Справа №  2-908/11                                                                              

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08.04.2011  Куйбишевський районний суд м.Донецька у складі:

Головуючого - судді Машкіної Н.В.,

при секретарі -  Петровій Ю.Ю.,

за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ,  третьої особи Інспекції Державного архітектурно-будівельного контрою в Донецькій області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

           Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив  визнати недійсним договір купівлі-продажу будівель: тамбур літер а2 загальною площею 7,1 кв. метрів, прибудови літер а3 загальною площею 18,9 кв. метрів магазин літер О-1 загальною площею 357,2 кв. метрів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на вказані забудови, посилаючись на слідуюче: в його власності перебувають вищевказані будівлі, вони побудовані за власні кошти для його особистих потреб. 01 квітня 2010 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна. Згідно п.8 договору вони зобов,язались здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору та об,екту нерухомості. До цього часу такі дії не здійснили. На неодноразові вимоги його з,явитися до нотаріуса та до реєстраційного органу та здійснити  оформлення вказаного договору юридично, відповідач відмовився, посилаючись на брак грошей для оформлення. На теперішній час відповідач вимагає  передачі вказаних будівель, посилаючись на те, що він є власником їх. У відповідності до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомості підлягає державній реєстрації. Відповідно до ст.210 ЦК України договір, що підлягає державній реєстрації, набуває чинності саме після державної реєстрації. До цього часу реєстрація не відбулась. Оскільки договір нотаріально не посвідчений, об,єкт нерухомості не має державної реєстрації, таким чином, договір купівлі-продажу є неукладеним та не створює прав та обов,язків сторін за договором. Таким чином, вказаний договір , оскільки він не зареєстрований у встановленому законом порядку, не породжує для сторін за договором жодних правових наслідків.

                       У судове засідання позивач не з,явився, просив розглядати справу за його відсутністю. Повністю підтримав позовні вимоги. Його представник  ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги  позивача підтримала в повному обсязі та показала, що  дійсно між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу вказаного об.єкта нерухомості, але  нотаріально вказаний не був посвідчений з вини відповідача. На теперішній час  виникла необхідність у визнанні  договору купівлі-продажі від 01 квітня 2010 року між сторонами недійсним, оскільки з вини відповідача  на час звернення  позивача з позовом до суду відповідач взагалі не користується  вказаним об,єктом, не сплачує витрати, пов,язані з його технічним обслуговуванням, комунальні послуги, а йому, як власникові об,єкту, надходять рахунки на сплату витрат, пов,язаних з користуванням об,єктом нерухомості. Відповідач користується об,єктом взагалі безкоштовно.

                          Відповідач у судовому засіданні  позовні вимоги не визнав, він вважав, що саме позивач не виконує вимоги договору купівлі-продажу, оскільки не оформив всі документи для  укладення договору та його нотаріального посвідчення. Він сплатив позивачеві суму 10000,00 гривень, яка обумовлена умовами договору, дійсно, він не сплачує комунальні послуги та інші витрати, але на його ім,я вказані рахунки і не надходять. Крім того, з моменту купівлі у позивача  вказаного об,єкту  він взагалі не користується об,єктом, оскільки вважає, що вкладати свої гроші у вказаний об,єкт він має лише тоді, коли угода буде нотаріально посвідчена. Він вважає, що позивач має повернути суму, сплачену ним при укладанні вказаного договору, крім того, він має пред,явити до нього вимоги щодо відшкодування збитків, які він поніс з вини позивача. Відповідач у судовому засіданні заявив про те, що у разі задоволення позовних вимог позивача, необхідно з нього стягнути всі витрати, пов,язані з розглядом вказаної справи, оскільки до цього часу позивач не повернув йому грошові кошти, сплачені за вказаний об,єкт, сума значно більша, аніж вказана в договорі, в такому разі він має звернутися до суду з регресними вимогами. Крім того, взагалі не він порушив умови договору, оскільки за вимогами вказаного договору саме позивач мав передати йому об,єкт нерухомості за актом.

