Справа № 2-445/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

06 квітня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

В складі: головуючого –судді Петрюк Т.М.

               При секретарі –Рудовій Л.В.

    Розглянувши у відкритому попередньому  судовому засідання в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про  поділ спільного майна подружжя,-

                                             ВСТАНОВИВ:

 До суду звернулася позивач ОСОБА_1, з позовом про  поділ спільного майна подружжя до відповідача  ОСОБА_2., в якому просить  в порядку поділу спільного майна подружжя, а саме  квартири АДРЕСА_1 визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеної квартири без виділу частки в натурі, посилаючись на  наступне: 25.01.2002  року вона  уклала шлюб з відповідачем  ОСОБА_2, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського РУЮ Дніпропетровської області.

     В період шлюбу  у них з відповідачем народилась дитина –донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з ними у спірній квартирі.

       За час шлюбу 19.11.2003 року ними за спільні кошти була придбана за договором купівлі-продажу, реєстровий № 2789 квартира АДРЕСА_1 в .м. Верхньодніпровську, яка була оформлена на чоловіка. Квартира складається з двох окремих кімнат, кухні, коридору та санвузла. Право власності на квартиру зареєстроване у КП «Верхньодніпровське БТІ»за № 3415603 від 15.12.2003 року.

      Вказана квартира була придбана нею з відповідачем за  спільні кошти в період шлюбу, але договір купівлі-продажу був укладений лише між відповідачем та продавцями квартири, так як на той час вони були у шлюбу і питання про власність між ними не виникало.

     Приблизно з 2005 року у них з  відповідачем  почалися проблеми у сімейному житті, а з початку 2011 року, відповідач почав вказувати їй на те, що вона не має права на квартиру та навіть не має права проживати в ній.

      В добровільному порядку спільно нажите майно з відповідачем –квартиру АДРЕСА_1 вони не можуть, так як відповідач не бажає цього робити, що й стало підставою звернення до суду.

   В   судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

   Відповідач в  судовому засіданні  позовні вимоги визнав, не заперечує проти визнання права власності на Ѕ частину квартири за позичкою

    Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, з”ясувавши позовні вимоги, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню  за слідуючими підставами.

    Як встановлено в судовому засіданні  сторони  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 25.01.2002 року, що підтверджується свідоцтвами про укладення шлюбу.

      В період шлюбу  у сторін народилась дитина –донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з ними у спірній квартирі.

        Судом встановлено, що в період шлюбу 19.11.2003 року  сторонампи за спільні кошти була придбана за договором купівлі-продажу, реєстровий № 2789 квартира АДРЕСА_1 в .м. Верхньодніпровську, яка була оформлена на  відповідача ОСОБА_2 Квартира складається з двох окремих кімнат, кухні, коридору та санвузла. Право власності на квартиру зареєстроване у КП «Верхньодніпровське БТІ»за № 3415603 від 15.12.2003 року.

      Вказана квартира була придбана нею  сторонами за  спільні кошти в період шлюбу, але договір купівлі-продажу був укладений лише між відповідачем та продавцями квартири, так як на той час сторони були у шлюбу і питання про власність між ними не виникало.

 .   Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об”єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлене домовленістю між ними або шлюбним договором.

                Відповідно до  п. 1 ст. 370 ЦК України співласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

                   п. 2 ст. 370 ЦК України  встановлено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

                Суд вважає, що  кожна із сторін, як  подружжя, має право власності на Ѕ частину спірної квартири АДРЕСА_1 в .м. Верхньодніпровську .      Так як позивач не просить виділити їй її частку в натурі, суд вважає за можливе  визнати за позивачкою право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в .м. Верхньодніпровську  Дніпропетровської області.

          Такк як при подачі позовної заяви позивачем був сплачений  судовий збір не в  повному обсязі суд вважає за  потрібне стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недоплачену суму судового збору  39 грн. в  рахунок держави

         На основі ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України,   керуючись ст. 10, 60,88, 212, 214. 215 ЦПК України, суд,-

                                                       ВИРІШИВ:

     Позовні вимоги   ОСОБА_1 задовольнити

   Визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя  ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

      В порядку розподілу спільного майна подружжя, набутого за час шлюбу визнати за   ОСОБА_1 право власності на Ѕ   квартири АДРЕСА_1

     Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недоплачену суму судового збору  39 грн. в  рахунок держави

     Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

   Головуючий