Справа № 2-229/11                                                                      

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

5 квітня 2011 року Світловодський  міськрайонний суд Кіровоградської області  в  складі : головуючого - судді Гармаш Т.І.,  при секретарі - Пересунько О.А,  розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 третя особа Приватне підприємство "Торгова група "Капітал" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК", Приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа Приватне підприємство "Торгова група "Капітал" про визнання іпотечного договору № 16-1 від 27 лютого 2007 року  недійсним,-

      ВСТАНОВИВ:          

Позивач Публічне акціонерне товариство "АВТОКРАЗБАНК" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа ПП "Торгова група "Капітал" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є житловий будинок, який знаходиться в селищі АДРЕСА_1.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначає, що у забезпечення належного виконання зобов'язань по кредитному договору № 16 від 27 лютого 2007 року, укладеного між ВАТ АКБ "Автокразбанк" та Приватним підприємством "Торгова група "Капітал", який є третьою особою у справі, з відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір від 27 лютого 2007 року, предметом якого є нерухоме майно, а саме житловий будинок. Заставна вартість предмета іпотеки становить 177400 грн. Строк виконання зобов'язання за кредитним договором настав, але позичальник не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, про що йому була направлена вимога. Вказану вимогу позичальник ігнорував. Загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 01.12.2010 року складає 629291 грн. 43 коп., яка включає суму заборгованості за кредитом, нарахованих та не сплачених відсотках, пені за прострочку кредиту, пені за прострочку відсотків та штраф.

          Не погодившись із позовом відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК", Приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа Приватне підприємство "Торгова група "Капітал" про визнання іпотечного договору № 16-1 від 27 лютого 2007 року  недійсним. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що іпотечний договір № 16 від 27.02.2007 року суперечить нормам ст. 559 Цивільного кодексу України ст. 573 ЦК України та ч. 4 ст. 3 ч. 2 ст. 7 Закону України " Про іпотеку" а тому укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Зокрема вказує, що між банком та Приватним підприємством "Торгова група "Капітал" був укладений кредитний договір, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 100000, 00 доларів США на умовах, визначених договором зі сплатою 14 відсотків річних. У порядку забезпечення зобов'язань за кредитним договором  позивачі за зустрічним позовом уклали іпотечний договір № 16, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 В подальшому, а саме 26 лютого 2009 року між банком та ПП "Торгова група Капітал" була укладена додаткова угода № 2 відповідно до якої була збільшена відсоткова ставка з 14 % до 16 % і розрахунок заборгованості наданий банком до суду, проведений із розрахунку 16 % річних. У зв'язку з цим позивачі вважають, що їх майнове поручительство було припинене відповідно до  вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України з 26 лютого 2009 року  у зв'язку з тим, що уклавши додаткову угоду до кредитного договору банк фактично збільшив обсяг відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у порівнянні з умовами раніше укладеного кредитного договору.

Крім цього позивачі вважають таким, що суперечить ч. 1 ст. 559 ЦК України положення п.1.1 іпотечного договору у якому вказано, що договір іпотеки забезпечує зобов'язання по кредитному договору а також будь-яких додаткових угод до нього, які можуть бути укладені у майбутньому та у разі збільшення (зменшення) суми основного зобов'язання та або відсоткової ставки, продовження строків виконання зобов'язання за кредитним договором, або будь-яких інших змін умов Кредитного договору шляхом складання додаткових угод до нього, дія іпотеки зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань. В обгрунтування своєї позиції зазначають, що норма вказаної статті не надає сторонам права встановлювати у договорі інші умови ніж ті, що прямо прописані в ній. У зв'язку з визнанням недійсним іпотечного договору просять суд зобов'язати приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити з реєстру заборон іпотеку та зняти заборону відчуження нерухомого майна.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, пославшись на обставини, якими їх обгрунтовує та на докази, що їх стверджують, просив позовні вимоги задовольнити. Зустрічний позов не визнав у повному обсязі. У своїх запереченнях пояснив, що основне зобов'язання було забезпечене шляхом укладання договору іпотеки, тобто заставою нерухомого майна, що залишається у заставодавця або третьої особи. Підстави припинення іпотеки визначені Законом "Про іпотеку", і не підлягають регулюванню нормами закону, що регулюють відносини поруки. Крім цього вказує, що при укладанні договорів сторони є вільними у виборі контрагента  та визначенні умов договору. Посилаючись на п.1.1 іпотечного договору вважає, що дія договору іпотеки зберігається у випадку збільшення відсоткової ставки за кредитним договором.

Представник відповідачів за первісним позовом та позивачів за зустрічним позовом позовні вимоги банку не визнав у повному обсязі, вказуючи на те що вони є необгрунтованими та такими, що заявлені передчасно. Зустрічний позов підтримав у повному обсязі посилаючись на те, що майнове поручительство за іпотечним договором містить елементи застави та поруки, а тому регулюється нормами цивільного законодавства, які регулюють заставу та поруку (в частині, що не суперечить заставі).

Відповідач за зустрічним позовом приватний нотаріус ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася надавши до суду заперечення на зустрічний позов у якому зазначає, що нею був дійсно посвідчений був посвідчений договір іпотеки та договір про внесення змін до вказаного договору щодо підвищення вартості заставленого майна. Вважає, що порука і застава є різними самостійними способами забезпечення виконання зобов'язань. Поручитель за договором поруки відповідає усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, а майновий поручитель відповідає предметом застави. Крім цього вказує, що пунктом 1.1. іпотечного договору передбачено, що вказаним договором забезпечується зобов'язання по кредитному договору а також будь яких додаткових угод до них.  Щодо волевиявлення сторін у процесі укладення та підписання договору іпотеки ніяких сумнівів не було, а тому вважає, що підстави для застосування ст.  203, 215 щодо недійсності правочину відсутні. Просить у позові відмовити.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги банку не визнала у повному обсязі, зустрічний позов підтримала та просила суд розглядати справу без її участі.

Представник третьої особи ПП "Торгова група "Капітал" у судове засідання не з'явився та надав до суду відзив на зустрічний позов у якому просив його задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Заслухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши докази суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між ПАТ "Автокразбанк" та ПП "Торгова група Капітал" був укладений кредитний договір № 16 від 27 лютого 2007 року відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 100000 доларів США на умовах, визначених договором із строком повернення до 26 лютого 2008 року зі сплатою щомісячно 14 відсотків річних. (а.с.9-10).

Відповідно до додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 27 лютого 2008 року (а.с.11) банк продовжив позичальнику ПП "Торгова група "Капітал" строк користування кредитними коштами  на строк до 25 лютого 2009 року. Додатковою угодою № 2 від 26 лютого 2007 року банк продовжив позичальнику строк користування кредитними коштами до 25 лютого 2010 року з підвищення відсоткової ставки з 14 % до 16 % річних. Додатковою угодою № 5 строк погашення кредиту продовжено до 26 травня 2010 року (а.с.12). Додатковою угодою № 7 (а.с.12 строк погашення кредиту продовжено до 03 серпня 2010 року. Додатковою угодою № 8 (а.с. 13) банком було продовжено строк сплати відсотків за користування кредитними коштами до 03.08.2010 року включно.

Крім цього судом встановлено, що між   ПАТ "Автокразбанк", ПП "Торгова група"Капітал", ОСОБА_1, ОСОБА_2 у забезпечення основного зобов'язання був укладений іпотечний договір № 16-1 від 27 лютого 2007 року (а.с.6-7). 27 лютого 2007 року до вказаного договору були внесені зміни відповідно до договору про внесення змін № 1 (а.с.8) відповідно до якого було досягнута домовленість стосовно вартості предмета іпотеки.

Стосовно стягнення коштів за кредитним договором  з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Банком надана копія вимоги до відповідачів та (а.с.23), про виконання порушеного зобов'язання, проте суду не надано доказів про надіслання вказаних вимог відповідачам, що є порушенням порядку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому  суд вважає  вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, передчасною.  

Передчасною вказану вимогу, суд також вважає з огляду на те, що позивач за первісним позовом не надав суду доказів звернення до позичальника ПП "Торгова група "Капітал" з вимогами про погашення заборгованості за кредитним договором.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги про  стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо зустрічних позовних вимог суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Тобто правовідносини сторін, які випливають з договору іпотеки врегульовані Законом України "Про іпотеку" та статтями 572-593 ЦК України.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі за зустрічним позовом вказують, що іпотечний договір є договором змішаного типу, який містить елементи застави та поруки а тому до правовідносин, які виникають з договору іпотеки мають також застосовуватись норми, які регулюють відносини поручительства у частині, що не суперечить заставі.

Суд не може погодитись з таким тлумаченням норм закону позивачами за зустрічним позовом та вважає його хибним з огляду на те, що нормами цивільного законодавства порука та застава (іпотека) визначені як окремі види забезпечення зобов'язання. Використання у словосполученні "майновий поручитель" терміну "поручитель" зовсім не означає поширення на заставні правовідносини норм, які регулюють поруку, а саме статей  553 - 559 ЦК України.

Звертаючись із зустрічним позовом про визнання договору іпотеки недійсним позивачі вказують  на те, що майнове поручительство відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України є припиненим з моменту набрання чинності додаткової угоди № 2 до кредитного договору про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, водночас посилаючись на вказану норму закону позивачі вважають пункт 1.1. іпотечного договору  недійсним, як такий що суперечить вимогам вказаної статті, та у зв'язку з цим просять визнати недійсним договір іпотеки в цілому з підстав, передбачених ст. 203 та 215 ЦК України. Суд вважає, що у даному випадку позивачі ототожнюють поняття припинення зобов'язання та визнання недійсним правочину, що є помилковим.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивачів за зустрічним позовом щодо визнання недійсним іпотечного договору та зобов'язання приватного нотаріуса виключити з реєстру заборон іпотеку та зняти заборону відчуження нерухомого майна не грунтуються на законі та не підлягають задоволенню.

Судові витрати суд розподіляє між сторонами відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та ст.ст.203, 215 553-559, 572-593 ЦК України ст.ст.1, 33, 35 Закону України "Про іпотеку" керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215,217,218 ЦПК України,-

        ВИРІШИВ:

          У позові Публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки –відмовити.

          У зустрічному позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК", Приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору № 16-1 від 27 лютого 2007 року недійсним –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти  днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Світловодського міськрайонного суду                                                 Т.І. Гармаш