Справа № 2-109/11                                                                                               

          РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 березня 2011 року Світловодський  міськрайонний суд Кіровоградської області  в  складі : головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі - Пересунько О.А, Павлюк М.Б.   розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя.,-

   ВСТАНОВИВ:

          Позивач  ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3, в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя домоволодіння АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію ? частки цього домоволодіння.

Після відкриття провадження у справі ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій уточнила номер  спірного домоволодіння відповідно до правовстановлюючого документа, який на час звернення до суду у неї був відсутній та зазначила, що спірним є домоволодіння  №37.

Також ОСОБА_2 заявила про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації ? частки домоволодіння АДРЕСА_2. Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 14 лютого 2011 року вказана позовна вимога залишена без розгляду.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що спірний будинок є їх з відповідачем спільною сумісною власністю, був придбаний за спільні кошти під час шлюбу.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник позов підтримали, пояснивши, що спірне домоволодіння АДРЕСА_2 було придбане під час шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позов не визнали, пояснивши, що не зважаючи на те, що  домоволодіння було придбане під час шлюбу, воно було придбано за особисті кошти відповідача, які він отримав від свого батька. Окрім цього представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 пропустила строк позовної давності, який складає 3 роки після розірвання шлюбу.

Заслухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши докази суд дійшов наступного висновку.

12.04.1987 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.4).

Як вбачається з пояснень сторін, шлюб між ними був розірваний згідно рішення Світловодського районного  суду у 2003  році. Даний факт сторонами не заперечується та підтверджується рішенням Світловодського районного суду від 18 лютого 2003 року (а.с. 38) На підставі рішення Світловодського районного суду Світловодським РАЦС було зареєстровано розірвання шлюбу, про що внесено відповідний актовий запис за № 20 від 29 липня 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с 56).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 05.07.1989 року ОСОБА_3 під час шлюбу купив домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с.8).

На день придбання спірного домоволодіння  майнові права та обов'язки подружжя регулювались нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Відповідно до ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Роздільним майном подружжя відповідно до ч. 1 ст.24 КпШС визнавалось майно яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування.

У зв'язку з цим суд не погоджується з доводами відповідача про те, що спірне домоволодіння є його особистою власністю як таке, що придбане за батьківські кошти, оскільки у судовому засіданні не знайшов підтвердження доказами факт дарування батьком відповідача коштів або домоволодіння особисто йому, а тому приходить до висновку що спільне домоволодіння є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно  до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд також не погоджується із ствердженнями відповідача про пропущення позивачкою трирічного строку позовної давності після розірвання шлюбу, а саме з 2003 року.

Відповідно до ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

З цього приводу Пленум Верховного Суду України Постановою від 21.12.2007 року (п.15) роз'яснив, що початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 її право було порушене у 2009 році, коли відповідач став чинити перешкоди у користуванні спірним домоволодінням. Даний факт відповідач не заперечував. За таких обставин суд вважає, що строк позовної давності позивачкою не пропущений, а тому для його застосування відсутні правові підстави.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги позивачки є законними та обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та ст.ст. 70, 72 СК України, ст.ст. 10,11,209,212,214-215,217,218  ЦПК України,-

          ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_2 –задовольнити.

Визнати домоволодіння АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках, тобто по ? частині за кожним.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти  днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Світловодського міськрайонного суду                                                        Т.І. Гармаш