ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 р. | № 17/720-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Козир Т.П. |
суддів : | Мележик Н.І., Подоляк О.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Сумської міської ради |
на постанову | від 30.07.2007 р. Харківського апеляційного господарського суду |
у справі | № 17/720-05 |
за позовом | ЗАТ “Підприємство теплових мереж” (надалі –Підприємство) |
до | Сумської міської ради |
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача | ТОВ “Сумитеплоенерго” |
про | визнання права власності |
зустрічний позов про | визнання права власності, зобов’язання вчинити дії |
за участю представників: |
від позивача | - Кушнір Р.Є., Найдовська Н.Є., Шатохіна О.І. |
від відповідача | - Рожаєва А.А. |
від третьої особи | - Коломієць Д.М. |
В С Т А Н О В И В:
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Сумської області від 12.01.2007 р. (судді: Лиховид Б.І., Лущик М.С., Миропольський С.О), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2007 р. (судді: Бондаренко В.П., Білоконь Н.Д., Сіверін В.І.), первісний позов задоволено: визнано право власності на об’єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10 за ЗАТ “Підприємство теплових мереж”; в зустрічному позові про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10 за Сумською міською радою, зобов’язання ЗАТ “Підприємство теплових мереж” повернути вказані об’єкти Сумській міській раді, а КП “СМБТІ” зареєструвати право власності на вказані об’єкти за Сумською міською радою відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Сумська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а також прийняти нове рішення про відмову в первісному позові та про задоволення зустрічного позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.10.1991 р. між виконавчим комітетом Сумської міської ради (орендодавець) та підприємством “Сумські теплові мережі” (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю в оренду, з правом наступного викупу, майно підприємства “Сумські теплові мережі”, як сукупність основних виробничих і оборотних фондів по балансу на 01.10.1991 р.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно.
Як досліджено судами відповідно п. 1 Установчого договору “Про створення ЗАТ “Підприємство теплових мереж” позивач є правонаступником орендного підприємства “Сумське підприємство теплових мереж”. Всі угоди, права та обов’язки орендного підприємства “Сумське підприємство теплових мереж” позивач визнав та прийняв до виконання.
Між відділом комунального майна виконавчого комітету Сумської міської ради (орендодавець) та Підприємством (орендар) 31.12.1996 р. укладено договір оренди державного майна ЗАТ “Підприємство теплових мереж” № ФМ-кг/445. Відповідно до п. 10.1 даного договору строк його дії визначений з 01.01.1997 р. по 01.01.2002 р. Під час передачі в оренду майна складено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, відповідно до якого оціночна вартість орендного майна за Методикою оцінки вартості об’єктів станом на 01.12.1996 р. складала 18086581 грн., в тому числі: вартість об’єктів оренди комунального майна цілісного майнового комплексу Сумського підприємства теплових мереж - 16173550 грн.; вартість майна, що належить на праві власності позивачу - 1913031 грн. з урахуванням незавершеного будівництва (671420 грн.). Вказаний акт підписаний комісією у складі посадових осіб Підприємства та завідуючим сектором відділу комунального майна Сумської міської ради народних депутатів, а також затверджено завідуючим відділу комунального майна виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів.
Судами першої та апеляційної інстанцій вірно враховано, що на момент початку будівництва спірних об’єктів в 1995 р. був чинним ЦК УРСР, відповідно до положень якого правовстановлюючим документом права власності на об’єкти нерухомого майна визнається не свідоцтво про право власності на ці об’єкти, видане БТІ, а сукупність юридичних фактів, які підтверджують правомірність володіння, користування та розпорядження майном, що є складовими елементами права власності.
Згідно договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 238 від 26.08.1998 р. земельна ділянка, на якій розташовані спірні об’єкти, передана позивачу на умовах оренди, строком на 49 років, на підставі рішень Сумської міської ради від 26.11.1997 р. Відповідно до умов даного договору позивачу надано право використовувати орендовану земельну ділянку під розміщення об’єктів згідно затвердженого договором плану.
Судами встановлено, що спірні об’єкти знаходяться на балансі Підприємства та включені до складу його основних засобів, що підтверджується документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.
Також, належність даних об’єктів позивачу підтверджується технічним паспортом на нежитлові приміщення, що є об’єктом спору.
Позивачем виконані вимоги щодо оформлення всіх необхідних дозволів на кожному етапі будівельних робіт, підтвердження обсягів та джерел фінансування будівництва.
Судами встановлено, що фінансування будівництва здійснювалось за рахунок власних коштів позивача, що підтверджується, зокрема, довідкою №635/02 від 11.07.2006 р. Управління капітального будівництва Сумської міської Ради.
Крім того судами враховано, що наявність акту робочої комісії про готовність закінченого будівництва підтверджує дотримання забудовником всіх вимог по оформленню необхідних дозволів, відповідно до законодавства, яке було чинним на кожному етапі будівельних робіт, із підтвердженням обсягів і джерел фінансування будівництва на кожному його етапі.
Приймаючи рішення та постанову про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові господарські суди першої та апеляційної інстанції правомірно виходили з наявності правових підстав для визнання за Підприємством права власності на оспорювані об’єкти нерухомого майна. При цьому, суди обґрунтовано прийняли до уваги, що позивач побудував спірні нерухомі об’єкти за власні кошти, на земельній ділянці, спеціально виділеній під забудову вищезгаданих об’єктів.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з’ясовано дійсні права і обов’язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано задоволено первісний позов, а також мотивовано відмовлено у задоволені зустрічного позову.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини, на які посилалась Сумська міська рада в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2007 р. у справі № 17/720-05 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк