ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 22/3 | 20.12.07 |
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд"
до Відкрите акціонерне товариство"Науково-виробниче підприємство "Більшовик"
про стягнення 6 400,00 грн
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Представники: Від позивача Від відповідача | Гринчук О.Ю. –представник за довіреністю Михалюк К.О. –представник за довіреністю Соболь М.П. –представник за довіреністю |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача –6400,00 грн. заборгованості за виконані вантажно-розвантажувальні роботи, а також витрат по сплаті держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 15.01.2007 року (суддя Шкурат А.М.) порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.02.2007 року.
Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 17.07.2007 року №01-1/54 справу передано на розгляд судді Станіку С.Р.
Ухвалою від 25.07.2007 року розгляд справи було призначено на 05.09.2007 року.
Натомість перед початком судового засідання 05.09.2007 року повноважним представником відповідача було заявлено клопотання про технічну фіксацію судового процесу, яке судом було задоволено.
Також від повноважного представника відповідача з загального відділу канцелярії господарського суду міста Києва надійшло клопотання про витребування від Товариства з додатковою відповідальністю "Техенергобуд" податкових накладних по актам виконаних робіт за травень, червень, липень місяці 2001 року, книгу продажу де зареєстровані вищенаведені накладні за наведений період та декларацію з ПДВ за період в якому враховані названі податкові накладні.
Вищенаведене клопотання судом було відхилено, з огляду на те, що з урахуванням предмету спору у справі №22/3, наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, актами, рахунками тощо, а не документами податкової звітності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2007 розгляд справи було відкладено до 19.09.2007.
Але судове засідання по справі 19.09.2007 не відбулось, оскільки відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було заявлено письмове клопотання про відвід судді Станіка С.Р.
Ухвалою В.о. Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.09.2007 заяву відповідача про відвід судді Станіка С.Р. було залишено без задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2007 розгляд справи було призначено на 17.10.2007.
Але судове засідання 17.10.2007 –не відбулось, у звязку з чим розгляд справи було перенесено на 24.10.2007.
В судовому засіданні 24.10.2007 було оголошено перерву до 25.10.2007, про що повідомлено сторін під розписку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2007 було продовжено строк вирішення спору в справі № 22/3 та відкладено розгляд справи до 07.11.2007.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2007 розгляд спору було відкладено до 27.11.2007.
В судовому засіданні 27.11.207 було оголошено перерву до 20.12.2007, про що сторін повідомлено під розписку.
В судовому засіданні 20.12.2007 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем не було здійснено оплату виконаних позивачем робіт з автопослуг по Акту здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року загалом на суму 6400,00 грн., які відповідачем були прийняті.
Відповідач у письмовому відзиві на позов та представник відповідача просили суд у позові відмовити, посилаючись на те, що заборгованість по Акту здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року загалом на суму 6400,00 грн., була погашена відповідачем шляхом здійснення зустрічних поставок товару в рахунок заліку, що підтверджується на думку відповідача, Актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Техенергобуд»і ВАТ «Більшовик» станом на 31.12.2003. Наведені обставини, на думку відповідача є підставами для відмови у позові. Також, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Акту № 04000001 здачі-приймання робіт авто послуг за травень місяць 2001 року, підписаних повноважними представниками замовника (позивача) та підрядника (право попередника відповідача) та посвідченого печатками сторін (належним чином засвідчена копія якого знаходяться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) позивачем було виконано підрядні роботи по наданню послуг автонавантажувача загалом на суму 6400,00 грн., а ВАТ «Більшовик»виконані роботи на суму 6400,00 грн. були прийняті.
Відповідно до листа ТОВ «Техенергобуд»(позивача) № 13/12 від 13.12.2006, направленого на адресу ВАТ «НВП «Більшовик», позивач повідомив про те, що в травні 2001 року ТОВ «Техенергобуд»надало ВАТ «Більшовик»послуги автонавантажувача на суму 6400,00 грн., надання яких підтверджується Актом № 04000001 здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року і які ВАТ «НВП «Більшовик»оплачені не були. А тому позивач у зазначеному листі заявив вимогу про оплату виконаних робіт на суму 6400,00 грн.
Направлення позивачем листа №13/12 від 13.12.2006 відповідачу з вимогою оплатити вартість виконаних робіт по наданню послуг автонавантажувача на суму 6400,0 грн. підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 14.12.2006 та описом вкладення у цінний лист, належним чином засвічені копії якого знаходиться в матеріалах справи.
ВАТ «НВП «Більшовик»20.12.2006 отримав лист позивача № 13/12 від 13.12.2006 з вимогою оплатити вартість наданих послуг по виконанню робіт автонавантажувача в сумі 6400,00 грн., що підтверджується поштовим повідомленням Укрпошти про вручення листа, належним чином засвічена копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Як зазначав відповідач у письмовому відзиві на позов та письмових поясненнях по справі, відповідно до бухгалтерських даних ВАТ «НВП «Більшовик» станом на 01.09.2007 борг перед ТОВ «Техенергобуд»по наданню послуг автонавантажувача на суму 6400,0 грн. згідно Акту № 04000001 здачі-приймання робіт –відсутній, оскільки зазначена заборгованість була погашена шляхом зарахування зустрічних грошових вимог ВАТ «НВП «Більшовик»за відпущені позивачу товарно-матеріальні цінності на суму 32303,39 грн. згідно листа № 150 від 22.11.2001. Також відповідач посилався на те, що доказом відсутності заборгованості на суму 6400,00 грн. є Акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2003, який підтверджує що саме у позивача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 19 972,42 грн.
Відповідно до листа ТОВ «Техенергобуд»№ 150 від 22.11.2001, надісланого на адресу ВАТ «Більшовик», позивач –ТОВ «Техенергобуд»просив в рахунок виконуваних ремонтних робіт дати дозвіл на відпуск автошин 260х508 у кількості 200 шт.
Відповідно до наказу № 183 від 06.12.2001 на відпуск матеріалів, в рахунок взаємозаліку відправник –ВАТ «Більшовик»відпустив ТОВ «Техенергобуд»автошини у кількості 71 шт. на суму 32303,39 грн.
Отримання автошин у кількості 71 шт. на суму 32303,39 грн. здійснювалось уповноваженою особою ТОВ «Техенергобуд»- Старовойтенко М.І., що підтверджується відповідною довіреністю ЯДО № 833649.
Дослідивши наказ № 183 від 06.12.2001 на відпуск матеріалів, судом встановлено, що у графі «На какие цели»(мова оригіналу) зазначено «Взаєморозрахунки»і не зазначено по якому саме зобовязанню здійснюється відпуск автошин.
Таким чином, наказ № 183 від 06.12.2001 на відпуск матеріалів як доказ судом приймається, але не може бути належним та допустимим доказом погашення відповідачем заборгованості по Акту № 04000001 здачі-приймання робіт авто послуг за травень місяць 2001 року.
Відповідно до п. 1.1 Статуту ВАТ «Науково-виробничого підприємства «Більшовик», ВАТ«Науково-виробниче підприємство «Більшовик» є правонаступником усіх прав та обовязків ВАТ «Більшовик», яке створено у 1994 році шляхом корпоратизації Київського державного машинобудівного заводу «Більшовик»відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств»від 15.06.1993 № 210.
Таким чином, судом встановлено, що правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Більшовик»є відповідач - ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», отже, предметом розгляду даного спору є правовідносини, які виникли між ВАТ «Більшовик», правонаступником якого є ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»(відповідачем по даній справі), та ТОВ «Техенергобуд»(позивачем) по даній справі по Договору підряду № 10 від 14.03.2001.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Суд врахувавши те, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли внаслідок укладення та виконання Договору підряду № 10 від 14.03.2001, тобто в період дії Цивільного кодексу УРСР, дійшов висновку, що до підстав укладення та виконання зазначеного договору повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу УРСР, а до наслідків його виконання - норми Цивільного та Господарського кодексів України, які набрали чинності 01.01.2004.
Також, відповідачем було надано заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності, в якій відповідач посилався на те, що право на предявлення позову виникло у позивача у 2001 році , а позов було заявлено лише у 2006 році, а тому строк позовної давності минув, що є підставою для відмови у позові.
Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк предявлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Стаття 71 Цивільного кодексу УРСР 1963 року встановлює, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.
Ст. 76 Цивільного кодексу УРСР 1963 року встановлює, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Ст. 79 Цивільного кодексу УРСР 1963 року встановлює, що перебіг строку позовної давності переривається предявленням позову в установленому порядку.
Згідно ст. 80 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Вимогами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що оскільки сторонами не було визначено строк оплати виконаних робіт по наданню послуг автонавантажувача по Акту № 04000001 здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року на суму 6400,00 грн., відповідач повинен був виконати свій обовязок по сплаті заборгованості в сумі 6400,00 грн. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України до 27.12.2006 включно, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а саме: листа № 13/12 від 13.12.2006, який було отримано відповідачем 20.12.2006, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.
Таким чином, саме з 28.12.2006 року було порушено право позивача на отримання оплати за виконані підрядні роботи по наданню послуг автонавантажувача по Акту № 04000001 здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року, а тому строк позовної давності почався саме з 28.12.2006 і відповідно до трирічного строку закінчувався б 28.12.2009.
Згідно вхідного штампу канцелярії Господарського суду міста Києва, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 6400,00 грн. по наданню послуг автонавантажувача по Акту № 04000001 здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року –28.12.2006, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості по наданню послуг автонавантажувача по Акту № 04000001 здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року на суму 6400,00 грн., а тому заява відповідача про застосування до вимог позивача строку позовної давності –відхиляється.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення договірних правовідносин між сторонами, а саме Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI статей 332 та 161 за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу, а зобов'язання, які внаслідок цього виникають, повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI, замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.
Відповідно до вищенаведеного абзацу та Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV, а саме п.4 Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.
Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Відповідно до імперативних норм статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до вимог договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, то в подальшому він втрачає право посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, суд враховує, що між позивачем та відповідачем на підставі Акту № 04000001 здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року виникли правовідносини підряду, оскільки у позивача виникли зобовязання виконати підрядні роботи по наданню послуг автонавантажувачем, а у відповідача виникли зобовязання сплатити грошові кошти (оплатити) в сумі 6400,00 грн. за виконані позивачем роботи. Сторонами було досягнуто згоди щодо виду підрядних робіт та ціни товару.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки сторонами не було визначено строк оплати виконаних робіт по наданню послуг автонавантажувача по Акту № 04000001 здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року, а з 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України, відповідно відповідач повинен був виконати свій обовязок по сплаті заборгованості в сумі 6400,00 грн. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України до 27.12.2006 року включно, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а саме: листа № 13/12 від 13.12.2006, який було отримано відповідачем 20.12.2006 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, як підрядник, зобовязання щодо виконання робіт по наданню послуг автонавантажувача виконав у повному обсязі: ним були виконані підрядні роботи загалом на суму 6400,00 грн., що підтверджується відповідним Актом № 04000001 здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Відповідачем заборгованість за виконані позивачем роботи на суму 6400,00 грн. по Акту № 04000001 здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року погашена не була. Належних та допустимих доказів її погашення відповідачем суду надано не було.
Таким чином, на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем підрядні роботи в сумі 6400,00 грн. по Актом № 04000001 здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Також судом відхиляється і твердження відповідача у письмовому відзиві і поясненнях по справі про те, що згідно Акту звірки взаєморозрахунків від 31.12.2003 саме у позивача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 19 972,42 грн., а заборгованість в сумі 6400,0 грн. –відповідачем була погашена. Суд враховує те, що акт звірки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. До того ж у зазначеному Акті від 31.12.2003 не вказано чи він складався до окремого договору, чи по господарській діяльності підприємств за певний період.
Посилання Відповідача у відзиві та письмових поясненнях заборгованість була погашена шляхом зарахування зустрічних грошових вимог ВАТ «НВП «Більшовик»за відпущені позивачу товарно-матеріальні цінності на суму 32303,39 грн. згідно наказу № 183 від 06.12.2001 - судом відхиляється з огляду на те, що у зазначеному наказі у графі «На какие цели»(мова оригіналу) зазначено «Взаєморозрахунки»і не зазначено по яким саме зобовязанням між сторонами проводяться взаєморозрахунки.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що позивачем у позовній заяві наведено обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог. Підстави для застосування до вимог позивача строку позовної давності –відсутні.
Таким чином, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем підрядні роботи по наданю послуг автонавантажувача по Акту № 04000001 здачі-приймання робіт автопослуг за травень місяць 2001 року - законною та обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»(код ЄДРПОУ 31407993, місцезнаходження: 01021, м.Київ, вул. Садова, 1/14; р/р 26008038228012 у Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк»в м.Києві, МФО 322012), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»(код ЄДРПОУ 23727733, місцезнаходження: 02068 м. Київ, вул. Княжий Затон, 4, оф. 319; р/р 26004301275142 в Харківському відділенні ПІБ в м.Києві, МФО 322205) суму заборгованості в сумі 6400 (шість тисяч чотириста) грн. 00 коп., а також суму державного мита – 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Станік С.Р.