                           Третя особа до судового засідання не прибула, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

                            Суд вважає позовні вимоги підлягаючими  задоволенню частково з слідуючих підстав: за договором купівлі-продажу  будівель та господарських споруд    від 20 грудня 2007 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2  купив у приватну власність  будівлі та господарські споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 8133 кв. метрів об,єкт нерухомості, а саме: А-1 будівля галантерейного складу, шлакоблок, загальною площею 220,3 кв. метрів; А1-1 контора меблевої бази, шлакоблок, загальною площею 89,3 кв. метрів, Б-1 швейний склад, шлакоблок, загальною площею 474,9 кв. метрів, Г-1 посудо-господарський склад, шлакоблок, загальною площею 613,2 кв. метрів, Г1-1 посудо-господарський склад, шлакоблок, загальною площею 404,3 кв. метрів; Г2-1 посудо-господарський склад, шлакоблок, загальною площею 189,6 кв. метрів; Д-2 збірно-металевий склад рампа, шлакоблок, загальною площею 297,4 кв. метрів, З-1, З1-1 взуттево-трикотажний склад, шлакоблок, загальною площею 904,3 кв. метрів; И-1 будівля гаражу-складу, шлакоблок,  загальною площею 125,4 кв. метрів, К-1 будівля котельної, шлакоблок, загальною площею 20,0 кв. метрів, Е-1 посудо-господарський склад, шлакоблок, загальною площею 236,6 кв. метрів Ж-1 посудо-господарський  склад, шлакоблок, загальною площею 260,3 кв. метрів, Л- прохідна; В-сарай; Н- убиральня; 1,2 –ворота, паркан; 1-11 –замощення. Разом загальна площа складає 3835,6 кв. метрів. Зазначені будівлі, що відчуджені за цим договором належали продавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 24 жовтня 2007 року за реєстром номер 8089, зареєстрованому в Державному реєстрі право чинів 24 жовтня 2007 року за номером 2439812, зареєстрованому в КП БТІ міста Донецька 01 листопада 2007 року в книзі: 15 чн номер запису 9660 реєстраційний номер 20684664. Договір між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 20 грудня 2007 року  за реєстром номер 7521. Одночасно ОСОБА_4 офіційно звернувся  до усіх компетентних установ або зацікавленим в тому особам та посвідчив, що сплата вартості за будівлі та господарські споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 проданих ним за договором купівлі-продажу, посвідченого 20 грудня 2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром номер 7521 отримана ним від покупця ОСОБА_2 20 грудня 2007 року в повному обсязі. Претензій майнового, матеріального, фінансового, морального характеру та інших претензій до ОСОБА_2 не має. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6  за реєстром 7534.

                               У відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, вчиненому КП БТІ міста Донецька  18 січня 2008 року вищевказані будівлі на підставі договору купівлі-продажу від 20 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстром номер  7521 зареєстровано як приватна власність фізичної особи ОСОБА_2 Олеговича.20 листопада 2009 року рішенням донецької міської Ради номер 39/119  ОСОБА_2 було передано в оренду для експлуатації існуючих будівель та господарських споруд земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,8335 га. 02 грудня 2009 року було складено акт перенесення в натуру / на місцевість/ межі земельної ділянки позивачеві за вищевказаною адресою. За договором оренди

земельної ділянки від 20 листопада 2009 року Донецька міська Рада надала ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку за вищевказаною адресою загальною площею 0,8335 га строком до 20 листопада 2014 року. Вказаний договір оренди землі зареєстровано у Донецькій міській Раді 10 березня 2010 року за номером 8/703. Вказаний договір оренди зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 16 червня 2010 року номер 041035700054.

                    01 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем було складено договір купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідності до якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив нерухоме майно: господарські споруди літер а2, літер а3, забудову магазину літер 0-1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір підписано лише сторонами, нотаріально не посвідчено.  За умовами вказаного договору об,єкт продано за 10000,00 гривень. У відповідності до п.9 вказаного договору  Продавець має передати Покупцеві протягом десяти днів з моменту повної сплати вартості об,єкта шляхом складання акта прийому-передачі нерухомого майна, підписаного обома сторонами за договором. Відповідно до п.10 вказаного договору в разі невиконання або неналежного виконання вказаного договору, його зміну чи розірвання у односторонньому порядку, винна сторона відшкодовує другій стороні збитки в розмірі 5% від ціни договору.

                     Відповідно до вимог ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має вчиняти  щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

                    У відповідності до  ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку /квартири/ або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ст..203 ч.4 ЦК України право чин має вчинятися у формі, встановленій законом. У відповідності до ст.209 ЦК України право чин, який вчиняється у письмовій формі , підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. У відповідності до ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. У відповідності до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п,ятою та шостою ст.203 ЦК України.  Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом /нікчемний правочин/. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний право чин може бути визнаний судом недійсним.  У відповідності до вимог ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює  юридичних наслідків, крім тих, що пов,язані з його недійсністю У разі недійсності правочину  кожна із сторін зобов,язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. У відповідності до ст.220К України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.  Відповідно до ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. У відповідності до п.8  Постанови Пленуму Верховного Суду України номер 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» Згідно із ст.ст.210 та 640 ЦК України не є вчиненим право чин у разі нездійснення його державної  реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до п.13 вказаної Постанови  не є вчиненим також правочин у разі відсутності нотаріального посвідчення.

                              Таким чином, суд вважає, що в цій частині позовні ваимоги не підлягають задоволенню. Але позивач має повернути відповідачеві вартість об,єкту за договором в сумі 10000,00 гривень, оскільки судом встановлено, що вказану суму він отримав від відповідача, про що не заперечувала у судовому засіданні і представник позивача.

                              Позовні вимоги в частині визнання права власності підлягають задоволенню з слідуючих підстав: у відповідності до ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Як встановлено у судовому засіданні, позивач  самочинно побудував на вказаній земельній ділянці забудову магазину  О-1  та господарські споруди а2, а3  до будівлі галантерейного складу А-1 та будівлі контори меблевої бази А1-1.Відповідно до висновку  будівельно-технічної експертизи номер 05/23/04/11 від 06 квітня 2011 року, виходячи з наданої документації та візуального обстеження об,єкта, будівля магазину О-1 загальною площею 340,2 кв. метрів, тамбур літер а2 загальною площею 4,7 кв. метрів, прибудова а3 загальною площею 13,1 кв. метрів є об,єктом нерухомості. Вказані будівлі відповідають діючим будівельним нормативним правилам. Будівлі: магазин О-1 загальною площею 340,2 кв. метрів, тамбур літер а2 загальною площею 4,7 кв. метрів, прибудова а3 загальною площею 13,1 кв. метрів відповідають нормативним вимогам України, відносяться за ступенем капітальності до третьої групи, є капітальними будівлями, мають 100 відсоткову ступінь готовності для введення об,єктів до експлуатації за призначенням. Недоліків конструктивно-технічного характеру не встановлено. Конструктивні елементи будівель виконані з відповідаючи нормам будівельних матеріалів, відповідно з технологією, що забезпечує правильне конструкційне поєднання елементів, що не порушує експлуатаційну прочність конструкцій будівель. Будівлі відповідають  нормативним вимогам пожежної небезпеки, санітарним вимогам  та пригодні для  подальшої експлуатації за призначенням. Як встановлено у судовому засіданні, позивач неодноразово звертався до ДАСК з заявою про прийняття до експлуатації вказаних забудов, але йому було відмовлено з посиланням на сплив дії постанови КМ України, що регламентувало дії відповідних органів щодо видачі  висновків про  технічний стан об,єктів нерухомості. У відповідності до  п.2 Постанови КМ України від 09 вересня 2009 року номер 1035 підставою для оформлення прав власності на приватні житлові будинку садибного типу, дачні та садові будинки, господарські споруди, споруджені до 05 серпня 1992 року, є висновок про технічний стан будівлі, складений Бюро технічної інвентаризації за формою, встановленою Міністерством з питань житлово-комунального господарства за погодженням  з Міністерством регіонального розвитку та будівництва і документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені об,єкти будівництва.  Всі інші об,єкти будівництва, побудовані після 05 серпня 1992 року мають обстежуватись на предмет видачі висновку про технічний стан будівлі ДАСК. Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві належним чином було виділено земельну ділянку, вона використовується за своїм цільовим призначенням.  Об,єкти нерухомості, що знаходяться на вказаній земельній ділянці, належать позивачеві на праві приватної власності. У відповідності до ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці,                      що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому  порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Судом не встановлено порушень використання земельної ділянки не за призначенням. У відповідності до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу до суду. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, тощо. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області відмовлено позивачеві у видачі висновку про технічний стан об,єкта будівництва, але постановою КМ України номер 1035 від 09 вересня 2009 року на неї покладено  складання вказаних висновків.  Суд вважає, що  держава має захистити право власності  позивача, оскільки всі можливості  отримання свідоцтва про право власності на об,єкти будівництва, окрім, як звернення до суду з позовом, позивачем вичерпані. Таким чином, суд вважає позовні вимоги в цій частині доказаними.

На підставі ст.ст.16,203,209,210,215,216,220,236,319,376,655,656 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215,209 ЦПК України, -  

В И Р І Ш И В :

                   Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

                         Визнати за ОСОБА_2 право власності на будівлю магазину літер О-1 загальною площею 340,2 кв. метрів; тамбур літер а2 загальною площею 4,7 кв. метрів, прибудовий до будівлі  галантерейногоскладу літер А-1; прибудову літер а3 загальною площею 13,1 кв. метрів, прибудовану  до забудови контори меблевої бази А1-1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

                         Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 десять тисяч гривень.

                          В задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року, у відповідності до якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив нерухоме майно – господарські споруди літер а2, літер а3, будівлю магазина  літер О-1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, відмовити.

  Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Куйбишевський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

          Суддя: