200 від 28.05.2008 р., додатковими угодами № 1 від 20.03.2009 р., №2 від 26.10.2009 р, №3 від 26.02.2009 р., були внесені зміни та доповнення. (а.с. 16-30, т.1).
05.01.2011 р. ФОП ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Сумської області з позовом до про визнання недійсними пунктів 4.1.1, 4.1.1.1, 4.1.1.2 кредитного договору №СМ –SMEC00/066/2008 від 28.05.2008 р., оскільки, на думку ФОП ОСОБА_1, зміст кредитного договору порушує принцип рівності сторін, тому що в даному кредитному договорі передбачена відповідальність лише позивача за порушення умов договору, однак відсутня будь-яка відповідальність відповідача, за порушення умов договору ( а.с. 3–5, т. 1).
Оскаржуваною ухвалою, господарський суд Сумської області припинив провадження у даній справі на підставі п.1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції встановив, що правовідносини за кредитним договором №СМ –SMEC00/066/2008 від 28.05.2008 р. є правовідносинами громадянки ОСОБА_1 як фізичної особи (а не як фізичної особи –підприємця) з ПАТ «ОТП-Банк»в особі філії «ОТП-Банк»в м.Суми, в зв’язку з чим спір щодо цих правовідносин є спором фізичної особи ОСОБА_1 з ПАТ «ОТП Банк»в особі філії ПАТ «ОТП Банк»в м. Суми, а тому не підлягає вирішенню в господарських судах України.(а.с.73 т.1)
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарському суді з огляду на наступне.
Згідно п. 1 кредитного договору від 28.05.2008 р. №СМ –SMEC00/0662008 кредитний договір був укладений між ПАТ «ОТП Банк»в особі філії ПАТ «ОТП Банк»в м. Суми та громадянкою України ОСОБА_1
Колегія суддів вказує, що в умовах кредитного договору відсутні посилання на те, що договір укладався з ОСОБА_1 саме як з суб’єктом підприємницької діяльності, а не як з фізичною особою .
Посилання апелянта на те, що кредит було надано на неспоживчі цілі не підтверджується матеріалами справи. Так, в п. 2 кредитного договору, де визначені цілі надання кредиту, не вказано, що кредит надається ФОП ОСОБА_1 на не споживчі цілі. В матеріалах справи, а саме - в укладеному з банком договорі та в документах з банківської кредитної справи позивача, також відсутні докази, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_1 коштів саме як підприємцем (номер та дата свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скріплення договору та анкети –заяви, анкет –заявок, кредитних заявок печаткою ОСОБА_1, як фізичної особи - підприємця тощо).
Таким чином, колегія судів зазначає, що ні умовами кредитного договору, ні додатковими угодами до нього, ні документами з банківської кредитної справи позивача не передбачено, що кредит наданий позивачу саме як фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, як не передбачено, що кредит надано ОСОБА_1 для здійснення нею підприємницької діяльності.
Стосовно посилань апелянта на те, що відповідач, визнавши наданий позивачу кредит, як такий, що наданий з метою забезпечення здійснення позивачем підприємницької діяльності, звернувся до позивача з заявою № 000-1/10 від 06.01.2011 року про визнання його кредиторських вимог до боржника (відповідача), та включення їх до реєстру вимог кредиторів, колегія суддів зазначає, що підстави та порядок пред’явлення кредиторських вимог до боржника, їх визнання боржником, є предметом провадження у справі про банкрутство, яке регулюється спеціальним законом, а саме –Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Банкрутство ФОП Середи не є предметом розгляду у даній справі, а тому, посилання апелянта на заяву відповідача № 000-1/10 від 06.01.2011 року про визнання його кредиторських вимог, та подальше їх визнання відповідачем, не приймаються судом, оскільки правомірність їх пред’явлення та визнання будуть предметом розгляду у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1
Отже, сторонами кредитного договору №СМ –SMEC00/066/2008 є фізична особа ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк»в особі філії ПАТ «ОТП Банк»в м. Суми. Позивач за даним кредитним договором виступає як громадянин України, а не як фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності.
Згідно з ч.1 ст.21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами у судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації , зазначені у статті 1 цього кодексу.
У відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Зі змісту статей 1 та 21 ГПК України вбачається, що у спорах за участю громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, підвідомчі господарським судам на загальних підставах.
Згідно матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 мала право звертатися до господарського суду з позовом, оскільки в додатках до позивної заяви міститься копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, а в матеріалах апеляційної скарги позивача є витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців в якому зазначається, що ФОП ОСОБА_1 знаходить на даний час в стані припинення підприємницької діяльності.
Однак, колегія суддів зазначає, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням статті 1 господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб’єктів владних повноважень; приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації; захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права;з використанням у господарському обороті об’єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб’єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності. Зазначені висновки викладені п. 3 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. №04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарськими судами».
Таким чином, при визначенні підсудності справи господарському суду слід виходити не тільки з суб’єктного складу, а й з характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами.
З огляду на вище викладене, колегія судді дійшла висновку, що хоча, згідно ст.ст. 1 та 21 Господарського процесуального кодексу України, позивач мав право звертатися до господарського суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк»в особі філії ПАТ «ОТП Банк»в м. Суми, проте позов, з яким звернувся позивач - про визнання недійсним п. п. 4.1.1, 4.1.1.1, 4.1.1.2 кредитного договору, не підвідомчий господарським судам України, оскільки дані правовідносини, з яких виник спір між позивачем і відповідачем, не мають господарського характеру, так як однією із сторін спірних правовідносин є фізична особа.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано припини впровадження у справі № 5021/28/2011 на підставі п. 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні ухвали місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що ухвала господарського суду Сумської області від 01.03.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 91, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів одноголосно, -
постановила :
Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Сумської області від 01.03.2011 р. по справі №5021/28/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Лакіза В.В.
Суддя Пуль О.А.
Повний текст постанови складено 08.04.2011р.