Справа № 2а-37/2011 рік.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2011 року Бориславський міський суд
Львівської області
в складі головуючого -судді: Посисень Л.М.
при секретарі: Гадубяк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бориславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі Львівської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни.
В С Т А Н О В И В :
Позивачка просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року та визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі Львівської області щодо ненарахування і невиплати їй підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов”язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі Львівської області здійснити нарахування і виплату їй підвищення до пенсії, отриманої в період з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, право на яке надане їй ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
Представник відповідача позову не визнав.
Позивачка пояснила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ст.1 Закону України від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно ст.6 вищезгаданого Закону з 01 січня 2006 року, їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006 - 2007 роках їй дана допомога не виплачувалась.
Верховна Рада України своїм Законом України від 20.12.2005 року „Про Державний бюджет України на 2006 рік" ст.77, ст.110, та Законом України від 19.12.2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.71 п.12 призупинила дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі №1-29/2007, керуючись ст.ст.147, 150, 152 Конституції України та ст.ст.45, 51, 61, 63, 65. Закону України „Про Конституційний Суд України", вирішив:
Пункт 1. Визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційними, положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" п.12 ст.71, яким зупинено дію ст.6 Закону України № 2195 - IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни"', п.З положення ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489 - V від 19.12.2006 року.
Пункт 5.Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до до ч. 2 ст.З Закону України „Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
Згідно ч 2 ст.19 та ч.З ст.22 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України .„Про соціальний захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно - правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні їй як дитині війни виплати її повідомлено не було, тому про факт порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у звязку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. Отже, грубе порушення її прав на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року.
В звязку з сімейним обставинами (тривале лікування) нею було пропущено строк звернення до міського суду м. Борислава. У 2008 році їй щомісячно, як дитині війни, виплачувалась соціальна допомога у розмірах набагато менших, ніж це передбачено Законом України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року. Вказана проблема неодноразово розглядалась Конституційним Судом України, згідно його рішень від 09.07.2007 року № 6 - рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10 - рп/2008 визнано неконституційними зміни, які звужували права пенсіонерів категорії „Діти Війни".
Проте навіть після цих рішень вказана допомога їй виплачується у розмірах, які не відповідають дійсності, і суперечать чинному законодавству.
Позов просить задоволити.
Представник відповідача Адамовський І.М. пояснив, що відповідно до ст.1 Закону - 2195 дитина війни –це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої Світової війни було менше 18 років.
Дітям війни, згідно зі ст.6 Закону - 2195 пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, законодавством України не визначено поняття «мінімальної пенсії за віком»як розрахункові величини для підвищення пенсії згідно зі ст.6 Закону - 2195, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»(надалі Закон -1058) передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. В частині 3 ст.28 Закону - 1058 встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно із цим законом. Таку ж правову позицію займає і Міністерство юстиції України (лист від 31.08.2007р. №21-46-561).
Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону - 2195, не визначено на законодавчому рівні в якому порядку, яким чином, за рахунок яких коштів і джерел обчислювати розмір мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини за Законом - 2195.
Дане питання законодавцем вирішено в 2008 році, шляхом внесення змін до ст.6 Закону - 2195, де передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Надбавки для учасників війни передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№3551-ХІІ від 22.10.1993р. (далі-Закон - 3551). Відповідно до ч.4 ст.14 Закону –3551 пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується іншим учасникам війни на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивачка отримує надбавку як дитина війни у розмірі:
47,00 грн. з січня 2008 року;
48,10 грн. з квітня 2008 року;
48,20 грн. з липня 2008 року;
49,80 грн. з жовтня 2008 року по 31 січня 2011 року..
Відповідно до ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти в межах і способом, передбаченим законодавством України.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. №121/2001 (далі –Положення). Відповідно до п.15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямків видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007р. ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006р. №489-\/ визнано такою, що не відповідає Конституції України, тобто положення даної статті Закону втратили чинність з дня ухвалення судового рішення. Проте, зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні.
Також рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-\/І. Проте, зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2008 році були відсутні та на даний час не передбачені.
Законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону-2195, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.
Крім того, Конституційний Суд України в своїй ухвалі від 19.05.2009 року № 27-у/2009 у справі № 2-25/2009 дійшов висновку про:
непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на правовідносини, що виникають на підставі інших Законів, крім цього Закону;
здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», тільки за рахунок коштів Державного бюджету України;
відсутність механізму (прогалина у законодавстві) вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії.
На сьогоднішній день діє Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008р. №609.
Вважає, що вимоги позивачки є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Просить в задоволенні позову відмовити.
Іншими доказами, дослідженими судом, зокрема:
Світлокопією паспорта позивачки стверджено, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1.
Світлокопією пенсійного посвідчення позивачки стверджено, що вона є дитиною війни.
Довідкою відповідача стверджено, що позивачка перебуває на обліку у відповідача та щомісячно отримує підвищення до пенсії як дитина війни
47,00 грн. з січня 2008 року;
48,10 грн. з квітня 2008 року;
48,20 грн. з липня 2008 року;
49,80 грн. з жовтня 2008 року по 31 січня 2011 року.
С У Д О М В С Т А Н О В Л Е Н О, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року встановлений правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є дитиною війни, що підтверджується світлокопіями її паспорта та пенсійного посвідчення, а також довідкою відповідача.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки позивачка набула статусу «дитина війни», реалізація її права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин актах законодавства, не може бути поставлена в залежність бюджетних асигнувань, тобто відсутність коштів, як причина не виконання відповідачем своїх зобов»язань.
За ст.46 Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України) громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Судом також встановлено, що всупереч Закону України “Про соціальний захист дітей війни” оспорюване позивачкою підвищення до пенсії з 01 серпня 2010 року по 31 січня 2011 року нараховувалось та виплачувалось не в повному розмірі.
Тому є протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за оспорюваний позивачкою період - з 01 серпня 2010 року по 31 січня 2011 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідача необхідно зобов»язати нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії, отриманої в період з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, право на яке надане позивачці ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням проведених нарахувань.
Відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року, про що просить позивачка, не пов»язане з її позовними вимогами в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі Львівської області щодо ненарахування і невиплати їй підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов”язання Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі Львівської області здійснити нарахування і виплату їй підвищення до пенсії, отриманої в період з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, право на яке надане їй ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
Тому позов позивачки підлягає до задоволення частково.
З врахуванням наведеного та
Керуючись ст.ст.8, 22, 46, 55, 64, 95, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.104, 105, 106, 158, 159, 160 , 161, 162, 167 КАС України,
суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі Львівської області щодо ненарахування і невиплати позивачці ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов”язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі Львівської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої в період з 01.08.2010 року по 31.01.2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, право на яке надане ОСОБА_1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням проведених нарахувань.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бориславський міський суд Львівської області.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої сатті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
С У Д Д Я: