Справа № 2-96/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 року  Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі : головуючого-судді                     Микитчина І.М.

                 при секретарі                              Попович Є.В.

з участю адвоката                              ОСОБА_1,                 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Моршинської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання незаконним рішення Моршинської міської ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування квартири,

ВСТАНОВИВ :

          Позивачі уточнили позовні вимоги та просять:

Визнати незаконним рішення Моршинської міської ради № 61 від 24.03.2004 року про надання дозволу на продаж трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

          Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 26.03.2004 року між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_10.

          Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 11.10.2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений Стрийською держнотконторою.

          Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 07.05.2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений Стрийською держнотконторою.

          В обгрунтування заявлених вимог покликаються на те, що їм на праві спільної часткової власності належало по ј частині кожному квартири АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про права власності на квартиру від 21.05.1997 року.

          Решта Ѕ частина квартири належала на праві власності їхнім батькам  - відповідачам ОСОБА_6 і ОСОБА_5 по ј частині кожному. Квартира складається з 3-х житлових кімнат, загальною площею 67,5 кв.м. і в ній вони проживають та зареєстровані по даний час.

          На даний час їм стало відомо, що власником житла в якому вони проживають, являється відповідач ОСОБА_9 і що їхня квартира двічі була продана та один раз подарована, а саме:

-          перший раз квартира була продана їхніми батьками 26.03.2004 року відповідачу ОСОБА_7;

-          другий раз квартира була продана 11.10.2005 року відповідачу ОСОБА_8;

-          третій раз спірну квартиру було подаровано 07.09.2009 року відповідачу ОСОБА_9.

На час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири перший раз, а саме 26.03.2004 року вони були неповнолітніми, а тому Моршинська міська рада своїм рішенням № 61 від 24.03.2004 року вирішила від їхнього імені надати дозвіл на продаж квартири, в якій вони мали по ј частки. При цьому мотивували тим, що їх забезпечено житлом в будинку по АДРЕСА_2

          Вважають рішення Моршинської міської ради незаконним, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи, так як жодного житла в с. Довге чи іншому населеному пункті вони не мають.

          Вважають, що Моршинська міська рада формально розглянула заяву їхньої матері ОСОБА_5, не перевірила достовірність забезпечення їх іншим житлом не меншої площі ніж вони мали і тим самим створили погіршення їхніх побутових умов.

          Про дане рішення Моршинської міської ради та про продаж їхньої спільної з батьками квартири вони дізнались на даний час і звернулись до суду за захистом своїх порушених житлових прав.

          Вважають, що спірна квартира умисно послідовно відчужується через удавані фіктивні право чини з метою позбавлення їх житла.

          В судовому засіданні позивачі та їх представник ОСОБА_11 позовні вимоги підтримали, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять їх задоволити. Крім того пояснили, що на час прийняття Моршинською міською радою оспорюваного про дозвіл на відчуження їх часток у спірній квартирі, позивачка ОСОБА_3 була малолітньою, мала 13 років. Приймаючи рішення про відчуження її частки квартири Моршинська міська рада повинна була керуватись Законом України „Про охорону дитинства” від 26.04.2004 року, яким передбачено, що органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, чого зроблено не було.

          Таким чином Моршинська міська рада перевищила свої повноваження, оскільки їхня мати ОСОБА_5 звернулась із заявою до міської ради про надання дозволу на продаж ј частини квартири від імені неповнолітніх дітей 24.03.2004 року. Цього ж дня 24.03.2004 року Моршинська міська рада не встановивши забезпечення малолітньої ОСОБА_3 іншим житлом, не відібравши подібної заяви від її батька ОСОБА_6 формально видала рішення № 61 про дозвіл на відчуження по ј частини квартири від імені малолітньої позивачки ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_2, хоча мати писала заяву на відчуження тільки ј частини квартири, а не Ѕ.

          Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 позовні вимоги визнали, пояснили, що перебуваючи в тяжкому матеріальному становищі змушені були позичити гроші, на що погодився відповідач ОСОБА_7, який для них взяв грошову позику в банку. Для підтвердження того, що ОСОБА_7 будуть повернуті кошти і було оформлено з ним фіктивну угоду про купівлю-продаж квартири. Взяту ОСОБА_7 грошову позику сплачувала особисто ОСОБА_5 і повністю її сплатила. Однак після повернення грошей ОСОБА_7, квартира не була їм повернута а продана 11.10.2005 року ОСОБА_8, який згодом подарував її своєму братові, відповідачу ОСОБА_9.

          Третя особа на стороні позивачів нотаріус ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що без рішення Моршинської міської ради про дозвіл на відчуження часток малолітньої та неповнолітнього позивачів угода купівлі-продажу спірної між ОСОБА_7 та ОСОБА_12, ОСОБА_5 26.03.2004 року не була б посвідчена. Нотаріус не зобов’язаний перевіряти законність такого рішення.

          Представник відповідача Моршинської міської ради Гульчій І.А. позовні вимоги заперечила, пояснила, що рішення виконкому Моршинської міської ради № 61 від 24.03.2004 року про дозвіл на відчуження часток спірної квартири від імені позивачів прийнято на законних підставах. Діючими на березень 2004 року цивільними та сімейними кодексами не було передбачено отримання згоди органу опіки та піклування на укладення договорів від імені неповнолітніх, які підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідно до ст. 177 СК України, яка отримала нову редакцію 02.06.2005 року, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти, а батьки неповнолітньої дитини давати згоду на вчинення таких правочинів щодо їх майнових прав. Відтак на момент прийняття рішення № 61 від 24.03.2004 року виконком діяв в межах своїх повноважень.

          Відповідач ОСОБА_7 позов не визнав, пояснив, що дійсно на пропозицію ОСОБА_5 взяв для неї позику в банку в розмірі 7000 доларів США і як гарантію повернення грошей поставив умову про переоформлення на нього спірної квартири. Всі необхідні документи збирала сама ОСОБА_5. Вона ж погашала за нього позику в банку. На даний час сума позики сплачена повністю. Він не мав наміру користуватись купленою квартирою. Згодом 11.10.2005 року він з дозволу та відома ОСОБА_5 продав квартиру ОСОБА_9 Грошей за квартиру він не отримував. Всі розрахунки проводили між собою ОСОБА_16 –мати покупця та ОСОБА_5.

          Відповідач ОСОБА_8 та представник відповідача ОСОБА_9 –ОСОБА_16, вона ж третя особа по справі, позов не визнали, пояснили, що вони являються добросовісними набувачами спірної квартири, оскільки про домовленості між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 щодо позики та продажу квартири вони не знали. ОСОБА_8 купив квартиру у ОСОБА_7 за яку гроші не платив. Всі розрахунки проводила його мати ОСОБА_16. Згодом 07.05.2009 року він подарував спірну квартиру своєму брату ОСОБА_9. Чи повністю розрахувалась мати за квартиру не знає. ОСОБА_16 пояснила, що купляла квартиру у ОСОБА_7 для свого сина ОСОБА_8, однак розрахунки за квартиру проводила з ОСОБА_5, а не з ОСОБА_7. Повністю розрахувалась з ОСОБА_5 за куплену квартиру.  

          Третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_8 - ОСОБА_17 в судове засідання не явився, подав заяву в якій просить справу розглянути без його участі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представників, третіх осіб, свідка, суд вважає позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення.

          Свідок ОСОБА_18 пояснив, що він на 2004 рік був головою опікунської ради Моршинського міськвиконкому. По заяві ОСОБА_5 готували рішення на відчуження часток позивачів у спірній квартирі. Згоду на відчуження давали від імені малолітньої ОСОБА_19 та неповнолітнього ОСОБА_2.

          В судовому засіданні достовірно встановлено, що спірна квартира у 1997 році була приватизована ОСОБА_19 на склад сім’ї чотири особи: позивачів по справі та відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

          Згідно рішення Моршинської міської ради № 61 від 24.03.2004 року було надано дозвіл на продаж трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Згідно заяви ОСОБА_5 від 24.03.2004 року, вона просить Моршинську міську раду дати згоду на відчуження Ѕ частини спірної квартири від імені дітей.

Суд вважає, що приймаючи рішення № 61 від 24.03.2004 року, тобто в день звернення, опікунська рада не в змозі була перевірити житлово-побутові умови неповнолітніх позивачів та прийняти обґрунтоване рішення, оскільки іншого житла позивачі не мали і не мають.

Як вбачається з інформаційної довідки Стрийського МБТІ від 17.08.2009 року єдиним власником житлового будинку по вул. Б.Хмельницького, 22 в с. Довге Стрийського району є відповідачка ОСОБА_5 а не позивачі по справі.

Відтак, суд вважає, що Моршинська міська рада порушила Закон України „Про охорону дитинства” від 26.04.2001 року, яким ч. 3 ст. 18 покладає обов’язок на органи опіки та піклування здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, чого зроблено не було.

Крім того згідно п. 40 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року № 20/5, у разі укладення право чинів, які підлягають нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, зокрема договорів щодо поділу, обміну жилого будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів. Про це ствердила в судовому засіданні третя особа по справі –нотаріус ОСОБА_10. Також згідно пп. 6.1, 6.5 Правил опіки та піклування, орани опіки та піклування приймають рішення протягом місяця з дня, коли їм стало відомо або мало бути відомо про потребу прийняття такого рішення (надходження заяви), чого також не було дотримано в даному випадку і житлово-побутові умови позивачів належним чином перевірені не були. Крім того, відповідачка ОСОБА_5 24.03.2004 року подала в Моршинську міську раду заяву на відчуження ј частки квартири від імені неповнолітніх дітей, а міська рада рішенням № 61 від 24.03.2004 року самовільно, перевищивши свої повноваження дає згоду на відчуження Ѕ частки квартири, що і стало підставою для укладення договору купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_7.

При таких обставинах справи, суд вважає, що рішення Моршинської міської ради № 61 від 24.03.2004 року про надання дозволу на продаж трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід визнати незаконним.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинений без наміру створити будь-які наслідки і характеризується тим, що сторони вчинили такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний.

В ситуації з продажем спірної квартири ОСОБА_3 –ОСОБА_7, на думку суду має місце фіктивна угода, оскільки сам ОСОБА_7 в судовому засіданні ствердив, що наміру купувати спірну квартиру він не мав, грошей ОСОБА_3 за квартиру не платив, а переписав на себе квартиру як гарантію повернення позики в банку в сумі 7000 доларів США, які він отримав на прохання ОСОБА_5 і передав їй, а вона сплачувала за нього позику і повністю розрахувалася за нього з банком.

Таким чином, суд вважає, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 26.03.2004 року між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_10 є фіктивним і його слід визнати недійсним.  

Відтак, виходячи з вищенаведених обставин справи, суд вважає, що слід визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 11.10.2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений Стрийською держнотконторою, а також  слід визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 07.05.2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений Стрийською держнотконторою, оскільки як ствердив ОСОБА_8 він грошей за квартиру ОСОБА_7 не платив, всіма розрахунками займалась його мати ОСОБА_16, яка сплачувала гроші за квартиру ОСОБА_5, а тому ні ОСОБА_8 ні ОСОБА_9 не є добросовісними набувачами спірної квартири.

Судові витрати слід стягнути солідарно з відповідачів в користь позивачів.         

        Керуючись  ст.,  ст.  10,  60,  212,  213,  215  ЦПК  України, ст., ст.  203 ч.6, 215 ч.1, 224, 234, 236 ЦК України, ст. 177 Сімейного кодексу України, ст., ст. 15, 17, 18 ЗУ „Про охорону дитинства” суд

ВИРІШИВ :

        Позов задовольнити.

        Визнати незаконним рішення Моршинської міської ради № 61 від 24.03.2004 року про надання дозволу на продаж трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

          Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 26.03.2004 року між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_10.

          Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 11.10.2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений Стрийською держнотконторою.

          Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 07.05.2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений Стрийською держнотконторою.

          Стягнути солідарно з Моршинської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в користь держави - 8,50 грн. судового збору та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

        Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя:І. М. Микитчин