ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 р. | № 4/496-11/100 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Остапенка М.І. |
суддів : | Ткаченко Н.Г. Харченка В.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" |
на рішення та постанову | Господарського суду Львівської області від 29.05.2007 року Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року |
у справі за позовом до про | Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" Житлово-будівельного кооперативу №63 зобов’язання укласти договір |
В С Т А Н О В И В:
у березні 200у року, Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу №63 про зобов’язання укласти договір №100176 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізаційної мережі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відповідач є балансоутримувачем житлового будинку №102 по вул. Любінській м. Львова, який під’єднаний до мережі водопроводу та каналізації .
Проте, укласти договір на запропонованих позивачем умовах відповідач відмовився, а тому, посилаючись на вимоги Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, та зазначаючи, що відносини між постачальником та споживачем послуг повинні здійснюватись виключно на договірних засадах і договір є обов’язковим для споживача, позивач просив постановити рішення про зобов’язання відповідача укласти договір на запропонованих йому умовах.
Рішенням господарського суду Львівської області від 29.05.2007 року у задоволенні позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.
Постановлені у справі рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 11.12.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неповне з’ясування судами дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, безпідставність відмови у задоволенні його позову і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, постановивши нове рішення про задоволення його позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції, а з цим погодився й апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, виходив з того, що відповідач є балансоутримувачем житлового будинку і в його господарському віданні та оперативному управлінні знаходиться житловий фонд, проте, ні закон, ні статут відповідача не передбачають обов’язку останнього щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Однак, погодитись з наведеними мотивами відмови у задоволенні позову не можна, з огляду на наступне.
Відповідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно п.3 ст.179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому, при укладенні господарських договорів, відповідно до п.4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Водопостачання та водовідведення, за змістом ст.1 та ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги", є одним із видів комунальних послуг.
Згідно ст.19, ст.22 Закону та ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах і особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач, який, залежно від цивільно-правових угод, може бути споживачем, виконавцем або виробником.
При цьому, визначені ст.29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливості укладання договорів у багатоквартирному будинку передбачають, що договір на надання житлово-комунальних послуг укладається мешканцями будинку з балансоутримувачем, а у разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем, а тому, суди дійшли до помилкового висновку щодо відсутності у відповідача обов’язку, як балансоутримувача, укласти договір на постачання води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізаційної мережі з виробником цих послуг - позивачем у справі, і наведені у судових рішеннях посилання на відсутність такого обов’язку безпідставні.
При такому положенні, враховуючи наведені вище норми та норми Закону України “Про питну воду та питне водопостачання", рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2007 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене і, виходячи з умов договору, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Н.Г. Ткаченко
В.М. Харченко