Справа № 2-514/2011 р.

                                       Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 р.                                                    Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-          при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1  до Виконавчого комітету Ренійської міської ради (треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

               Представник відповідача –Виконкому Ренійської міськради позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.   

          Позивачка ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

           Треті особи –ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог не заперечують, просили справу розглянути без їх участі, про що надали відповідні заяви.   

          В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту громадянки України на ім’я ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_1; копія свідоцтва про народження позивачки, батьками якої вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_6; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_1. та ОСОБА_8; копія паспорту громадянина України на ім’я ОСОБА_3 –ІНФОРМАЦІЯ_2; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3, батьками якого вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_10; копія паспорту громадянина України на ім’я ОСОБА_2 –ІНФОРМАЦІЯ_3; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2, батьками якого вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_10; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 –померла ІНФОРМАЦІЯ_7 р.; копія рішення Виконавчого комітету Ренійської міської ради депутатів трудящих № 307 від 29.09.1997 р., про відвід земельної ділянки під індивідуальне будівництво на ім’я ОСОБА_6 по АДРЕСА_1; копія акту від 06.10.1977 р. на ім’я ОСОБА_6; копія договору відділу комунального господарства або житлового управління Виконкому Ренійської ради депутатів трудящих від 13.03.1978 р., про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від 1 до 5 на ім’я ОСОБА_6; копія рішення Виконавчого комітету Ренійської міської ради народних депутатів № 252 від 16.08.1980 р., про затвердження акту вводу до експлуатації індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_6; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 –помер ІНФОРМАЦІЯ_5 р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_9 –помер ІНФОРМАЦІЯ_6 р.; копія технічного паспорту на житловий будинок № 11 по АДРЕСА_1 Одеської області, власницею якого є ОСОБА_6 –1/1 ч.; копія довідки КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації» від 20.10.2010 р. № 140, про належність та вартість спірного домоволодіння; копія витягу КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації»від 14.09.2010 р. про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6; копія витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_11, які зареєстрували шлюб 20.08.2005 р., актовий запис № 97; лист Ренійської районної державної нотаріальної контори від 06.04.2011 р., про відомості спадкоємців після померлого ОСОБА_9; спадкова справа № 376/09 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 р. ОСОБА_9 від 17.12.2009 р.; спадкова справа № 182/07 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 р. ОСОБА_5 від 23.05.2007 р.; копія вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 23.02.2010 р. за обвинуваченням ОСОБА_12; заяви третіх осіб про відмову у прийняті спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь позивачки.   

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була донькою ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 р. За життя ОСОБА_6 на праві власності на підставі рішення Виконкому Ренійської міської ради народних депутатів № 252 від 16.08.1990 р., яким було затверджено акт вводу до експлуатації індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1, від 25.07.1990 р., належав житловий будинок АДРЕСА_1, де вона мешкала разом зі своєю сім’єю без оформлення відповідних правовстановлюючих документів на домоволодіння. Факт належності будинку ОСОБА_6 підтверджується технічним паспортом на будинок та витягом КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації»від 14.09.2010 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на вищевказаний будинок. На випадок смерті ОСОБА_6 майном, належним їй не розпорядилася, а тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємицею першої черги за законом є донька спадкодавці –позивачка ОСОБА_1 Після смерті матері вона не зверталась до державного нотаріуса Ренійської районної державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину, т.я. в той час, за отриманням свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса Ренійської районної державної нотаріальної контори звернувся її батько ОСОБА_5, але не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину і ІНФОРМАЦІЯ_5 р. помер. У батьків позивачки був ще син, тобто її рідний брат –ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, який, також, після смерті батьків не звертався до державного нотаріуса Ренійської районної державної нотаріальної контори, за отриманням свідоцтва про право на спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_6 р. ОСОБА_9 помер.

У теперішній час, позивачка, як спадкоємець за законом, звернулася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття однак їй було відмовлено, у зв’язку з тим, що нею були пропущені встановлені законодавством строки (шість місяців) прийняття спадщини. Отже, в оформленні прийняття спадщини на житловий будинок позивачці було відмовлено за пропущенням строків прийняття спадщини, роз’яснено, що питання про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування повинно вирішуватися у судовому порядку.

За життя ОСОБА_6 і до дня її смерті позивачка постійно проживала з матір’ю.  Більш того, в останні роки її життя, вони вели спільне господарство, вона допомагала матеріально її утримувати, здійснювала за нею необхідний догляд, купляла ліки, їжу, взяла на себе усі витрати по утриманню спірного будинку. Після смерті матері і до теперішнього часу позивачка продовжує проживати у спірному будинку, фактично управляє ним сама, сплачує всі комунальні послуги, зробила капітальний ремонт, обробляє город, несе усі витрати по утримання будинку.

Після смерті брата позивачки ОСОБА_9 залишилися спадкоємці –його сини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, які також мають право на спадщину відповідно до ст. 1266 ч. 1 ЦК України, і які відмовились від прийняття спадщини після смерті батька на користь позивачки. Дружина покійного ОСОБА_9 - ОСОБА_4, в свою чергу вимоги позивачки визнала, не заперечувала проти визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1  

Таким чином, позивачка фактично прийняла спадщину, що залишилася після померлої матері і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою  не визнана, а інші спадкоємці на неї не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки викладені у позові доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.  

Відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України 2003 р. для прийняття спадщини встановлюється строк - шість місяців, який обчислюється з моменту відкриття спадщини, якщо спадкоємець протягом вищезгаданого терміну не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку воля позивачки, як спадкоємиці першої черги, була виражена у її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (проживання та догляд за будинком, сплата витрат по його утриманню та т.і.). Фактичне управління та володіння спадковим майном є одним із способів прийняття спадщини, такі відповідні дії дають підстави вважати, що спадкоємиця відноситься до спадкового майна як до своєї власності. Прийнята спадщина вважається власністю спадкоємиці з моменту її відкриття, тобто вона має право користуватися та управляти таким майном, але без встановлення права власності на спадщину, не може розпоряджатися майном.

Позивачка по справі успадкувала належне її матері нерухоме майно в порядку ч. 1 ст. 1268 ЦК України. Вона юридично не прийняла спадщину, але на момент відкриття спадщини мешкала разом із спадкодавцем, по теперішній час управляє та  володіє майном померлої ОСОБА_6, несе відповідні витрати по його утриманню, тобто вона фактично прийняла спадщину. Згідно п. 20 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про спадкування” № 7 від 30.05.2008 р. справи про спадкування за законом мають вирішуватися на основі правил глави 86 ЦК України. За відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Судом було встановлено, що окрім позивачки ОСОБА_1, спадкоємцями повинні бути ще чоловік померлої - ОСОБА_5 та її син ОСОБА_9, але і чоловік і син померли. Спадкоємці, які залишилися після смерті ОСОБА_9 (сини та дружина) від спадщини після його смерті (батька та чоловіка) відмовилися на користь позивачки. А онуки ОСОБА_6 (вони ж треті особи по справі –ОСОБА_2 та ОСОБА_3.) також відмовилися від прийняття спадщини після смерті їх бабусі на користь їх тітки позивачки. Отже, позивачка є спадкоємицею за законом першої черги. Як виходить з матеріалів справи, інші спадкоємці на майно не претендують. Це стосується не тільки спадщини, яка залишилася після смерті матері позивачки, але і спадщини, яка залишилася після смерті брата позивачки. Факт прийняття спадщини позивачкою після смерті матері та брата знайшов своє належне підтвердження в ході розгляду справи. З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213    ЦПК України, ст.ст.  328, 1228, 1258, 1261, 1268, 1270, 1272  ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок садибного типу № 11 з надвірними та господарськими спорудами, який складається з: літ “А»- житловий будинок загальною площею 70,00 кв.м., житловою площею 44,40 кв.м., літ. «Б»- літньої кухні, літ. «В»- сараю; літ «Г»- вбиральні; літ. «Д»- гаражу; 1-5 - огорож, 6 –споруди, який розташований на земельній ділянці 600 кв.м. по АДРЕСА_1 що належав її матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 р., про що в книзі реєстрації актів про смерть відділу реєстрації актів цивільного стану Ренійського районного управління юстиції Одеської області зроблено відповідний актовий запис № 142.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                         Суддя                                                            В.І. Дудник