Справа № 2а-219/11

Номер рядка звіту 125

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2011 р.  ,    Сихівський районний суд м.Львова

в складі головуючого-судді  Головатий В.  Я. ,

            при секретарі           Жилі М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові  адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення,-

в с т а н о в и в:

          Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008р. в розмірі 1567,5 грн., за 2009р. у розмірі 1877,4 грн., за 2010р. у розмірі 2607 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що є особою евакуйованою із зони відчуження у 1986р., постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії, в зв”язку з чим має право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення. Однак відповідачем у 2008р, 2009р. та 2010 році виплата такої допомоги проведена в розмірі, який є значно меншим, ніж передбачено ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно якої така встановлена в розмірі трьох мінімальних заробітніх плат. У проведенні перерахунку відповідачем їй було відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, дала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Окрім того клопоче перед судом щодо строку позовної давності у спростування покликання відповідача на ст.99 КАС України, а саме вважає, що спір про відшкодування шкоди особам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи не може бути обмежений строком позовної давності.

          Відповідач у поданих суду запереченнях проти позову, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у 2008р, 2009р. та 2010 р. проводилась у відповідності дозаконів про державний бюджет, де передбачалась виплата щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачу була виплачена допомога у розмірі 75 грн.  Виконання Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»повністю залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету, а також зважаючи на те, що на даний час закону, який би визначав порядок та умови матеріального відшкодування у зв”язку з втратою чинності, внаслідок визнання неконституційними (рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р.) змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які передбачали виплату щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, не прийнято, немає підстав для нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 рік в інших розмірах, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року. Оскільки відповідно до ст.70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітньої плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, тому немає підстав для нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в інших розмірах, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року. Враховуючи викладене, просить в позові відмовити, також врахувати, що позивачем пропущено без поважних причин строк звернення до суду, а покликання позивача на застосування п.3 ч.1 ст.268 ЦК необгрунтованими, оскільки даний спір містить вимоги з покликанням на норми адміністративного судочинства, а саме рішення суб*єкта владних повноважень, щодо визнання розміру щорічної допомоги на оздоровлення, а не відшкодування шкоди. Разом з цим клопоче про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Міністерство праці і соціальної політики. Представник відповідача в судове засідання не з*явився.

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Заявлене клопотання представника відповідача є безпідставним в його задоволенні слід відмовити оскільки на управління праці та соціального захисту населення районних держадміністрацій відповідно до постанови Кабміну від 30.05.207р. №790, покладено призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат установлених законодавством. Пряме стягнення коштів з Державного бюджету не передбачено, оскільки кошти на виплату скеровуються на рахунки органів праці та соціального захисту відповідного району, які і є розпорядниками даних коштів. Відтак залучення вказаних органів влади: Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці і соціальної політики в якості співвідповідачів чи третіх осіб є помилковим.

Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення особі евакуйованій з зони відчуження у 1986р., органами соціального захисту населення виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітніх плат.

          Як встановлено судом позивач є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, евакуйованій з зони відчуження у 1986р., що стверджується відповідним посвідченням, та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до підп.11 п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», на підставі якого проводилось нарахування і виплата позивачу щорічної допомоги у 2008 році, текст ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено в наступній редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»2-ї категорії, евакуйованим з зони відчуження у 1986р., було встановлено допомогу в розмірі 75 гривень.

Однак, згідно рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни внесені в ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а, отже, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Закорном України «Про державний бюджет України на 2010рік»хоча і надано право Кабміну України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітньої плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань передбачених за відповідними бюджетними програмами, однак жодних змін вказаним законом у ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено не було.

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, що передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необхідно було керуватися статтею 48 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що була чинною на час виплати даної допомоги.

Судом встановлено, що позивачка звернулась до суду із позовною заявою - 20.01.2011р.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з вище викладеного, аналізуючи зібрані по справі докази, враховуючи що виплата позивачу, відповідно до представленого платіжного доручення відповідачем проведена 25.06.2010р., відтак позивачем було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав до 20.07.2010 року.

Судом не можуть бути прийняті до уваги покликання позивача та його представника на відсутність обмеження даного спору строком позовної давності, який стосується відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я чи смертю відповідно до ч.1 ст.268 ЦК України, оскільки даний спір є публічно-правовим де стороною виступає суб*єкт владних повноважень і стосується рішення даного органу. Позивач звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства, тому застосування норм цивільного кодексу є безпідставним.

          Керуючись ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст.ст. 9, 11, 94, 159-163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з часу її проголошення.

Головуючий