ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Від "19" вересня 2006 р. по справі № 7/104-64
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Любомльагрохім", м. Любомль
до відповідача: Любомльського міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства, м. Любомль
про повернення майна.
Суддя Шум М.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Шум С.І., голова правління, Сушик Я.М., заст. голови правління (доручення №5 від 15.12.2005р.)
від відповідача: Бугайчук С.В., адвокат (доручення від 08.06.2006р.)
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін було роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України були роз’яснені їх процесуальні права та обов’язки. Заяв та клопотань від останніх на розгляд господарського суду не поступило.
Суть спору: позивач – відкрите акціонерне товариство "Любомльагрохім" звернулося в господарський суд Волинської області з позовом до Любомльського міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства про повернення майна – парового котла Е 1.0-0.9 Р-З та труби димохідної від Любомльського МСЛП, яке незаконно заволоділо ним.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що голова ВАТ "Любомльагрохім" Загура О.М. в серпні 2000 року вступивши в змову з директором Любомльського МСЛП, без документів про передачу майна та згоди акціонерів або Спостережної ради, з порушенням ст. 203, 207, 208 ЦК України демонтували котел високого тиску Е-1.0-0.9 Р-3, димохідну трубу, забравши проектно-кошторисну документацію на реконструкцію котельні та вивезли з ВАТ “Любомльагрохім”в Любомльске МСЛП. Факт скоєння цих протиправних дій підтверджується матеріалами слідства, яке було проведене Любомльською міжрайонною прокуратурою по справі №44-01-02 по обвинуваченню Загури О.М. Загура О.М. не мав певних повноважень згідно статуту відчужувати майно ВАТ “Любомльагрохім” і вчинив ці дії всупереч вимог листа №115 від 27.10.2000р. голови Спостережної ради та інтересів акціонерів.
Відповідач у відзиві на позов пред’явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення із позовом в суд. Факт пропущення строку позовної давності підтверджено постановами Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. у справі №04/100-40 та Вищого господарського суду України від 02.03.2006р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: громадянин Загура Олександр Миколайович, займаючи одночасно посаду голови ВАТ "Любомльагрохім" та голови правління "Агрохімресурс", 17 серпня 2000 року незаконно реалізував належний позивачу паровий котел високого тиску марки Е-1.0-0.9 Р-3 вартістю 114,208 млн. купоно-карбованців, та трубу димохідну, вартістю 88,184 млн. купоно-карбованців за 6 000 грн. Любомльському МСЛП. По накладній №25 від 18.12.2000р. котел КВ-1.0 відпущений відповідачу та здійснено демонтаж згаданого майна.
Вина керівника позивача доведена в порядку кримінального судочинства та встановлено, що розмір шкоди заподіяної його неправомірними діями складає 6 513 грн.
Як зазначено в позовній заяві факт демонтажу котла та димохідної труби мав місце в серпні місяці 2000 року. З моменту демонтажу та вивезення відповідачем парового котла Е-1.0-0.9 Р-3 і димохідної труби (18.12.2000р.) у позивача виникло право на позов про відшкодування збитків.
В розумінні п. 6 Прикінцевих положень ЦК України (чинний з 01.01.2004р.) правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. За умови, що факт відчуження парового котла та димохідної труби був відомий позивачу з моменту демонтажу та вивозу, то при застосуванні строків позовної давності належить керуватись ЦК УРСР (в редакції 1963р.).
Тобто строк позовної давності закінчився 18.12.2003р., в той час коли позов подано в 2006 році. В силу ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від сторін. Сплив трьохрічного строку позовної давності, згідно приписів ст. 80 ЦК УРСР є підставою для відмови в позові.
Зазначені твердженні встановлені також постановами Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. у справі №04/100-40 та Вищого господарського суду України від 02.03.2006р. у справі №04/100-40.
Відповідно до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень, ухвал суду. Обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду віднесено також до принципів організації і діяльності названого суду. Статтею 115 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили є обов’язковими на всій території України та невиконання вимог яких тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством. Відповідно до ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що у позові товариству "Любомльагрохім" та слід відмовити у зв’язку із пропуском строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене та ст.ст. 75, 80 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
вирішив:
В позові відмовити.
Суддя Шумом Миколою Сергійовичем