Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2011 року
Хмельницький міськрайонний суд
в складі:
судді Вітушинської О.О.
при секретарі Верстюк Т.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,
В С Т А Н О В И В :
В березні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що ОСОБА_4 під час складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій.
Судом, в зв’язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, до справи в якості позивача залучено її правонаступника –ОСОБА_1
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, відповідачка та її представники проти позову заперечують.
Заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає в зв’язку з наступним.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 за життя, 16.11.2005 року, склала заповіт, відповідно до якого квартиру АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_2, що підтверджується заповітом.
Відповідно до ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті –за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, -п.7 постанови від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом…
Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Належних достовірних даних (доказів) того, що на момент укладення правочину - заповіту 16.11.2005 р., ОСОБА_4 не розуміла значення своїх дій та (або) не могла керувати ними позивачкою та її представником суду не надано, а їх посилання на те, що, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння після перенесення черепно-мозкової травми та оперативного втручання, ОСОБА_4 була неадекватною, внаслідок чого не могла розуміти значення своїх дій, що невиключно могло бути і в день складання заповіту є припущенням.
За висновком судово-психіатричної експертизи від 18.07.2007 року на 16.11.2005 року ОСОБА_4 не в повній мірі могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, тобто була обмежено дієздатною.
Як роз’яснив в судовому засіданні експерт ОСОБА_5,- ОСОБА_4 могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, але не в повній мірі.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердили факт здійснення ОСОБА_4 підприємницької діяльності до смерті, а саме самостійне здійснення у власному кіоску продажу шкіряних виробів на ринку. Свідки ОСОБА_6 й ОСОБА_7 зазначили, що, перебуваючи тверезою, остання була звичайною людиною, - як всі, неадекватності в її діях не було.
За твердженнями свідка ОСОБА_11, нотаріуса, що посвідчувала заповіт, ОСОБА_4 неодноразово протягом 2005 року приходила до неї на консультацію з приводу безоплатної передачі у власність неповнолітній ОСОБА_2 квартири ( дарування, заповіт), та всі рази, а також безпосередньо 16.11.2005 року, день складання заповіту, була тверезою, розум був її ясним, дії чіткі та адекватні, будь-яких сумнівів щодо її психічного стану не виникало. Після отриманих роз’яснень ОСОБА_4 вирішила скласти заповіт.
Оцінюючи представлені сторонами та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що на момент складання оспорюваного заповіту ОСОБА_4 в повній мірі розуміла значення своїх дій та керувала ними. Вказаний заповіт з підстави визначеної позивачем визнаний недійсним бути не може.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 215 ЦПК України, ст.225 ЦК України, суд
в и р і ш и в :
ОСОБА_1 в позові відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою без участі якої проголошено судове рішення –10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: