ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2007р. | м.Київ | № 6/463-А |
11.25 год.
За позовом | Прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів |
До | Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш» |
Про | стягнення 2167 грн. |
Суддя С.А.Ковтун
Секретар судового засідання Мамонтова О.О.
Представники учасників процесу:
Від прокуратури Поліщук С.А. (за дов. «04-02/2 від 10.01.2007)
Від позивача Нємєш В.М. (за дов. б/н від 03.09.2007)
Від відповідача Казак О.А. (за дов. № 10к від 27.09.2006)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До господарського суду міста Києва звернувся з позовом прокурор Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш»про стягнення 2167 грн. за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2006 році.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2007 було відкрито провадження у справі № 6/463-А.
Ухвалою суду від 11.06.2007 було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.07.2007.
17.07.2007 представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явилися, вимог ухвали про відкриття провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 19.09.2007.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені вимоги ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яка передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюються нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на, те що ним, відповідно до положень ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», були вжиті всі можливі заходи щодо працевлаштування інвалідів.
Розглянувши подані учасниками процесу матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:
Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сиваш»вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги щодо встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до вимог вказаної вище статті, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів; підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Зокрема, оскільки згідно з поданим відповідачем звітом середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш»у 2006 році становила 9 чоловік, відповідач повинен був працевлаштувати одного інваліда.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством надавати держаній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», яка була чинна станом на 2006 рік, встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до пункту 12 цієї ж постанови саме державна служба зайнятості веде облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди; сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК. А підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів (п. 14 постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів»).
Відповідно до вимог ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та у зв’язку з тим, що у 2006 році кількість працівників на товаристві складала більше 8 осіб, директором товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш»був виданий наказ № 10/1 від 03.07.2006 про створення робочого місця для працевлаштування інваліда. Копія зазначеного наказу знаходиться у матеріалах справи.
На виконання зазначеного наказу відповідач повідомив орган працевлаштування - Центр зайнятості Голосіївського району міста Києва - про наявність вакантної посади для працевлаштування інвалідів шляхом направлення на його адресу звіту за формою № 3-ПН, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 240 від 19.12.2005.
У 2007 році відповідач неодноразово направляв на адресу Центру зайнятості Голосіївського району міста Києва звіт за формою № 3-ПН про наявність вакантної посади, що підтверджується звітами про наявність вакансій від 01.04.2007 та 20.04.2007.
Таким чином, відповідачем було вжито заходів щодо виконання вимог, встановлених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», чинної у 2006 році.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 23, 71, 86, 94, 98, 158-163, 167, пунктом 6 розділу VII КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити повністю.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | С.А. Ковтун
|
Постанову підписано 27 грудня 2007 року