ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  42/469

18.12.07

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Житлово-будівельного кооперативу “Зв’язківець-3” м. Києва

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 123614,59 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Радзівіло Т.О.

від відповідача Берднікова В.В., Яковенко С.В.

СУТЬ СПОРУ:

у жовтні 2007 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 1640333 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 квітня 2000 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом 1 жовтня 2004-1 вересня 2007 років теплову енергію, заборгувавши станом 1 вересня 2007 р. 86411,61 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 18292,71 грн., три проценти річних з простроченої суми 5841,96 грн., пеню 13068,09 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу у розмірі 13542,40 грн. слід припинити, позов в іншій частині підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 квітня 2000 р. між сторонами у справі було укладено договір № 1640333 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та вентиляції, а відповідач –щомісячно до 25 числа поточного місця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8 договору встановлений з часу його підписання до 31 грудня 2000 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Доводи відповідача з цього приводу суперечать вимогам чинного законодавства та не підтверджені доказами, тому є необґрунтованими.

Між сторонами по справі немає спору щодо обсягів поставленої протягом 1 жовтня 2004-1 вересня 2007 років теплової енергії та її вартості. Так, згідно з їх поясненнями та розрахунками протягом указаного періоду позивачем поставлено відповідачу теплову енергію вартістю 602567,01 грн.

Згідно з поясненнями позивача, поданим ним розрахунком та довідкою про надходження коштів поставлена протягом спірного періоду теплова енергія відповідачем була оплачена у розмірі 519582,04 грн.

З указаних вище документів вбачається, що частину коштів у розмірі 72869,21 грн., одержаних від відповідача у квітні 2006 року як оплату за спожиту теплову енергію, позивач зарахував в рахунок оплати теплової енергії, спожитої до 1 жовтня 2004 р.

Суду не надано достовірних доказів наявності у відповідача станом на час здійснення згаданого платежу заборгованості по оплаті теплової енергії, спожитої до 1 жовтня 2004 р.

Поясненнями відповідача, які не заперечені позивачем, що платіж в указаному розмірі був проведений на виконання протоколів-погоджень розрахунків від 23 листопада 2005 р. підприємств, установ та організацій, які приймають участь в розрахунку згідно ст. 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та постанови Кабінету Міністрів України № 664 від 29 липня 2005 р.

З наявних у справі копій вказаних протоколів-погоджень слідує, що на їх підставі проводилася оплата заборгованості за теплову енергію, яка існувала на 1 вересня 2005 р., тобто протягом спірного періоду. Тому зарахування позивачем указаних сум коштів в рахунок оплати боргів минулих періодів суд вважає необґрунтованим, а сума проведених відповідачем оплат за теплову енергію станом на час звернення позивача в суд з даним позовом була більшою на 72869,21 грн. та загалом становила 592451,25 грн.

З цих підстав суд критично оцінює поданий позивачем розрахунок в частині розміру проведених відповідачем платежів.

Доказів здійснення відповідачем оплати за договором у спірний період у більшому розмірі суду не надано. Доводи останнього в цій частині суперечать наявним у справі доказам та є безпідставними.

Отже, станом на час звернення позивача суд з позовом борг відповідача по оплаті спожитої протягом 1 жовтня 2004-1 вересня 2007 років теплової енергії становив 10115,76 грн. (602567,01-592451,25).

Виходячи з наведеного вимоги про стягнення боргу у розмірі понад 10115,76 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Поясненнями відповідача, поданим ним платіжним дорученням № 166 від 9 листопада 2007 р. стверджується факт сплати ним на користь позивача 45115,34 грн. в рахунок погашення боргу за вересень, грудень 2004, січень, березень, травень, вересень-грудень 2005 років у розмірі 45115,34 грн.

Враховуючи, що заявлена позивачем підставно сума боргу у розмірі 10115,76 грн. відповідачем сплачена після відкриття провадження у даній справі, предмет спору в цій частині відсутній, то провадження в справі в частині вимог про стягнення боргу в цій частині вимог стосовно вимог п. 11 ст. 80 ГПК України слід припинити.

Вимоги про стягнення неустойки та сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання підлягають частковому задоволенню з урахуванням фактичного розміру прострочених сум.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 2142,07 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 684,09 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1530,27 грн. пені.

Оскільки спір в частині стягнення 10115,76 грн. виник з вини відповідача, в іншій частині позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру вимог, провадження за якими припинене, та задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Провадження у справі № 42/469 в частині вимог про стягнення 10115,76 грн. боргу припинити.

Позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в іншій частині задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Зв’язківець-3” (02254, м. Київ, вул. Милославська, 39/48, кв. 82, код 22895167) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 2142,07 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 684,09 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1530,27 грн. пені, 144,72 грн. витрат по оплаті державного мита, 19,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                П.І.Паламар